Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Вирій

Два роки по тому Кіхьон щасливий йде додому, тримаючись за руки з поганським богом, якого він все-таки вмовив поїхати з ним на два тижні до Мальтійського узбережжя. Цього разу велику валізу тягнув Чур ґрунтовою дорогою, що переходила у вузьку стежину. Теплий вітер щоразу намагався зірвати з голови Ю капелюха, а сонце, що пробивалося крізь пухкі, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Про егоїзм

Промайнув рік — Укладімо контракт?, — не відриваючи очей від газети спитав Кі. На столі стояло горнятко* запашного, пряного чаю, аромат якого розповзався кімнатою з каміном, що служила вітальнею. Хоча свою назву це приміщення давно не виконувало, гостей ніхто не приймав і не планував таких раутів. — Ні, — дзвінко пролунало у відповідь, попри те, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Шантаж пахне кавою

Єдине, що зміг виловити з білого шуму новин Ім ― кілька слів про знайденого у власній квартирі Дерека, щось про дві версії, вбивство та самогубство, і, для себе, хоча б якісь виправдання вчорашнього отруєння. Торгівля наркотиками під прикриттям поліції, корупція, приховування й знищення важливих для декількох справ доказів. Виходить, комусь в місті таке не до […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Віковічний дуб

Підранок Хо приніс ковдру, якою вкрив Кіхьона. Вонхо вирішив взяти на замітку, що треба вночі глянути чи людина знову не спатиме у вітальні аби взяти зручну подушку.    Не знаючи яким стравам віддає перевагу Кіхьон на сніданок, бог Чур вирішив поки заварити трав’яного чаю з лісовими ягодами, а там може надумає щодо наїдків. І таки надумав […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Цукор з мигдалю

В темних залах «Блек роуз» тихо, занадто тихо. Не чути звичного дзвону келихів, не відчувається легкого аромату вина, дорогих страв. Тіні напівпрозорим шовком вкривали підлогу й стіни. Тільки швидкі кроки одного з нещодавно найнятих офіціантів порушували тишу в цьому, сьогодні, зовсім неживому місці. Нехай кожен зі столиків заброньовано, тільки один з них ― той що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Йолоп таксист, спадок та божок

Їдучи в таксі, яке при кожному потраплянні у яму чи на камінь на ґрунтовій дорозі хитало і підкидало, Кіхьон подумки проклинав свою затію приїхати в цю глухомань, у якій не був п’ять років. – Далі не поїду, – мовив таксист, минувши поворот, на який вказав йому Кіхьон. – Чому ж це? – обурено гаркнув Кіхьон […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Оріґамі Магнолії

  *** – Прошу просто пристріли мене! Я …ж не…прошу пощадити… моє життя, – чим раз, тим більше стихаючи хрипів голос Кіхьона, попри всі намагання вирвати сильний крик з горла і вирватися з натиску сильних рук які прискали його землі. За кілька годин до… Надто вже холодним видався цей зимовий ранок для двох людей. Хоч […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Наша осіння історія

*** Осінь. Одне слово, одна пора року, що кожний сприймає по своєму. Для когось – це період мерзенної, дощової, прохолодної погоди, для інших період осінньої хандри чи навіть депресії. Для Мінхьока вона теж такою була дещо апатичною, поки не зустрів одного вечірнього вечора декого особливого. Зараз для нього осінь – це пора наповнена великою гамою […]FavoriteLoadingДодати до улюблених