Я пишу

Я пишу їх постійно.

Приховуючи свої емоції у них.

Якісь випускаю у вільний політ,

А якійсь залишаються на полицях цих.

Та чогось мені стає все важче писати їх.

І вони перестають відчуватись, як подих весни.

Наче мої руки та слух вкриваються тонким шаром льоду.

Який перестає пропускати їх.

Через це мені все важче стає писати їх.

І моя робота, яка приносила мені задоволення,

Тепер стала сухою, як пісок у горлі.

Який пройде далі, але відчуття після себе залишить.

Здається мені це вже мій кінець,

Але чиясь рука доторкнулась до моєї спини й вона не одна.

Ось ще одна, а потім ще дві й ще три.

То виходить це моя підтримка, яка не дасть мені розбитись?

Кожен з них важливим є для мене.

Кожного я бачив у сльозах.

І ми пережили не одну біду разом,

Щоб ми змогли, радіти разом з вами.