Вечірня Одесса

Спускаючись узвозом до сонячного, приємного пляжу, брюнет почав оглядати пісок, попутно обираючи ймовірне місце, щоб розташуватися там, залишити дрібнички і спокійно піти на пляж, поки батько тільки почав іти за темноволосим. Уже знайшовши цукерочку, а не просто “ідеальне місце”, Осаму радісно показав чоловікові пальцем, що біля моря майже порожньо, хоча у всіх інших місцях були натовпи людей, оскільки вечір видався нестерпно спекотним і люди ховалися під стінами пляжу.

Аркадія – воістину чудове місце, тут можна і на пляжі поніжитися, і вразити в Ітаці всіх своїми п’яними танцями.

– Тату, глянь! – досить голосно крикнув син, усе ще тикаючи пальцем у вподобане містечко. І коли хлопець уже добіг до нього, він із нетерпінням розстелив якесь покривало, яке обрала його мати, яка, своєю чергою, не поїхала через свою найнуднішу роботу, вона начебто була поважною особою – працювала в банку.

– Так, справді не погане. – у слід крикнув батько, вже підходячи до своєї дитини, яка вже встигла зняти легку сорочку, що сковувала рухи, і чорні шорти, залишаючись тільки в плавках. Запитавши, чи можна вже йти купатися, йому дали позитивну відповідь, після чого Дазай побіг в улюблене, Чорне море.

– Біжу-у!!! – і після сказаних слів, (які малий мало не кричав) кароокий застрибнув у воду, яка, звичайно ж, з незвички була холодною. Але подумавши “ти чоловік! тільки спробуй крикнути”, хлопець моментально гепнувся у воду з головою, бо зачепився за щось ногами.

***

З під води виліз мокрий рудоволосий хлопчисько і потер лоб, знімаючи з себе маску для плавання і витягаючи трубку з рота для дихання під водою.

– Чого ти тут розходився!? Не бачиш, що тут люди крім тебе є?
Я спеціально їхав сюди 16 годин не для того, щоб сваритися з якимись переростками.

Хлопчисько показав рукою на плавців, які перебували осторонь. Один із них, здавалося, навіть махав йому рукою.

– І тобі наше вам із пензликом. Що у вас за манечка, у приїжджих кричати весь час? Наче ви на голову хворі, агресивні якісь.

Осаму піднявся з води і став з цікавістю оглядати з ніг до голови його нового знайомого.

– Я не агресивний, просто ви, одесити, надто вальяжні й спокійні. У нас у Львові такого не…

– По-перше, які мати твою одесити, якщо одєсіти, Одеса, через є це все говориться, а по-друге, годі цапатися, давай краще познайомимося, ось ми вже стільки обговорили, а я навіть не знаю, як тебе звати.

– Накахара Чуя, можеш звати мене так.