Фанфіки українською мовою
    ДрамаТрагедіяЕрік Леншерр (Erik Lehnsherr)Чарльз Ксав'єр, Професор Ікс (Charles Francis Xavier, Professor X)

    Не мій смуток.

    від Полина Сапунова

    Ерік виглядав стурбованим. Темні кола під його очима здаються чимось постійним, наприклад як родимка чи вроджена пляма. Чарльз дивитися на нього, уважно та пильно, але нічого не каже.

    Він не знає чому Ерік дивитися у відповідь. Чому його погляд здається таким зосередженим, ніби він бачить Чарльза. І він здається стривожений саме через це. Насправді погляд Еріка повинен проходити скрізь Чарльза, кудись у пустоту. Бо Чарльз Ксав’є загинув майже місяць тому. 

    Все було відносно непогано. А потім трапилася Куба. Тіло Шоу, залишене на піску. Шон, поранений та впавши ниць, більше не в змозі самостійно підвестися або ворушитись. Енджел, що загубилась серед уламків або, можливо, потонула в морі, не зумівши продовжити політ. Та Чарльз, що осів на землю з кулею що пройшла в нього, да там й залишилась. Він стікав кров’ю, поки чутливість ніг зникала, поки єдине що він відчував — повна агонія. Здається він не міг вдихнути, начебто все повітря з легенів було вибито. Його голову хтось тримав на руках, і цей хтось прибирав пасма волосся з його лиця, цей хтось говорив і Чарльз навіть щось відповідав. Можливо вони прощалися і це було навіть логічно при таких обставинах.

    А потім Чарльз Ксав’є загинув.

    Але чомусь не зникнув.

     

    ****

    — Я зробив тобі чай. Будеш?

    Чарльз приймає чашку з чаєм. Напевно вона гаряча. Чашки з чаєм, зазвичай, гарячі. Але Чарльз не відчуває цього. Його пальці більше на це неспроможні. Мертві не розрізняють температуру, вони й не повинні.

    — Так. — Горло Чарльза сухе, всі слова тремтять та нагадують кряхтіння чи дверний скрип.

    Чарльз робить ковток чая. На смак він нагадує дощову воду чи багнюку з лужі. На зубах навіть щось характерно хрустить а у роті залишається неприємний післясмак. Але Чарльз вперто робить ще ковток перед тим, як відставити чашку в сторону.

    Ерік сидить навпроти, схрестив пальці. Він знову дивиться. Знову пронизує своїм пронизливим поглядом.

    — Рейвен хотіла влаштувати вечерю. Щоб там були усі. І Алекс, і Ґенк, і Мойра. Та ми.

    Чарльз загальмовано киває головою. Так, авжеж він буде на вечері. Він ж навіщось був сюди викликаний, напевно саме для того, щоб його друзям було не так сумно.

    Ерік не затикається.

    — Тобі слід привести себе до ладу. Сходити в душ, змінити одяг.

    Чарльз киває ще раз і за цим одразу дія. Він встає з крісла та не встигає зробити і декілька швидких кроків перед тим, як його ноги підгибаються. Ноги, що не повинні ходити. Чарльз їх не відчував, вони віднялись, їх паралізувало на пляжі. Вони безвільно лежали на піску, поки Чарльз все стискав руки в кулаки, до того самого моменту, поки все не стало пітьмою. З тих пір він живе у пітьмі, як і слід мерцю. От тільки кожен раз, коли він підіймає вії він бачить Еріка.

    Авжеж Ерік підхватує його перед тим, як Чарльз падає. Він зітхає тяжко та неспокійно, тримає за плечі, шепоче щось ніжне та заспокійливе, хоча з них двох останніх потрібне точно не Чарльзу.

    — Гей-гей-гей, — Ерік продовжує тримати його за руку, поки Чарльз все намагається відійти в сторону. — Впевнений що впораєшся сам?

    — Так. Дякую за поміч.

    І Ерік усміхається. Яскраво, нестримно. Його губи негарно роз’їжджаються по обличчю, виставляє на показ ідеально рівні зуби — мрія дантиста! Чарльз може ощасливити Еріка сказав у голос більше одного слова за раз. Ерік робить крок назад, даючи Чарльза можливість вийти з гостинної та дійти до ванної кімнати.

    Чарльз бере якісь речі зі своєї кімна.. із кімнати яка колись йому належала. Якісь речі, що колись були його. Якійсь черговий халат зі штанами та кофтою. Треба буде взяти ще й светр. Так, светр — обов’язково. Чарльзу завжди холодно. Це нормально, коли твоя температура тіла низька, бо ти вже помер. Це нормально. Але жахливо холодно.

    У ванній Чарльз віддає перевагу уникати дзеркал. Ему не подобається те, що він там бачить. Бліде лице, довге волосся — брудне, сплутане та зламане. Щоки давно впали, залишаючи замість себе виразні та чіткі лінії. З тулубом сталося теж саме. Кістки стали видніше. Шкіра стала сірою, хворою. Мертвою.

     

    Чарльз стоїть під гарячою водою поки обпікаючі краплі стікають з нього. Йому потрібен кип’яток. Тільки так він може зігрітися. Чарльз тере своє тіло до почервоніння, можливо навіть до крові. Треба замаскувати замах гнилі під щось більше приємне, наприклад під морський бриз як написано на упаковці з бальзамом для душу. Чарльз дивиться на свою руку. Трохи вище за лікоть утворилася гематома. Вона червона. Недобра. Рана що підчепила інфекцію. Чи просто відмираюча частинка шкіри. В принципі одне й те саме.

    У двері стукають.

    — Чарльз, все гаразд? — Ерік звучить тривожно. Це значить, що пройшло більше тридцяти хвилин.

    — Так! — кричить Чарльз, хоча й знає що навіть після цього Ерік не відійде від дверей.

    Він виключає кран з водою, витирає себе, вдягає чистий одяг. Чарльз дивується що одежу, яку він встиг вдягнути за цей час, ще не викинули а просто випрали. Це не дуже гігієнічно та навіть небезпечно з точки зору біології. Речі, з якими контактувала плоть, що розкладається, має бути утилізована щоб уникнути зараження будь-якою поганню.

    Чарльз виходить з ванної очікувано зустрічаючись з Еріком.

    — Як себе почуваєш?

    — Краще.

    Ерік не вірить. Авжеж ні, ніхто не вірить. Та й як Чарльзу може стати краще? Він досяг тієї точки, після якої вже не стане краще ніколи.

    — Дія сироватки закінчується, тому я приніс ще. — Ерік вказує на шприц в своїх руках. — Тобі допомогти?

    Чарльз підіймає обидві долоні догори, дивлячись на них так, неначе вперше бачив. Вони здаються зеленого чи фіолетового кольору. Вони трясуться.

    — Так.

    Ерік веде Чарльза до кімнати. Саджає на ліжко. Бере жгут та затягує його на зап’ясті Чарльза. Він похмурить брови, коли чипляється поглядом за ту рану на чужій руці.

    — Що це?

    Чарльз жме плечима.

    — Не знаю.

    В очах Еріка щось моментально розгорається.

    — Не повторюй це, Чарльз. — Ерік впевнений та розлючений. — Що ти зробив?

    — Проста сверблячка.

    Ерік намагається відшукати у Чарльзі брехню, але ніяк не може знайти її.

    — І тому ти розідрав собі зап’ясток? Тому ти зідрав собі шкіру?

    Чарльз не відчуває емоцій. Але якби міг, то це було б роздратування.

    — В мене все рівно сховані руки. Для вас не виникло б естетичної проблеми, а мені вона й не потрібна.

    Ерік розвертається. Дивиться в підлогу декілька секунд, опустив голову до низу. Його спина сутула. Плечі збираються разом. Однією долонею він тримає тримає обличчя. Ерік стає прямо та виходить з кімнати. Повертається через хвилину з пластирами. Чарльз не заперечує коли Ерік обробляє його рану та заклеює її. Коли він нарешті вколює сироватку та кидає шприц на металевий піднос.

    — Тобі не було боляче коли ти це робив? — Ерік вказує на пластир.

    — Мені і так боляче.

    Чарльз не може відірвати погляд від шприца що всего кілька секунд тому встромився йому в руку. Сироватка потрібна для того, щоб висмикувати Чарльза з мертвого світу. Щоб його паралізовані ноги могли тримати тяжкість його тіла, щоб голоса інших загиблих не переслідували його, щоб він був неначе живий. Останній пункт виконувався погано. Чарльз Ксав’є не жив, він існував, застрягнув десь на пів шляху та не маючи можливості повернутися повністю чи дійти до кінця. Йому не давали піти. Ерік, Ґенк, Алекс, Рейвен, Мойра.

    — Ну що, встиг зголодніти? Думаю, нас вже зачекалися. — Ерік знову тягнеться до ручки дверцят, бажаючи потягнути її вниз.

    — Будь ласка. — шепіт Чарльз зупиняє Еріка.

    Ерік закриває очі та говорить те, що вже сотні раз казав:

    — Ні, Чарльз. Тобі треба поїсти. З усіма нами.

    Чарльз вскочив з ліжка і Ерік по-інерції підійшов ближче, щоб зловити Чарльза якщо той почте падати. Перед очима й справді темніло.

    — Ерік, мені це справді непотрібно. — Чарльз відчайдушно зітхає, а можливо й задихається повітрям. — Чому ніхто з вас не може це зрозуміти? Ви повинні мене відпустити, ви повинні дати мені померти. Будь ласка, Ерік, мені справді не потрібна ця.. імітація життя. Мені не потрібна їжа чи вода, чи цей дурний пластир. Ерік, прошу..

    Чарльз чипляється за кофту Еріка та в котре благає. Благає щоб його перестали годувати, перестали давати сироватку що дає йому подібність життя, перестати знущатися з нього заради свого егоїзму. І Чарльз плакав, якщо мерці мали на це змогу. З його очей стікала якась рідина, і вона вдарялась о кофту Еріка залишаючись мокрою плямою на ній. Або Ерік змахував пальцями сльози. Або сціловував їх своїми губами. Чарльз відчував долоні Еріка на своїй спині, те як він його тримав не даючи можливості відійти. Як обережно розкочував зі сторони в сторону, намагаючись заспокоїти. З грудей виривався безпомічний схлип та змучене скиглення.

    — Всього на кілька хвилин. Разом з усіма. Приїхала Мойра, а вона дуже сумувала за тобою. Вона не бачила тебе вже тиждень, Чарльз. Для неї це дуже важливо. Для нас всіх. Для мене. 

    Чарльз відчуває своє обличчя, щоб подивитися на Еріка, та невпевнено кивнути.

    Вони спускаються до головної зали. За столом сидять всі ті, про кого Ерік казав. Їх погляди зупиняються на Чарльзі. Алекс ніяково кашляє в кулак, повертаючись до розмови з Ґенком. Ґенк також відводить погляд від Чарльза, намагаючись здаватися менш нещасним. Рейвен продовжує накладати в тарілки запечену картоплю з куркою. Чарльз відчуває як до горла підкотується нудота при вигляді їжі. Мойра з’являється раптово, нізвідки.

    — Привіт! — вона обережно обіймає Чарльза за плечі та Чарльз відповідає тим же. — Я бачила по телевізору що якийсь мутант публічно заявив про себе, і..

    Мойра лізе зі своєї шкіри, так сильно вона намагається здаватися не зацікавленою в стані свого друга. Можливо в неї навіть виходить. Іноді.

    Вони сидять за столом і кожен їсть свою порцію. Рідко хтось починає нову тему, і все інші її підхватують. Ерік сидить біля Чарльза, та іноді дивитися на нього та його спроби з’їсти хоч трохи.

    Вся їжа була несмачною. Вона нагадувала папір і це ще в кращому випадку. В інших же смак будь-якої їжі супроводжувався гниллю та смородом м’яса, що розклалося. Виделка на якій був невеликий шматочок курки вже втретє зупинявся біля зімкнутих губ Чарльза. Чарльз сам того не бажаючи піймав погляд Рейвен. Вона відразу ж відвернулася, ковтаючи жалість та розчарування. Їй було боляче дивитися за тим як її брат втрачав життя. Бідолашна не могла прийняти те, що він вже втратив. Чарльз все ж таки поклав курку до рота, починаючи вперто розжовувати. Присмак попелу та крові, вже давно застиглу і перетворившись на корку, залишався на язиці. Ця курка розвалювалася прямо в момент коли Чарльз її жував. Здається, її запечена скоринка мала смак личинок. Чарльз опустив погляд на тарілку. Замість картоплі по посаду полізли опариші. І саме опариша Чарльз тільки-но з’їв. Нудота дійшла до критичного рівня.

    Піднявшись зі стільця Чарльз побіг на кухню. Ставши над раковиною Чарльз повертав все, що було з’їдено за столом. Плечі трясло від блювотних позивів. З очей знову текли сльози, на рефлексі. Коліна підгибалися. Було жахливо холодно.

    Ввімкнулась вода. Чарльз відчував її на своєму обличчі. Це був Ерік. Він вмив Чарльза, зовсім трохи невдоволено хмурячись, неначе стримував себе аби не насварити. Замість цього Ерік бере найближчий стакан та наповнює його водою з крану. Він підставляє стакан до сухих та потріскавшихся губам Чарльза, змушуючи відкрити їх та буквально насильно вливая в нього воду. Чарльз робить три хворобливих ковтка а потім качає головою. Ще один ковток і його знову знудить, але на цей раз водою.

    — Стояти зможеш?

    Чарльз кивнув. Ерік зробив нерішучий крок назад, переконуючись, що Чарльз не збирається осідати на підлогу. Ерік повернувся до вітальні, і Чарльз чув усе, що він говорить, через повну тишу у маєтку:

    – Чарльз хотів би відпочити. Закінчуйте без нас.

    Ерік повертається до Чарльза, і веде його до кімнати. Там він допомагає Чарльзу зняти халат і лягти в ліжко. Він поправляє подушки. Він вкриває Чарльза ковдрою, що здається спочатку крижаною, і тому Чарльза б’є озноб.

    Ерік гладить Чарльз по спині, і переходить на голову, зариваючись долонею у його волоссі, пропускаючи зіпсовані пасма крізь пальці. Волосся у Чарльза стало сіктися. Втратило будь-яку густоту.

    Ерік увімкнув настільну лампу, примушуючи Чарльза жмуритися.

    — Я направив ту кулю на тебе, — погані вечори завжди закінчувалися саме так. Значить, Ерік вважав, що сьогодні поганий вечір. — І тебе паралізувало. Мені було так шкода, і я був такий злий, насамперед на себе самого… І ти знепритомнів, наказавши Рейвен піти зі мною, якщо вона цього хоче. Але ми вирішили переконатися, що ти будеш в порядку. Рейвен тебе дуже любить, Чарльз, вона не змогла б піти, коли тобі погано, — шепіт Еріка розносився по всій кімнаті. — І я також.

    Ерік лежав у ліжку, разом із Чарльзом. Вони мешкали в одній кімнаті, спали на одному ліжку. Ніхто не наважувався запитати, це було не потрібно. Голова Чарльза лежала на грудях Еріка, слухаючи кожне його зітхання. Кожен стукіт серця.

    — Ми доправили тебе до лікарні, але ти розгубився. Ти почав проникати у свідомість усіх, хто там лежав, особливо у відділенні для особливо важких, де ти знаходився перший час. Там були ті, хто був близьким до смерті, і твої сили, несвідомо, переживали їхні смерті разом із ними. Як смерть Шоу, Чарльз, ти ж відчував його смерть, але ж ти не вмирав. Ти ж знаєш, Чарльз? Адже знаєш? — Сльози Еріка стікали з його підборіддя і вдарялися об Чарльза. Вони застрягли у його волоссі. — Але коли ти прийшов до тями, ти почав думати що помер, і Ґенк створив сироватку, щоб заглушати телепатію. Тому що ти, ненавмисно, але почав шукати і чути лише думки вмираючих. Тих, кого не врятувати.

    Ерік підвівся на ліжку, заглядаючи в сіре і болісне, але таке рідне обличчя.

    — Чарльз, ти ж знаєш, що живий? Ти справді живий. Ти справді живий. — Ерік залишав короткі поцілунки на щоках і чолі Чарльза. Його погляд раптом став серйозним, рішучим. — Якщо хтось загубився у пітьмі, це не означає, що світло ввімкнути неможливо.

    Чарльз кивнув головою на подушку.

    — А ти його ввімкнеш для мене? – одними губами промовив Чарльз.

    Ерік посміхнувся. Сумно, з повними сліз очима.

    — Не дивлячись ні на що.

    І Чарльз провалився в спокій, що шукали всі покійники. Або, можливо, в сон. Іноді розрізнити було надто складно.

    Але Ерік був поряд, Чарльз відчував його тепло під боком. Настільна лампа горіла всю ніч, поки Ерік безперервно втішав свого загубленого Чарльза.

    1. Ще не опубліковано розділів.