Я звик до темряви у своєму житті. Вона завжди то відступала, то підбиралася ближче. Іноді стояла в стороні й спостерігала, вишукуючи слабину, а іноді торкалася льодяними пальцями. Та зараз підійшла майже впритул, і я сам винен у цьому. Я сам впустив її, коли виголосив те бажання. Ця темрява уже давно в мені, як сильно я не хотів би це заперечувати й опиратися їй. Знаю, що завжди піддаюся, бо сам не лишив собі вибору. В такі моменти, як зараз, коли вона пробирається клубами чорного диму в кожну клітину мого тіла, заважаючи бачити й дихати, паралізуючи кінцівки та волю, я був би радий, аби вона покінчила зі мною. Та це не в її інтересах. Це захоплення моєї свідомості — лише нагадування про те, ким я є. Вона лише частина мене, і я сам віддав себе їй на поталу.
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Вхід
Увійдіть за допомогою облікового запису в соціальних мережах, щоб створити профіль. Ви можете змінити свій псевдонім пізніше.