(Великий із бродячих псів абож Літературні гені)українські песіменики

1 частина

*думки Лесі *

Ех як я хочу назад до України .І в Філіппінах не має цієї книги яка може з мінювати реальність. . .

Нам хотя би куточок сторінки щоб за писати наше всіх побажання щоб всім українцям були би добре жити ,ну і ше щоби росії не було, абож хотяби росіяни були би на марсі .

*усміхається від таких думок *

Леся:~Хммм…

*Шевченко дивитися на неї не зрозуміння того чого вона така раділа бож вона чуть менше хвилини була засмученою *

Тарас:чого ти така радісна?

Леся:Так просто чучуть засміялася. Шевченко то якій країні будемо шукати далі ?

Тарас:Зараз на карті гляну.Називай мене просто Тарас добре?

Леся:Ну добре Тарас

Тарас :І начерзі буде Японія .

Леся:А понятно Японія . А Тарасе в чули що, всі країни світу собераюся об’єднати всі арії світу?

Тарас:ні я про це не чув а до чого тут Японія?

Леся:Буде лідером все світньої армії буде я японець Фукучі Ґенічоро

Іван: Понятно коли будемо вилітати?

*Тарас Шевченко дивитися на няго з подивом *

Іван:тому ти на мене так дивишся?

Тарас:просто ти Іване був таким тихим що я забув про тебе

*Тарас говорить це стидаючися своїх слів *

Іван:нічого собі як ти між про мене забули від кого-кого но від тебе не очікував

*Іван Франко дуже злий *

Леся:то на коли мені квитки замовляти?

Тарас: на певно на нас тупний тиждень.

Леся і Іван: ЙОГО ТАК ДОВЖО?!

Іван:ти що з дуба рухнув Тарас?

*Леся дивитися на Тараса зі злістю *

Тарас: по перше)більшість наших товаришів вашко переносять перельоти на приклад Володимир Сосюра, і Василь Стус, я кстаті теже .

Іван: ти правий

*думки Лесі *

Білети без зусиль з моєю багатою сім’єю .

І в правду як я це не подумала в про таку банальну річ я як важкість переїздів

Тарас:трешє) як би мені цього не хотілось би говорили нам всім треба від почити. Бо я просто психологічно вже не можу .

Іван:так тобі це треба най більше Леся…

Леся:що ти на мікаєш. . .?

Іван: я ні на що не намікаю, Леся ти просто ..

Леся:хвора а бож слабка ~ А?

Іван:Ну Так!

*Леся не довольно дивитися на Івана*

* думки Тарас*

треба заспокоїти Лесю бо тому що вона зараз блискавкою за бахне Івана. Івасику -Івасику тригернув на що ти її з хворобою туберкульзом кісток.

Тарас:заспокійтеся обоє

Леся:ладно ми обговорювали серйозну тему давай обговоримо це з усіма ?

Іван:. так залюбки

Тарас: чомби і ні