Історія одного кохання…

Глава 1 “Невелика передісторія”

Молода дівчина стояла біля дзеркала, і ще раз оглядала себе. Виглядала юна леді бездоганно: нові чорні туфлі на високих каблуках, червона сукня в підлогу з розрізом до стегна, а на голові був класичний пучок. Дівчина мала досить гарну фігуру і лице: великі блакитні очі, маленький акуратний носик, малинові губи. Волосся було коричневого кольору з рудуватим відтінком. Шатенка сумно зітхнула і помасажувала віски. Сьогодні, вона повинна була познайомитися зі своїм нареченим. Дівчина згадала, як все почалося…

2 дні тому:

— Ти вийдеш заміж!

— Ні!

—А я кажу вийдеш, і це не обговорюється!

— Але тато! – у голосі дівчини змішалися одночасно гнів і відчай.

— Ніяких але! – гаркнув чоловік.

*****

Зараз, на очі знову навернулися сльози. Її батько, Декстер Вульф, був мільйонером, який завідував власним бізнесом. Однак останнім часом, справи йшли не зовсім добре, і з цієї причини, чоловік прийняв “дуже вигідне” за його словами рішення: видати свою дочку — Кармен, заміж! Звісно ж, видати її Він хотів не за аби кого, а за сина іншого бізнесмена. Капітал цього чоловіка був більше, ніж у Декстера, та й до того ж, у ного була більш продавана продукція, а це віщувало хороші справи для фірми Вульфа, при укладанні контракту і шлюбного союзу. При цьому він просто поставив доньку перед фактом. Сама Кармен не знала ні імені, ні прізвища, ні навіть зовнішності свого майбутнього чоловіка! Це лякало. І пригнічувало. А батько взагалі не бажав слухати свою доньку. І ось зараз, дивлячись на своє втомлене відображення в дзеркалі, Кармен знову важко зітхнула. Раптово, двері в кімнату відчинилися, і на порозі з’явився лакей:

— Міс, ваш батько чекає на вас в машині.

— Йду. – Кармен в останній раз глянула на своє відображення, і стукаючи каблуками пішла в низ. Весь цей час, її супроводжував лакей. Коли дівчина опинилася на вулиці, перед їх особняком стояв чорний лімузин, з їх особистим шофером. Лакей відчинив дверцята, і дівчина сіла в розкішний салон автомобіля. На одному з крісел вже сидів її батько. Брюнет з сіро-блакитними очима, в чорному класичному костюмі і червоному краватці-метелику. Чоловік на секунду підняв погляд на доньку, а потім знову почав щось писати в своєму телефоні. Кармен похмуро подивилася на батька. Потім зітхнула. Вона ніколи не була йому цікава. Після того, як померла мати Кармен — Карлотта, Декстер з головою пішов у бізнес, і зовсім перестав звертати увагу на доньку. Скоріше за все він навіть не пам’ятав, скільки їй років. На день народження, вона навіть не отримувала святкової листівки. Друзів у неї не було, і тому здебільшого, вона завжди була одна. Єдині люди, які її оточували були покоївки, лакеї, а в більш юному віці — няні. Ну, і інша прислуга. Іноді дівчина намагалася поговорити з ним, але… безрезультатно. Чоловік просто не слухав її. Або не хотів слухати. Від цього ставало гірко. Кармен відкинулася на спинку крісла і задумалася. А яким все-таки буде її майбутній чоловік? Швидше за все таким же, як і її батько. Раз її наречений — син мільйонера, то швидше за все він теж буде постійно зайнятий, і у нього ніколи не буде вистачати на неї часу… – дівчина зіщулилася в кріслі, явно опираючись власним думкам. Вона не хотіла знову бути самотньою, не потрібною, і не коханою. Проте, перспектива заміжжя здавалася їй саме такою. За своїми сумними думками, дівчина і не помітила, як вони почали під’їжджати до місця призначення. Декстер нарешті відклав телефон, і окинув пильним поглядом доньку. Кармен подивилася на нього:

— Що? – чоловік скептично підняв брову:

— Обличчя виправ. – дівчина швидко глянула в скло автомобіля. Там вона відбивалася, як у дзеркалі. Швидко зрозумівши, що мав на увазі її батько, дівчина натягнула на на своє похмуре обличчя доброзичливу посмішку, і тепер, на місці засмученої дівчини, сиділа доброзичлива миловидна леді.

— Відмінно. І поводьтеся нормально, коли ми приїдемо. Так, і з нареченим будь ввічливою і привітною. Я хочу, щоб ти справила на нього гарне враження. – Кармен стрималася від того, щоб роздратовано закотити очі і пирхнути. За його словами вона і так багато клопоту доставляла, тому зайвий раз викликати на себе гнів батька не хотілося. Натомість дівчина кивнула:

— Добре. – чоловік коротко кивнув їй у відповідь. Буквально через пару хвилин, лімузин загальмував біля великого, гарно прикрашеного особняка. Дівчина та її батько вийшли з машини. Кармен відчула себе занадто переляканою і напруженою, проте продовжувала тримати доброзичливе обличчя, і видавало її напруженість лише нервове постукування пальцями по стегну.