Привілей кохати

Альтернатива

 

Коли ми двоє.

 

Місто Гвадалахара.

За два тижні до…

Біля університету.

Мігель:Ми на місці.

Регіна: Сьогодні у мене прослуховування.

Мігель: Хвилюєшся?

Регіна:Я спокійна.

Мігель:Це добре. Тобі вже час.

Регіна:Я піду.

 

Прослуховування.

Приймальна комісія.

Голова: Назвіть себе і звідки Ви.

Регіна:Регіна Ернандес. Зі штату Юкатан.

Член комісії 1: З якою метою ви хочете навчитися у нас?

Регіна: Вдосконалювати своє володіння голосом і співу.

Член комісії 2:З якою програмою ви прийшли?

Регіна:Арія Кармен. Я її дуже люблю.

Голова, здивована:Оце так заява! Добре, послухаємо.

 

Після прослуховування.

Член комісії 1:Колеги, це диво!

Голова: Про свій результат дізнаєтеся згодом. Сьогодні о другій половині дня.

Регіна, посміхаючись: Дякую вам.

 

Галерея університету.

Едмундо:Оце так несподіванка!

Регіна:Я приїхала поступати.

Едмундо:І як?

Регіна: Відчуваю що прийняли. Але результат…

Едмундо, обіймає:Моя дівчинка.

Регіна:На мене тато чекає.

Едмундо:Який я радий тебе побачити.

Регіна:Я теж.

Едмундо: Спекотно сьогодні. Напевно буде дощ. Ходімо на морозиво.

Регіна:На морозиво?

Едмундо:Я пригощаю.

 

В кав’ярні.

Регіна:А це смачно. – їсть морозиво – Спробуй.

Едмундо:Мені більше вершкове подобається.

Регіна:І з шоколадом смачно.

Едмундо:А ось і брат.

 

Підійшов Раймундо.

Раймундо, здивовано:Регіна! Ти що тут робиш?

Едмундо: Тепер і вона буде навчатися. Як твоя робота?

Раймундо:Здав.

Едмундо:І професор Ікар?

Раймундо:Не називай його так. Він сучасний Да Вінчі.

Едмундо:Або як Райт.

Раймундо:Доречі вони брати.

Едмундо:Ні, мені більше медицина довподоби.

Раймундо, захоплено: Скільки там гарних дівчат…

Регіна, доїла морозиво:Вибачте, але мені час. Я хочу ще тата знайти.

Едмундо:Підемо шукати твого тата.

Раймундо:Я мабуть не те що треба сказав. Пробачте.

Регіна:Ти сказав правду.

 

Усі встали від столика.

Біля університету.

Едмундо: Доброго дня, сеньйор Ернандес.

Мігель:Називай мене як і вдома. – до доньки – То як?

Регіна:Треба дізнатися результат.

Мігель:Ти думаєш що поступила?

Регіна:Я впевнена.

Едмундо:Я піду. Ти знайдеш сама?

Регіна:Так. А коли ми побачимося?

Едмундо:Коли я буду на канікулах.

Мігель:Ти можеш йти. Як твій брат?

Едмундо:У Раймундо усе добре. – посміхнувся – Бувай, красуня.

Регіна: Бувай.

Мігель, тисне руку:Бувай, хлопче. Яка сильна рука.

 

Регіна поступила до університету з першого разу.

 

Коста Дорадо.

Середина літа.

Денна година.

Біля каплиці.

Едмундо, обіймає: Привіт, моє сонечко.

Регіна, радісно: Едмундо, я так на тебе чекала!

Едмундо:Я теж чекав на зустріч. – озирнувся – Місце символічне.

Регіна:Я чула що будуватимуть церкву.

Едмундо:У якій буде наше вінчання.

Регіна:То куди підемо?

Едмундо: Гуляти.

Регіна:Добре. Я обираю маршрут.

Едмундо, посміхнувся:Ісла Бланка?

Регіна:До моря.

Едмундо:Пішли.

 

На пляжі.

Регіна:Як тут чудово.

Едмундо:Ти подивись…

Регіна, озирнулась:Повітряний змій.

Едмундо:Братам весело.

Регіна:А чому не вчиться Габріель?

Едмундо:Бідний тому що.

Регіна: Не скажи. У нього батьки фермери.

Едмундо:Він відслужив, тепер працює.

Регіна:А ти теж будеш служити?

Едмундо:У мене військова кафедра. Усе можливе.

Регіна:Я буду чекати.

Едмундо, обіймає:Моя дівчинка. Чого мовчиш?

Регіна, пригорнулась:Слухаю твоє серце.

Едмундо:І що каже тобі моє серце?

Регіна:Що воно без пам’яті закохане.

Едмундо, засміявся: Моя вигадниця.

Регіна:Я і не вигадую.

Едмундо: Сьогодні танці.

Регіна:Я хочу співати.

Едмундо, доторкнувся пальцями до її губ:Ти бережи голос.

Регіна:Це тут до чого?

Едмундо:Я знаю. У мене мама співала.

Регіна:У неї і зараз гарний голос.

Едмундо:Не все ти знаєш.

Регіна:Я буду навчатися і дізнаюсь.

Едмундо:Про все дізнаєшся. А хочеш підем до мене?

Регіна:А твої батьки?

Едмундо:На ранчо свято.

Регіна:А ти тут?

Едмундо:Я з тобою.

 

В будинку Родрігес.

Вітальня.

Регіна, посміхаючись: Платівка.

Едмундо: Зараз послухаємо. – ставить платівку – Це Елла Фіцджеральд. Унікальний голос. Можеш вчитися на прикладі.

Регіна, шепоче:Ти у моїх обіймах.

Едмундо:От і у нас свято. Запрошую до танцю.

 

Почали танцювати.

Регіна:Я увечері повинна бути вдома…

Едмундо:Не бійся я тебе проведу.

Регіна:Як добре, коли ти поруч.

 

Минуло кілька годин.

До будинку зайшли батьки.

Жизель:У нас гостя?

Регіна:Доброго дня.

Дієго:Вже вечір.

Жизель:Не будемо вам заважати.

Едмундо, обіймає: Тепер і моя дівчина студентка.

Жизель:Вітаю тебе сонечко. Ти можеш стати зіркою.

Регіна:Я тільки розпочну своє навчання.

Жизель:Це велика радість і для тебе і для твоїх батьків.

Едмундо, тримає за руку:І для мене теж.

Регіна:Вибачте, але мені вже час.

Едмундо:Я проведу.

Жизель:Так, дівчинко, йдіть.

 

Біля будинку Ернандес.

Едмундо палко поцілував Регіну.

Регіна:А якщо нас побачать?

Едмундо:То вирішать що ми Ромео і Джульєтта. До танців пів години.

Регіна:Так пізно?

Едмундо:Гуляти так гуляти.

Регіна:Тоді я швидко.

 

На танцях.

Габріель: Привіт, солодка парочка.

Едмундо:Що сьогодні за вечір?

Габріель:Афішу треба читати. Сьогодні у програмі Степ.

 

Підійшов Еркуле.

Еркуле: Габріель, готовий?

Габріель:Я сьогодні буду кращім з найкращих.

Едмундо:Це змагання?

Габріель:Побачиш.

 

Хлопці вийшли на середину майданчика. Почали танцювати.

Підійшла Антуана.

Антуана:Як я рада тебе бачити.

Регіна:Я тебе ще не бачила. Ти поступила?

Антуана:Так.

Регіна:Я теж. У місто Гвадалахара.

Антуана:Далеко звідси.

Регіна:Просто там навчається Едмундо.

Антуана, подивилась на танцюристів: Цікаво хто переможе?

Едмундо: Здається що Габріель.

 

Після закінчення танцю Степ.

Регіна:А що далі?

Едмундо, посміхнувся:Джайв. Запрошую тебе.

 

Після танців.

Антуана: Будемо гуляти.

Едмундо:Нам вже час.

Габріель:Яка ніч! Вона для нас.

Едмундо:Тобі ж завтра на роботу?

Габріель:Так то завтра!

Регіна:Добре, ми підемо гуляти.

 

На прогулянці.

Регіна:То ти хочеш стати вчителем?

Антуана:Так. Ти ж хочеш бути співачкою? Відомою людиною.

Регіна:Мені подобається співати.

Антуана:От і мій будинок.

Регіна:А мені зовсім близько.

 

Антуана зайшла до себе.

Пара молодих дійшла до будинку Регіни.

Едмундо:Як тільки мені додому добиратися?

Регіна:Чуєш, Габріель, співає.

Едмундо:Кого це він зібрався цілувати?

Регіна, посміхнулась:Це щоб не він цілував, а його цілували.

Едмундо:А у тебе світиться.

Регіна:То ліхтар на дворі.

Едмундо:Я піду.

Регіна:Ти приходь до мене.

Едмундо:Ми будемо бачитися при першій можливості. – цілує дівчину – Бувай, красуня. Солодких снів.

Регіна:Я хочу щоб ти мені наснився.

Едмундо, посміхнувся:І врятував тебе від дракона?

Регіна:Бувай.

 

Минув тиждень.

Вечір.

Будинок Родрігес.

Після вечері.

Дієго:Хто зі мною завтра на риболовлю?

Раймундо:Це буду я.

Едмундо:Я теж хочу.

Дієго:Але буде одне прохання. Сьогодні без танців. Рано вранці підйом.

Едмундо:Я сходжу ненадовго. Прогуляюсь.

Дієго:Години вистачить?

Едмундо:Вистачить. Я буду на велосипеді.

Дієго:Добре, синку. Ти вільний.

 

Едмундо вийшов з будинку.

Дієго:А у тебе як з дівчатами?

Раймундо: Подобається одна.

Дієго:Вона тутешня?

Раймундо: Навчаємося разом. Тільки вона на медичному. Тато і це тобі не притаманно.

Дієго:Я батько і повинен знати.

Раймундо:Вже пізно.

Дієго:Ти йди синку.

 

Тим часом Едмундо дістався до Регіни.

Біля будинку.

Едмундо, наспівує:О, як ви прекрасні, чудове створіння…

 

В кімнаті.

Регіна, посміхнулась:Не забув. – відкрила вікно – Чого тобі?

Едмундо:Вечірня прогулянка.

Регіна:Пізно вже.

Едмундо:Я хочу тебе бачити.

Регіна, посміхнулась:Вже бачиш.

Едмундо:І обійняти.

Регіна:Добре, я зараз вийду.

 

Регіна швидко вийшла з будинку.

Едмундо:Яка чудова ніч.

Регіна:І куди тепер?

Едмундо:Я ненадовго.

Регіна:Ходімо до саду.

Едмундо:Веди.

 

В саду.

Едмундо:Яке загадкове місце.

Регіна:Тут ми вперше цілувалися.

Едмундо:А ще був обід. – подивився на годинник – Сорок хвилин є.

Регіна:Ти кудись поспішаєш?

Едмундо: Завтра зранку на риболовлю. Тато просив допомогти.

Регіна: Прохолодно.

Едмундо, зняв куртку: Зараз стане тепліше – вкрив плечі – Так краще?

Регіна:Який ти турботливий. – пригорнулась – Справжній лицар.

Едмундо:Мама нам у дитинстві розповідала…

Регіна:І про що?

Едмундо, посміхнувся:У моїх жилах тече кров справжніх лицарів.

Регіна, посміхнулась: Книжок перечитав?

Едмундо:Я хочу чути від тебе пісню.

Регіна:А хто мені забороняв співати?

Едмундо:Хоча б один куплет.

Регіна, показує рукою:За тим вікном кімната батьків.

Едмундо:А ти тихенько.

Регіна, почала тихо співати: Приходить до мого човника, Санта Лючія, – голосніше – Санта Лючія!

Едмундо, посміхнувся: Непогано, моя Лючія.

 

Той час спілкування пройшов швидко.

Едмундо:Мені вже час.

Регіна: Побачимося.

Едмундо:Біля твого будинку…

Регіна: Завтра увечері.

Едмундо: Домовились.

Регіна: Добре, я вийду.

 

Едмундо поцілував на прощання Регіну і швидко поїхав до себе.

Біля ранчо.

Габріель:Привіт.

Едмундо:Вибач я поспішаю.

Габріель:Мої сплять.

Едмундо:І мені вже час.

Габріель: Запрошую до себе.

Едмундо:Добре, тільки до сходу сонця…

Габріель:Будеш вдома.

 

На сіннику.

Едмундо:Як цікаво.

Габріель:Ти обирай собі місце.

Едмундо:Повище і пом’якше.

Габріель, подає згорток:Візьми ось це.

Едмундо, скинув сорочку:Як добре. – бере згорток – Який м’який килим.

 

Ніч пройшла швидко.

На сіннику.

Габріель:Ед, прокидайся.

Едмундо:Що таке?

Габріель:Тебе батько шукає.

Едмундо, спросоння:Я зараз.

 

Біля ранчо.

Дієго, з досадою:Ех ти, гуляка!

Едмундо:Пізно повернувся. Зустрів брата.

Раймундо:А ми усю рибу зловили…

Дієго:Ще тільки йдемо.

Едмундо, потер обличчя: Тоді я з вами.

 

Дорогою до моря.

Раймундо:Регіна спати не давала?

Едмундо:Що ти верзеш? Так, я був з дівчиною, але увечері.

Дієго:Хлопці, не відставати.

 

На березі.

Дієго: Перевірте човен.

Едмундо:А я сітку. – почав роздивлятися снасті – Усе добре, тато.

Дієго: Вирушаємо.

 

На морі.

Едмундо:Яке море тихе.

Дієго:Таке не завжди буває.

Раймундо:Ставимо сітку.

Дієго:Ще не час.

 

Минуло півтори години.

Почало підійматися сонце.

Дієго:А тепер перевіримо. – почав діставати сітку – Щось є.

Раймундо:Я вже голодний.

Едмундо:Я теж зголоднів.

Дієго:От приїдемо додому…

Раймундо:І буде сніданок.

Едмундо: Вудкою було б швидше.

Дієго:Не завжди, синку. – дістає рибу – Яка гарна.

Раймундо:А я чув що є риба по два метри.

Дієго: Зустрічаються і більші. – зібрав сітку – То що хлопці? Додому?

Едмундо:Так. Я на весла.

Дієго:Добре.

 

Через 1 годину були вдома.

На терасі.

Раймундо:А зараз на гімнастику.

Едмундо: Смієшся?

Раймундо: Жартую. Я до себе.

Едмундо: Удвох підемо.

 

В будинку.

Жизель:Мої хлопчаки.

Едмундо:А чим пахне?

Жизель:Кава з ранку. І для вас сніданок.

Раймундо, посміхаючись:Вівсянка, мем?

Жизель, посміхаючись:Так, мій хлопчик.

 

Хлопці піднялися до себе.

Раймундо:Чудова у нас мама.

Едмундо:Моя дівчинка теж така.

Раймундо:Як і моя.

Едмундо:Хто та, що вкрала твоє серце?

Раймундо, показує фото:Дивись.

Едмундо: Красуня. Десь я її бачив.

Раймундо:Вона буде лікарем.

Едмундо:Серцеїдка.

Раймундо:Чого це?

Едмундо:За нею усі хлопці впадають. Будь обережним. І звідки у тебе її фото?

Раймундо:Сама подарувала.

Едмундо:Я переодягатися. А ти?

Раймундо, ховає фото:Я зараз.

 

Під час сніданку.

Дієго:Ти, синку, не втомився?

Едмундо, їсть кашу:Зі мною усе добре.

Жизель:Мої хлопці. Дорослі вже.

Раймундо:А Ед не ночував вдома.

Едмундо:Я був у брата. – відсунув тарілку – Я все. Все було смачно.

 

В будинку Ернандес.

Після сніданку.

Регіна:Піду до саду.

Мередіт:Добре, доню.

 

Регіна вийшла до саду.

Мередіт:Виросла донька.

Мігель:Колись і ти такою була.

Мередіт:Хтось співав сьогодні уночі під вікнами.

Мігель, посміхнувся:То був точно не я.

Мередіт:Час мине і доньки вийдуть заміж.

Мігель:Регіна навчатися буде. Чепа теж.

 

Тим часом Регіна.

Регіна:Щоб таке зробити? – озирається – Подруго!

Аріадна: Привіт. Прийшла до тебе.

Регіна:Рада тебе бачити. Сядемо за столик?

Аріадна:Добре.

 

Дівчата сіли за стіл.

Регіна:Розповідай про себе.

Аріадна:Спершу ти. Які у тебе стосунки?

Регіна:З ким?

Аріадна: Ти з кимось познайомилася? У місті?

Регіна: Здається, що я все більше кохаю Едмундо. Мені подобається у ньому усе.

Аріадна:Будь уважною, подруго. Не дай почуттям володіти над тобою.

Регіна:Я уважна. Для мене головне зараз навчання.

Аріадна:Ти молодець.

Регіна:Учора були танці.

Аріадна:Мені відомо. Бабусі допомагала цілий день.

Регіна:Вона у тебе чудова.

Аріадна:І багато чого знає.

Регіна:А ти можеш мене навчити малювати?

Аріадна:Навіщо тобі це?

Регіна:Хочу красиво намалювати портрет…

Аріадна:Портрети пишуть, це по-перше, а по-друге цьому довго вчаться.

Регіна:Дівчата йдуть.

Аріадна: Добре, я піду.

Регіна:Побудь хоч трохи.

Аріадна: Гаразд.

Регіна:Я розповіла. Тепер ти. У якому місці будеш ти навчатися?

Аріадна:Там де і хотіла. Неподалік від дому.

 

Підійшли Чепа з подругою Чарою.

Чара:Дівчата, привіт!

Аріадна:Звідки ви такі гарні?

Чепа:Були на морі.

Регіна:Що цікавого знайшли?

Чепа:Дуже гарну мушлю.

Чара:Вона така велика!

Регіна:І молюск є?

Чепа:Ні, здається він там був.

Регіна, розглядає мушлю:Вона дійсно гарна.

Чепа:Пішли до мене?

Чара:Пішли.

 

Дівчата зайшли до будинку.

Аріадна:Піду я подруго.

Регіна:Розкажи мені ще щось.

Аріадна:У мене теж зміни.

Регіна:Ти зустрічаєшся з хлопцем?

Аріадна:Мені подобається один хлопець.

Регіна:Це ти з ким постійно танцюєш? Ти б бачила як він відбивав Степ.

Аріадна, посміхнулась: Еркуле мені показував.

Регіна:Ти не проти прогулянки?

Аріадна:Я не проти, чи тебе відпустять?

Регіна:Не на сусідній вулиці живеш.

 

На прогулянці.

Аріадна:І про що ти хочеш поговорити?

Регіна:Я коли не бачу Едмундо, вже сумую.

Аріадна:А ти пиши йому листи. Але не читай їх нікому.

Регіна: Навіть йому?

Аріадна:Саме так. А коли побачитесь то йому скажи, але не все. Щось повинне бути прихованим.

Регіна:Ми будемо навчатися разом.

Аріадна, посміхнулась:Ти теж будеш лікарем?

Регіна:Ні, я на вокал поступила. Але у тому самому місці де і він навчається.

Аріадна:Співай частіше. Це тебе буде відволікати. Добре, красуня. Мені час.

Регіна:Так, ти йди. До зустрічі.

 

Регіна зайшла до будинку. Де провела цілий день у родинному колі.

 

Канікули Едмундо минули швидко.

Настав час повертатися до навчання.

Будинок Ернандес.

Денна година.

Мередіт, обіймає:Дівчинко моя.

Регіна: Я буду приїжджати. На Різдво і канікули.

Мігель:Поїхати з тобою?

Регіна:Зі мною буде Едмундо.

Мігель: Добре, я тебе хоч проведу до зупинки.

Мередіт, подає Мадонну:Нехай тебе береже.

Регіна, обіймає:І ви себе бережіть.

 

На зупинці.

Мігель, посміхнувся:Бачу твого Ідальго.

Регіна, озираючись: Едмундо.

 

Підійшов Едмундо.

Едмундо:Готова до поїздки?

Регіна:Так. Я побачу країну?

Едмундо:Так, дорога не близька. Ціла подорож.

Мігель: Бережіть себе.

Регіна:А де ж твій брат?

Едмундо:Біля речей.

 

Підійшли до Раймундо.

Регіна:Що вивчаєш?

Раймундо, посміхнувся:Мапу острова Скарбів.

Едмундо:Це брат жартує. Будемо займати місця.

Регіна:Якщо знайдемо.

Едмундо:Ми вже навчені.

 

В дорозі.

Едмундо:Тобі зручно?

Регіна:Так. Усе чудово.

Едмундо:Якщо втомишся, можеш притулитися до мене.

 

Дорога була довгою і веселою.

У місті Гвадалахара.

Біля університету.

Раймундо:Бувай брате.

Едмундо:Бувай. Ще побачимося.

Раймундо:Якщо тільки увечері.

 

Раймундо пішов до свого житла.

Едмундо: Зараз покажу де я живу.

Регіна:А це далеко звідси?

Едмундо: Зовсім ні. Будь уважною і поспішай за мною.

 

В квартирі.

Едмундо:Ось я так живу.

Регіна:Ти тут сам?

Едмундо:З другом. Є ще кімната.

Регіна:У тебе затишно.

Едмундо:Тепер вирішити твоє питання з житлом.

Регіна:А якщо по сусідству?

Едмундо:На скільки я знаю по сусідству молода родина. – показує на стіну – А тут живе літня сеньйора. І вона шукала дівчину ще минулого року.

Регіна:А це зручно?

Едмундо:Та старенька чудова.

Регіна:Ходімо знайомитися.

 

В сусідній квартирі.

Едмундо, голосно:Доброго дня, донья Ісамар.

Жінка:Ти тихіше кажи, я ще чую добре. – дивиться на Регіну – Який янгол завітав.

Едмундо:Ви навесні шукали собі людину?

Жінка:Мій хлопчик, знайшла. Так інша з’їхала.

Едмундо: Чудово. Знайомтесь, ця дівчина буде тут жити.

Жінка:Добре, нехай проходить.

 

В кімнаті.

Регіна: Непогано.

Едмундо:Навіть світла кімната.

Регіна:А чи дівчина захоче?

Едмундо:Про це ми дізнаємося при особистій зустрічі.

Регіна:Добре, ти йди.

Едмундо, обіймає: Тепер ми будемо ще ближче ніж вдома.

 

Настав вечір.

Амеда, видихає:Оце була дорога!

Регіна: Доброго вечора.

Амеда: Привіт, красуня. Ти нова сусідка?

Регіна:Так, буду навчатися.

Амеда:Я Амеда. Теж студентка. Сеньйора Ісамар, нічого не казала.

Регіна:Мене звати Регіна. Буду навчатися вокалу.

Амеда:Співаєш значить. – посміхнулась- Будеш зранку будити. Це я жартую.

 

Зайшов Едмундо.

Едмундо:Дівчата можна до вас?

Амеда: Знайоме обличчя. Проходь, хлопче.

Едмундо, сів на стілець:Ти як моя дівчинко?

Регіна, тихо: Звідки вона тебе знає?

Едмундо, тихо:Живемо поряд.

Амеда:Ви тут поки посидьте, я каву зроблю.

 

Амеда вийшла з кімнати.

Едмундо:Тобі тут сподобається.

Регіна:А де господиня?

Едмундо:У неї окрема кімната.

Регіна:Завтра вже навчання.

Едмундо:Так моя дівчинко. У мене теж.

Регіна:То ви знайомі?

Едмундо:Брат з нею зустрічається.

Регіна:Тобто як ми з тобою?

Едмундо, посміхнувся:Саме так. – цілує руку – Невже ми будемо разом і частіше збиратися?

 

Зайшла Амеда.

Амеда:Кава для всіх. Клич Ампаро.

Едмундо:А що до кави?

Амеда:Моя слабкість – пиріг Чабела.

Едмундо: Добре.

 

Через мить зібрались за столом.

Ампаро:Яке знайоме обличчя.

Едмундо: Тепер і моя дівчинка – студентка.

Регіна, п’є каву:Як смачно.

Амеда:Це мій улюблений пиріг. Хлопці беріть ще.

Ампаро:Мені вистачить і цього шматка.

Едмундо, їсть пиріг: Він дуже смачний.

Амеда:Не перевищуйте моїх здібностей.

Регіна:У тебе хтось кондитерську тримає?

Амеда: Зовсім ні. Тато – лікар. Мама звичайна домогосподарка.

 

Після застілля.

Ампаро: Шановні хлопці і дівчата. Час прогулянки настав.

 

На вулиці.

Регіна:Який собор навпроти університету!

Амеда:Там усередині дуже цікаво.

Регіна:Яка музика!

Едмундо:Це маріачі.

Ампаро:Можемо показати ще кращий собор.

Регіна:А це далеко?

Едмундо: Зовсім ні.

 

Молодь попрямувала до центру міста. Дорогою зустріли Раймундо.

Раймундо:Усім привіт!

Ампаро:Привіт, хлопче. Як справи?

Раймундо:Усе тільки починається.

 

Едмундо з Регіною пішли вперед.

Амеда, обіймає: Коханий.

Раймундо:Моя дівчинка.

 

Центр міста.

Едмундо: Дивись це Кафедральний собор.

Регіна:Дуже гарний. А великий такий!

Ампаро:Це ще не найбільший.

Едмундо:Мій друг був скрізь.

Регіна:А де це Амеда?

Едмундо, озирнувся:Вона з братом спілкується.

Регіна:Якщо він такий зовні, то у середині?

Ампаро: От наприклад Ватикан, чи Париж!

Амеда: Будемо слухати музику.

Едмундо:А ми потанцюємо.

Регіна:Якщо недовго.

 

Едмундо і Регіна почали танцювати.

Регіна:Співати хочеться.

Едмундо, посміхаючись:Мені теж.

Регіна:А заспівай щось.

Едмундо, наспівує:Oh mi sol…

Регіна:Як чудово.

 

Підійшов літній чоловік.

Чоловік:Хлопче, гарно співаєш.

Регіна:Вам подобається?

Чоловік:Ви артисти?

Едмундо:Студенти. – протягнув руку – Я майбутній лікар, а моя супутниця – буде співачкою.

Чоловік, потиснув руку:Модесто Капурро, радий знайомству.

Регіна:Ви нащадок того самого?..

Чоловік:Усе можливе. – дістає кілька монет- Талант має ціну.

Едмундо, узяв гроші:Ну що ви!

Чоловік:Збережи, на згадку й удачу. Щасти, молодь!

 

Чоловік пішов далі.

Регіна: Капурро. Мені це ім’я відоме.

Едмундо:Як і мені. У мами була платівка з італійськими піснями.

Регіна:Як їм добре разом.

Едмундо:Ти про кого?

Регіна:Про Раймундо й Амеду.

Едмундо, посміхнувся:А мені добре з тобою.

 

Годинник на соборі пробив дев’яту годину вечора.

Едмундо:Вже час.

Регіна:Так. Чудовий вечір.

 

Підійшов Раймундо.

Раймундо:Брате, я до тебе.

Едмундо:Добре, пішли.

 

Дорогою додому.

Регіна: Завтра я переступлю поріг до знань.

Едмундо:Ти і так багато знаєш.

Раймундо:У тебе був найкращій вчитель.

Регіна:Той чоловік мені знайомий.

Едмундо:Ти про того старенького?

Раймундо:Який ще старенький?

Регіна:Коли, Едмундо, заспівав до нас підійшов чоловік.

Едмундо:Представився як Капурро.

Раймундо: Капурро, напевно він італієць.

Едмундо:Таке саме призвіще було і на маминій платівці.

Раймундо: Треба дати звістку додому.

Амеда:Що ми незабаром одружуємося.

Раймундо:Це все буде, але пізніше.

Амеда, узяла за руку:Я хочу бути з тобою на все життя.

 

Неспішно молодь дійшла до будинку.

Раймундо:Ви прийшли.

Едмундо:Хочеш переїжджай до мене?

Раймундо:Мені потрібен спокій. Особливі проєкти готую.

Едмундо, посміхаючись: Інженер.

Раймундо:Ти теж повинен навчатися. – подивився на Регіну – А то така красуня поряд.

Едмундо:Ти йди.

Раймундо:Вже полетів.

Амеда, тихо:А мене поцілувати?!

Раймундо, цілує дівчину:Я про це не забув.

 

Едмундо з дівчатами зайшов до будинку. Стояла тиха ніч.

Розпочалося цікаве і захопливе життя у молодої дівчини Регіни Ернандес. Поруч з коханим і новими друзями.