Фанфіки українською мовою

    Глава 7

    І ось настав довгоочікуваний день весілля, хлопці були одягнені в красиві білі костюми, з усього королівства приїхали родичі королівської сім’ї, і ось всі всілися. Молодята під святкову музику виплили на сцену. Там стояли королі, що мали їх вінчати. 

    — Чи згоден ти, Дазаю Осаму вийти заміж за Чую Накахару і бути йому вірним до кінця днів у всьому? 

    Урочисто промовив Фукудзава. 

    — Так, згоден. 

    Промовив Дазай і поставив свій відбиток пальця на печатці. 

    — Чи згоден ти, Чуя Накахара вийти заміж за Дазая Осаму і бути йому вірним до кінця днів у всьому?

    Чуя посміхнувся. 

    — Згоден. 

    Він поставив відбиток і притягнув Дазая за комір і почав цілувати в засос, «гірко» чулося звідусюди, Дазай прижав Чую до себе. Потім всі перейшли у банкетну залу, там були накриті столи з їжею. Дазай і Чуя  стояли в центрі, до них всі підходили і вітали, вручали подарунки, Дазай з цікавістю дивився кожен подарунок. Тут до нього підійшов їх лікар. І прошепотів йому на вушко. 

    — Дазай, можна тебе на хвилинку? 

    Дазай шепнув Чуї на вушко. 

    — Я відійду на секунду з лікарем. 

    Чуя кивнув. Але застібнув на ньому парний браслет, який тільки, що подарувала єдина жінка на весіллі, вона була з іншого племені-королівства, це була та сама знахарка. Дазай всміхнувся, глянувши, на браслет і пішов за лікарем. Як тільки Лікар його підвів у безрусальне місце, приснув якусь речовину у лице Дазая. Осаму загубив свідомість, тут у Чуї браслет запищав довго і пронизливо, знахарка одразу підпливла до Накахари. І пояснила. 

    — Дазай непритомний. Його місце знаходження можеш відслідкувати. Глянь на браслет. 

    У Чуї заявився напрямок, що показував, що Дазая тягнуть на верх. 

    — Його зловили люди?! Він непритомний?! Він живий?! 

    — Наймовірніше… 

    Промовила знахарка. Чуя в жаху підплив до Морі і все розповів. Морі наказав нікому не покидати палацу. І знайти, того лікаря і кинути за грати. Чуя увесь тремтів, батько тримав його за руку. 

    — Тато, пусти, я його знайду! 

    — Сину, це небезпечно! Я тебе не пущу, і не викручуйся! 

    Сам же він зв’язався з гвардією осьмименів по порятунку підводних жителів від людей і як тільки вони прибули все пояснив їм. 

    — Пусти мене з ними таточку! 

    Морі зітхнув і причепив на Чую жучка. 

    — Вибач, але тільки так, ти сам розумієш. Пливи. 

    Чуя поплив з ними, він дуже нервував. 

    Тим часом безпритомного Дазая лікар викинув у човен. Там його зв’язали і вкинули у бочку. Лікар, отримавши свою нагороду, спустився униз. Він одразу поплив у інше королівство, але марно він пробував утікти, його зловили. Тим часом загін підплив до корабля разом з Чуєю. Чуя хотів випливти, але солдат його схопив і зупинив. 

    — Зачекай, ми дістанемо твого чоловіка, довірся нам. 

    Чуя тремтів і жахливо нервував. Один з хлопців слухав розмову моряків, він знав людську мову. Він зібрав усіх і почав говорити. 

    — І так, вони тут стоятимуть ніч, вночі всі спатимуть, і ми підпливемо підсудно,  троє вилазять на судно, дістають і забирають хлопця, і передаємо Принцу. 

    Всі кивнули, Чуя увесь тремтів від страху і нервування, до нього підплив один з осьмименів, і простягнув йому вино-желе. 

    — З’їжте, вам стане легше. 

    Чуя взяв, обнюхав і з’їв. Тим часом, на кораблі один з моряків вирішив на всякий випадок взяти у непритомного Дазая кров. Він набрав небагато, все таки Дазай потрібен їм був живим. 

    Вже був вечір і вони підпливали ближче до корабля, рудий змерз і тремтів, до нього підплив той же хлопець і дав куртку. 

    — Тримайте пане, я не змерзну, тим паче зараз вилазитиму, а вам треба. 

    Чуя взяв вдягнув. Він зовсім змарнів, сидів ледве не плакавши. Тут найголовніший наказав вилазити хлопцям. Вони вилізли, викрали Дазая, на благо, їх ніхто не зупинив. Як тільки один з осьмименів підплив з Дазаєм у руках до Чуї, хлопчина зрадів. Але тут він помітив, що його чоловік непритомний. Він почав цілувати йому обличчя, і сумно промовив. 

    — Дякую, я з ним попливу у королівство, він непритомний. 

    Головний осьмимен кивнув. 

    — Ми поки подивимося за кораблем ще. 

    Чуя плив, так швидко, як тільки міг. Він приплив до палацу, його зустріли Морі і Фукудзава. 

    — Тати, він непритомний. 

    Морі зітхнув.

    І погладив Чую по голові. 

    — Неси до мед кабінету, там зараз знахарка, що колись його врятувала. Ми зайдемо потім. 

    Накахара приніс поклав його на кушетку, знахарка огледіла, піднесла до зябр кубик вонючий, але марно. Вона зітхнула. 

    — Чуя, він живий, все добре, що правда у нього брали кров, але небагато, він впав в сплячку, він так може непритомний бути декілька днів. Навряд чи вийде щось з цим зробити. Поки що, хай він буде тут, ти теж можеш лишатися тут. 

    Чуя перелякався, він цілував тіло Дазая, потім зупинився і заплакав на грудях у коханого. Знахарка погладила Чую по голові і зітхнула. 

    — Можеш ночувати тут, я попрошу щоб тобі принесли розкладушку, і Морі це все передам. 

    Чуя кивнув. Через годинку йому принесли розкладушку і розклали, Чуя ліг на неї і обійняв Дазая він продовжував плакати йому у плече. Так від втоми і плачу заснув.

     

    0 Коментарів