Ardentsla
Фанфіки
3
Розділи
9
Слова
11.3 K
Коментарі
0
Читання
56 m
-
«Хоч би вийшло». Ця думка крутилася у мене в голові від того моменту, як я це задумала. Вона вдарялася об мій череп, неначе міль об лампу. Так близько… Так близько я ніколи не була. Ще ніколи. Вдалині виднілося місто з надзвичайно високими будівлями, які підпирали собою небо.…-
10.6 K • Ongoing
-
-
Вперше мої ноги ступали по такій гарній вулиці, тут так гарно і чисто, мене обступали справні будинки з вікнами завбільшки як два охоронці. Усе на ній було нове і охайне, поряд з височезними кришталевими будівлями в блакитно – білих тонах, перехожі здавалися комахами. А які ж…
-
10.6 K • Ongoing
-
-
Зачинивши двері за дівчиною, я нарешті зміг видихнути. Тепер у мене в голові вирувало багато запитань. Звідки вона знає про райгерів? Можливо, їй розповів Фелікс, але коли я розказував про дружбу з ним, вона ніяк не відреагувала. Він обіцяв, що вона допоможе мені, але не схоже, що у…
-
10.6 K • Ongoing
-
-
А ти спалила і оком не змигнула. Кинула душу у вогонь, дивилася як розгорається полум'я і шепочуть язики несказані думки, колись належавші мені. Якби ж раніше довідалася це, то зупинилося б вмить серце моє, а зараз лиш тьохкає в такт замахів рук твоїх. Обійми ж мене, чого стоїш,…
-
207 • Ongoing
-
-
Світанкове сонце пробиралося крізь повіки, пробуджуючи невиспані очі. Жахливо боліла голова, її рвало на шмаття від подій. Ланцюжком, з легким тріскотом, згадувалися події вчорашнього дня. Радість витанцьовувала у моєму животі приємну чечітку. Різко згадався той хлопець, за ним…
-
10.6 K • Ongoing
-
-
Вперше незнайома мені дівчина виглядала справді щасливою: з руки на руку їй перестрибувало пацюченя, а погляд був спрямований на ворона, що сидів високо на дереві. По її обличчю розтікалася м’яка, сонячна усмішка. - Боляче ж! За що ти так зі мною? – від джерела розпачливих криків…
-
10.6 K • Ongoing
-
-
Тримайся старих берегів і того трухлявого причалу. Слухай шепіт прибою і думай про похорон. - Мій? - А чий же ще? Чекати смерті, коли твоя душа вже забута, але кинутися до хвиль ти не можеш. - Чому? - Бо не прийме тебе. - Хто? - Не задавай дурних питань. - Хвилі? - Вони то тебе…
-
483 • Ongoing
-
-
То що це в біса було?! - це запитання так давно не терпілося озвучити, що воно злетіло швидко і, не вбачаючи перешкод у вигляді власової спини. Відповідь не змусила довго чекати на себе: А ти думаєш я знаю? - здається він був здивований не менше за мене. Влас одразу почав крутити в…
-
10.6 K • Ongoing
-
-
Незважаючи на те, що бігла як могла, так і не застала за ресепшином Інрі. Дідько, от би вміти бути в двох місцях одночасно. Замість неї за ним нудьгував хлопець, спостерігаючи за міллю, що спритно опинялася то в одному, то в іншому кутку холу. Перепрошую, чи не знаєте ви дівчину…
-
10.6 K • Ongoing
-
