Вода і Олія

— Вай!.. Дзвін голосу командирки дрібною пшеницею розсипався по підлозі за мить до тремуту. Кейтлін пальцями торкалася червного волосся а потім ковзнула подушечками до підборіддя. Волосся на шкірі Кіраман стало дибки від покірливого погляду Вай. Вона дивилася прямо. Стояла на колінах, губами припала до долоні дівчини і при цьому вивчала зіницями тіло поліцейської так владно… Наче зараз вона стояла над Кейт. Одяг довкола колом створив примарний бар’єр від світу. Від війни. Від Віктора. Від Джинкс. Від думок. — Вай… Давай… Підемо до мене? Сестра Джинкс охопила праву сідницю дівчини. Міцно стиснула та повела долоню униз — по стегні. Кейтлін стиснула кулак відчуваючи шкірою забинтовані сильні але побиті пальці. Сухі тверді подушечки здавалися найніжнішими в усьому світі. Вай підняла ногу дівчини і поклала собі на плече та грайливо спитала: — Тобі уже не подобається? Я можу виправити свої помилки. — губи охопили ділянку ляшки а зуби увіп’ялися в шкіру. Від такого укусу Кейтлін примружилася. — Любиш грубість? Я так теж можу… Вона подалася вперед але Кіраман зупинила Вай знаючи, що якщо переступити кордон то завершення не настане. — Вай… Я згадала, що скоро будуть перевіряти в’язнів. Не гадаю, що персонал тюрми буде у захваті коли побачить генералку з порушницею закону голими. Хоча картина і неймовірна, погоджуюсь. Намагаючись не захоплюватися відкритим дослідженнями м’язистого тіла доньки Вендера, Кейтлін завмерла аби не втрачати владу вуст і не дійти до поцілунку. Це сердило. Дівчина відчувала, що втрачає контроль. Роками, її покійна мати навчала строгості і покорі свідомості. Але зоровий глузд розчинявся у димці кольору волосся Вайолет — червоному. Кейтлін була задурманена. З’явилося бажання спитати чи сестра Джинкс не заволоділа прихованою стороною аркейну і чи не навчилася заворожувати. Але Кейтлін мовчала. — Знаєш, Кейт… А справді… — стриманість зникла вже декілька хвилин тому. Вайолет вже безсоромно притягнула командирку до себе вдихаючи аромат її чистої шкіри. — Немма чого комусь дивитися. Мені хочеться забрати тебе подалі. І мучити… Слова пестили слух а останнє слово викликало обурення. — За що? — За те, що не продумала цей крок. У нашій компанії ти — мозок. Поки донька Вендера підіймала одяг, Кейтлін обурено мовила не усвідомлюючи, що вперше за багато часу червоніє… — Я не знала, що усе так обернеться!.. Я гадала, що ми лишень поговоримо! Ти перша мене поцілувала… По ногах ковзнула тканина штатів і Кейтлін відчула, як пояс обережно стягує живіт. Повітря вібрантно ковзнуло по голих грудях. Притягуючи Кіраман до себе, бандитка мовила прямісінько в губи: — А ти перша познайомилася. Саме тут. У цій камері. Сирість і страх чорними хмарами охопили голову. Декілька місяців тому, Кейтлін у в’язницю привело рослідування, що розпочала найнебезпечніша злочинниця Пілтовера та Зауна. І хто б знав, що у славетної лиходійки Джинкс є сестра, що декілька років сиділа у тюрмі… І хто б знав, що її сірі очі зачарують представницю закону — Кейтлін Кіраман — поліцейська, яку вважали ні на що не здатною дитиною заможних батьків. Доньки членкині головної ради країни. Тоді, перед нею стояла бандитка. Небезпечна та зла на ввесь світ. Дівчина з надлюдською силою і розбитим серцем. Це була незнайомка, яка навіть не мала прізвища — Вайолет — сирота з нижнього міста, яку прихистив Вендер — головний чоловік Зауна, що загинув заради дівчини і через Джинкс. Вай життя не жаліло і сотні разів пережовувало та випльовувало. Вона забула про добро. Залишилася одна іскра, котру вона засипала глиною днями підряд. І одного дня, бездумна мрійниця, схопила бандитку за руки. Добрячка звільнила від ґрат. Врятувала від смерті. Прихистила вдома та дала можливість говорити перед радою Пілтовера. Кейтлін… Така дурна святоша з крижаним серцем, що врятувала вогонь любові. Прямісінько зараз, її пальці завмерли на красивих вилицях Вай, що дарувалитепло… Воно ринуло з душі а в центрі плекалася пожежа. Безгранна. Небезпечна та скорена. Огвотуючись від думок, Кіраман глянула на бандитку, що вже стояла одягнена у штани і майку. — Йдемо, Карамелько? Кейтлін закліпала. Вона глянула у вічі кольору кришталю, що відбили абсолютно усе. Поліцейська бачила, як у борделі Вай притисла її до стіни кажучи: ти гаряча, Карамелько. У дзеркалі душі були видні рисунки того, як Кейт врятувала сестру Джинкс від поплічниці Сілко. Командирка знову відчула, як віддає свою улюблену та єдину зброю в небезпечному місці цілительці аби взяти для Вайолет ліки. Пальцями у повітрі, Кейт ніби намацала тверді побиті щоки Вайолет тоді, коли вона заспокоювала її узрівши гнилий страх, що ніяк не поєднувався з безстрашним образом. Обидві дівчини змінилися. Кейт схопила дівчину за руку і кивнула. Поки вони оминали охорону, донька Вендера сціпила зуби пригадуючи, як вони (до смерті членів ради) з Кейтлін валетом розпластилися на ліжку та їхні голови були на одному рівні. Вони дивилися одна на одну вже тоді щось знаючи… Повз струнко зупинився солдат і Кейтлін строго кивнула йому. Така залізна… Вай пригадала свої слова: вода і олія — ми не можемо бути разом. Відчай. Сестра Джинкс бачила капітанку такою, якою ще ніхто до цього. Жодного разу. Стіни здавалися мазками фарб. А люди — неважливими фігурами. Таким непотрібними і навіть зайвими. Коли дівчата ступили на поріг будинку, до Кейтлін одразу підходили вічно щось запитуючи. Господарка високо здійняла голову і склала руки за спиною коротко і чітко даючи відповіді, ніби тонкий блискучий меч, відрізав голови силовикам. Вай згорбила спину і сховала руки в кишені штанів намагаючись слідувати за Кейтлін, як тінь. Деякий вид гніву полонив думки. Набридли люди. Поводяться так, наче Кейт, щось їм винна… Ну так, вона змушена контролювати увесь процес але егоїзм у вигляді серпанку збудження закривав очі на важливі нюанси. Знову підійшов, якийсь чоловічок. Вай закотила очі коли той панічно розповідав про свої найгірші припущення щодо боротьби з підземним містом. Господиня підняла руку. — Ласло, дякую, але ти не повинен через це перейматися. Я усе вирішую. — Спасибі, панно Кіраман… — він глянув за її спину зустрічаючись з поглядом злої Вай. — Це ж та злочинниця? Що вона тут?.. — У мене з нею особлива аудієнція. Тому, не турбуйте мене під час неї. Накажи й іншим. Хто проситиметься, не прийматиму допоки не вирішу за потрібне. Довелося прикусити великий палець аби не засміятися. У голові Вай прокрутилися слова: «особлива аудієнція». Чоловік глянув на бандитку. Його борола огида. Ця дівка була геть не такою особою, з якою повинні водитися шановні постаті, як Кірамани. Вайолет була геть не жіночною. Відсутні елегантність та краса. Вона лишень широкоплеча накачана пацанка з червоним волоссям на одному боці голові. Кейтлін — благородна дівиця з восокопоставленої сім’ї. Ласло не розумів, як ці двоє перебували в компані одна одної. Не чувано. Просто не чувано. Де низ і де верх? Вони ніколи не зійдуться. Повинна бути міцна пряма ланка для рівноваги суспільства… Та він не знав, що дівчата ламатимуть лінію і створюватимуть кільце. — До зустрічі, Ласло. Він схилив голову поки дівчата йшли повз. Чоловічок глянув на спину Вайолет міркуючи: огидно, просто огидно! Той був впевнений, що після завершення апокаліпсису з Віктором, ця пройдисвітка повернеться у тюрму та пробуде там залишки своїх днів. Перед дівчатами простягнулися сходи, що вели до спальні. Від однієї тільки думки, волосся стало дибки. Чогось, хвилювання торкнулося самих кісток. Сестра Джинкс не усвідомлювала, чому так, якщо вона вже повністю бачила Кейтлін, торкалася… Чого її наново пробирає від страху? Так мусить бути? Жодної живої душі не було поряд. І так стало добре, наче усі померли. Просто мрія. Долоня Вайолет торкнулася руки Кейт, що усміхнулася, коли відчула, як дівчина потягла її вперед. А потім побігла прямо до входу а на останніх сходинках схопила капітанку на руки від чого та тихо засміялася помітивши знервованість і нетерплячість. — Вай… Тихіше з емоціями… Дурні банільні слова не заради результату а етикету чи прелюдії. Кейтлін перебувала у захваті від відчуття того, як сильні долоні підхопили під стегна. Від подиху на шкіру шиї. Від дотику губ. Не обертаючи голови, Кейтлін відтягла свою долоню за спину без ускладнень відкриваючи двері. Так само, вона їх і закрила — поки Вай тримала на руках. Лопатки торкнулися холодної стіни. Кейтлін відчувала, як низ живота охоплює розпечена змійка насолоди… І… О святий Аркейне… Яке ж дивне порівнняня майнуло у голові, коли вона, намагаючись зберегти здоровий глузд, описала відчуття словами. Кейт раділа, що Вай не чує думок бо як би такі слова мовити вголос вони звучали б по-дурному. Вай притискала дівчину до стіни склавши долоні біля її плеч і утворила обмежений простір. Хиткий, як самий світ. Їх об’єднювало дещо спільне — обоє легко зруйнуються. — Кейтлін… — вона глянула у сині очі кольору гекстеку. Небезпечні але рятівні. Слів не було зовсім-зовсім. Саме тому, Вайолет поцілувала дівчину. Її голова йшла вперед а губи хаотично рухалися. Бандитка геть не вміла цілуватися. Абсолютно. Вона не знала, як робити це красиво і ніжно. Її лякало, що це може походити не на прояв любові а на якесь знущання. Та кохання володіє різними подобами. Є такі, що нагадують солодку вату з диким морем. Чи сонце та місяць. А є вода та олія. Повітря зникло перетворюючись на тиск. Від нього кров закипала а руки тремтіли. Долонями, Кейтлін охопила потилицю Вайолет і обійняла. Шию опалив поцілунок. Очі заплющилися. Кейт відчувала, як губи дівчини захоплюють шкіру а зуби повільно стискають віддаючи смак болю. Кейтлін притисла долоні до спини дівчини намагаючись бути ближче. Світ закружляв у чорній димці, щойно Вай обернулася і рушила до ліжка. У голові паморочилося. Капітанка відчула ложе та вигнула спину від дотиків на талії. Вона підійняла руки коли заінтовані, від очікувань думок, пальці схопилися за край кофтини швидко підіймаючи її вверх. За шибками, сонце танцювало в кімнаті лягаючи на синє волосся і на очах виникла тінь позбавляючи райдужок відтінку. Руки Кейтлін вільно розпластилися на ліжку. Підборіддя здійнялося вище. Повітря застрягало в легенях а низ живота лоскотало збудження. Поліцейська дивилася на Вайолет. Та повільно вивчала високі круглі груди дівчини. Вай закліпала ніби торкаючись поглядом марева. Її кісточки пальців ковзнули по шиї, як дві пір’їни і тіло Кейтлін затремтіло. Повіки зійшлися поглинаючи сантиметр дій. Боязко, Вай охопила витончені груди. Дивилася на помірні риси а потім опустила вуста на одну з вершинок кольору світлорожевої троянди. Губи охопили іншну чуттєву точку і Кейтлін різко видихнула мовлячи: — Продовжуй!.. Кейт тремтячими пальцями роз’єднала ґудзик з петлею на майці тілі Вай. Верхня частина одягу одразу сповзла зі спини. Промені сонця світлими дотиками — а за ними і пальці — ковзнули по татуюваннях. Кейтлін проводила долонями по рельєфу спини і вивчала тверді м’язи подібні на піки. Тіло Вай було сильним та надзвичайно прекрасним. Найкрасивішим в усьому світі. Витвором мрій. Шедевром істоти, що створила людей. Принаймні, так є для Кейтлін. Вона присунулася вперед та рухала тулубом на зустріч губам Вайолет, що пестили шкіру, охоплювали ореоли грудей та залишали синюваті плями за собою — сліди пристрасті. Долоні капітанки акуратно стягнули штани з дівчини. Вай опустилася нижче вже колами залишала поцілунки на м’якому животі. Сильні руки стиснули стегна. Круглі та гладкі. За мить, Вай підвела очі та усміхнулася. Замріяно, Кейт дивилася на бандитку, що сіла перед нею на коліна. — Вай, що ти робиш? Але дівчина мовчки почала знімати пов’язки з рук перед тим стягнувши краєчки зубами не обриваючи зорового контакту. Сірий серпанок полонив магічністю. Тепла погода віщала сяйливий день а у душі панувла таємнича ніч. Бинти повільно сходили поміж пальців. Пожовклі пов’язки кучерями впали на підлогу і їхнім спутником був єдиний погляд Кейтлін, що глянула на Вай, яка примружила очі ніби кажучи самими вічами про продовження і Кейт підсунулася ближче. Вона повільно розсунула ноги та пригорнулася стегнами до стегон Вайолет, що тихо видихнула усміхаючись. Дівчина нахилилася над капітанкою наново цілуючи її та хотіла опустити велику побиту руку вниз, як її перехопили долоні. Вай розплющила очі та глянула на поліцейську на оболиччі котрої ковзала лагідність. Кіраман піднесла праву кінцівку Вай до своєї щоки і поцілувала долоню. Під тугими бинтами, виявляється, були тонкі ділянки ніжної шкіри. Кейтлін вустами торкалася подушечок і, без сумніву, охопила їх губами. Лоскіт заховзався у грудях, коли бандитка відчула вологий язик на перетинці середнього та безіменного пальців. Стало геть не пособі від розуміння того, що подібні пестощі викликали такий захват у тілі. До щоки Кейт торкнувся поцілунок з поглядом. Між грудьми та по животі ковзнули вологі пальці від чого дівчина примружилася, вона повільно вигнула спину на зустріч дотику. Тихий подих переріс у стогін від відчуття того, що єство здавалося таким гарячим а пальці холодними і подібне протистояння абсолютно різних почуттів переросли у щось нове. Кейтлін схопилася за потилицю дівчини і стиснула насичине червоне волосся. Вай опустилася вниз великий тулуб та відчула струнке тіло. З’явилося дурне побоювання не розчавити дівчину під своєю масою але Вай точно знала, що такого не трапиться. Вона повільно рухала пальцями навколо основної точки. Кільця з кожним наступним разом звужувалися доки не дійшли центру. До цього, Кейтлін рвано але тихо дихала а потім не стримала крику, коли відчула, як Вай опустила долоню вниз. Кейтлін посунулася вперед. Вона повела руку здивованої Вайолет в бажаному напрямку. Витягуючись ніби стурна, командирка млілала від наповнення і відчула, що обличчя палає від думок усього, що відбувається. Вона бачила над собою Вайолет і вважала себе зовсім маленькою у цьому світі. Настав слушний момент відпустити усе та однією ниткою свідомості триматися за відчуття, що вели серце до серця. Вайолет глянула на Кейтлін і повільно зарухала пальцями… — Так тепло… Обидві зашарілися. Вай знітилася від сказаного а Кіраман — від почутого. Аби знищити сором, полійська обійняла Вайолет таким чином, аби її підборіддя обіперлося на плече. — Вай, не думай. Гаразд? По тонкій шиї ковзнули губи і Кейтлін примружилася тихо стогнучи від руху. Дії повторювалися і повторювалися. Волога медом розлилася по лоні. Кейтлін долонями ковзала по грудях дівчини і та низько задихала пізнаючи теплі пестощі. Дві статури рухалися між собою і створювали тертя, від котрого свідомість затуманилася. Оговталася Кейт тоді, коли відчула, як її нога лягла на праве плече Вайолет і холодне повітря осіло на чутливих зовнішніх геніталіїях. Стегна повільно рухалися вперед — до губ Вайолет, до її язика, що далі повільно ковзав по шкірі: вверх-вниз. Крик блискавкою заколивав простір щойно м’яз губ пірнув до тонкої межі. Долоня ковзнула у рубінове волосся. Вай зиркнула очима кольору срібла на Кейтлі. Щоки червоніли, вічі заплющилися а губи розсувалися аби спіймати ковтки кисню. Капітанка рукою направляла і показувала, як їй подобається. Від яких дій аж скаженість розквітає. Як контроль зникає. Після солодких хвилин, Вайолет лягла боком та підсунулася до дівчини. Кейтлін одразу все зрозуміла та повторила рухи. Дівчата склали ноги таким чином, що лона торкалися одне одного. — Ти справді, як карамелька, Кейт. Від подібних слів з’явилися емоції, що змішалися в одну масу: сором та збудження. Кейтлін повільно рухала стегнами кладучи початок ритму. Вайолет прислухалася до дій тілом і ниткою влилася у високу композицію, що ніби золотим струмом потягнувся в небо і розсіявся у блакиті та створив зірки серед ясного дня. Вайолет вражено відчувала лоскіт блаженства. Такий віддалений і від кожного дотику, єство походило на жилку, що коливається від одного мізерного дотику. Вайолет перетворилася на струну. Їй стало необхідно відчувати тиск створений між двома точками. Вони були як вершинки гір, що між собою перетиралися. Ковдра зім’ялася. Підодіяльник зліз з матрацу. Подушки попадали на землю до одягу. Вайолет лежала на боці її дві нижні кінцівки певним чином охопили ліву ногу дівчини. З рваними стогонами, низькими і схожими на хрипіння, сестра Джинкс рухала стегнами. Однією рукою вона трималася за долоню Кейтлін. Кіраман була на спині і так само відтворювала рухи.
Довколишній світ нагадував царство холоду. Тіла здавалися кинутими у полум’я, що заполонило кожну клітину перетворюючи її на вуглик. Синє і червоне вогні плекалися одне в одному.
В один момент, дівчата стали безсилими перед майбутньою насолодою. Кейтлін розслабила живіт зупиняючись та крізь стогони дихала відчуваючи, як тіло коливається від блаженства. Кіраман немов стала хмариною…
Вайолет ледь підвелася повзучи по ковдрі і впала біля Кейтлін. Тремтіння захопило тіло. Кулак стиснувся на простирадлі. Перед очима ніби кола розчинялися. Вайолет стоглала від подібного вибуху до цього й не знаючи, що дарував секс.
Раніше, у неї були лишень дикі злягання з тюремницями. Вперше, вона не брала а віддавала щось… І це було чарівно.
Обличчя оповило волосся. Воно прилипло до шкіри павутинкою. Вайолет заплющила очі поки лежала на грудях Кейтлін. Бандитка слухала стукіт серця. Воно нагадало помахи крил тендітного метелика.
Така тонка дівчина мала у собі силу не однієї людини.
Символічна картина була в цій історії: дівчата, з різними долями, світоглядами та характерами… Покохали одна одну. Злочинниця Зауна і капітанка Пілтовера… Незнання і подоба ненависті переросли в те… Що зараз є. Вони були оголенеми в ліжку, що пахло пристрастю… Пахло ними…
Вайолет міцно обіймала Кейтлін, що насолоджувалася тією митю. І нічого в світі немає прекраснішого за те, що можна зараз прожити… Вайолет відчула, як її обличчя охоплюють долоні. Вона глянула у очі кольору магії аркейну. Синє волосся розсипалося по шиї і плечах. Кейтлін ніжно усміхнулася кажучи:
— Вай, я тебе кохаю…
Розгублено вирячивши очі, бандитка підібгала губи та задумалася на секунду. Це ж вперше вона чує подібне? Тоді, вперше відповість. Її губи торкнулися долоні капітанки.
— Я… Теж кохаю тебе, Карамелько.
Після компліменту сказаного під час сексу, це звернення викликало сором. Вайолет засміялася сідаючи та долонями повела по кистях рук, що ховали присоромлене обличчя капітанки.
— Ти гаряча Карамелька.
— Вай!..
Цей діалог відбувався в перший день їхнього знайомства. І повторювався.
— Я люблю карамельки.
— Помовч!
Цього Вайолет чекала. Вона замовкла лишень тоді, коли поцілувала дівчину і відчула, як та підводиться а потім опускається їй на стегна. Шкіри знову зіткнулися…