Початок

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Цей фік мого авторства також розміщений на російській мові тут.

Снейп вижив.

Після всього зробленого, після всього пережитого жити не хотілося зовсім. Але всюдисуща трійця вирішила інакше.

Як тільки Герміона побачила закривавленого професора, який лежав на підлозі, вона впала в ступор. Вірніше, її свідомість затьмарило ще тоді, коли вона почула, як Снейп гучно впав на підлогу, з характерним стуком вдарившись головою об стіну. Гаррі, зібравши спогад у посудину, горланив на неї так, як ще ніколи в житті і ні на кого. Від цього вона трохи протверезіла. Вона як могла зупинила кровотечу і закрила рану, хоча кров ще сочилася. Залила до рота Снейпу протиотруту, через пару хвилин – кроветворне зілля. Життя в його очах згасало. Гаррі продовжував істерити, поки вони левітували його до кордону, доступного для являння.

Вони йшли під звучання голосу Темного Лорда, який милостиво дозволив зробити перерву у цій страшній бійні, і просив видати йому, нарешті, Гаррі.

– Ми не можемо являтися, Снейп не переживе переміщення, – видав дуже розумну думку Рон.

– Він і так помре, якщо ми не явимося! – Гаррі ледве не верещав.

– А як же Гогвортс, наші…

Поттер зкомандував:

– Направляємося до Мунго. Залишаєио його там і вертаємося.

 

Лікарі у Мунго були нажахані появою Гаррі та його ношею.

– Вкусила змія… Рвана рана… втратив багато крові… Будь ласка, допоможіть.

Трійця швидко щезла.

. . .

– Ти поясниш нам, що це було? – спитав Рон, пихкаючи, коли вони бігли із Хогсміда у Гогвортс.

– Може і поясню, але не зараз. Якщо коротко, я почувався, ніби випив Фелікс Феліціс, і він направляв мене.

– Заради цього гада ми ризикнули нашими рідними, – дорікнув йому Рон.

Герміона, на превеликий подив, мовчала.

. . .

– Мені потрібно в кабінет директора, подивитися спогад Снейпа. Тиша навколо, Лорд чекає на мене.

– Гаррі, ні! Ти не підеш до нього! Ми будемо боротися!

– Чекайте, я скоро.

. . .

Подивившись спогади Снейпа, Гаррі почувався двояко. Він вже зрозумів, що жити йому більше не судилося і подумки попрощався з усіма. Шкода, що він сказав Рону та Герміоні чекати. Так би він вислизнув швидко, щоб ніхто не помітив… Але він врятував життя Снейпа. Що змусило його так вчинити він не знав. Нехай хоч він живе, раз вже не судилося жити Гаррі. Снейп любив його маму… Захищав його, Гаррі. Весь цей час він його захищав. Вперше за весь час він відчув, що в нього був тил. Навіть не дивлячись на постійну підтримку Рона та Герміони, допомогу Дамблдора, він почував себе самотнім. Що Рон, у нього велика родина, яка його любить та прийме завжди. Батьки Герміони до недавнього часу також у неї були. Вони і зараз є, але Герміона заховала їх від магічного світу. А в Гаррі нема нікого. І Снейп також був сам.

Гаррі сидів на підлозі в кабінеті Дамблдора, ні, Снейпа, це ж кабінет Снейпа, і розмірковував. Поки не впевнився і не усвідомив, що йому не страшно помирати. Йому допомаали і оберігали, людина, доля якої видалася ще важчою, ніж доля самого Гаррі.

. . .

Рон з Герміоною сиділи внизу великих сходів, прямо перед головним входом до школи. Гаррі простився з ними, велів обом подивитися спогад та передати в Міністерство, якщо вони виграють війну.

Він побачив батьків, Сіріуса, Римуса. Він більше не боявся. Він зовсім скоро буде з ними.

. . .

Ніхто не святкував. Всі оплакували своїх загиблих рідних та друзів.

Не встиг Гаррі зламати Бузинну паличку, як до Гогвортсу кинулися візитери.

Журналісти з Пророку, робітники Міністерства, і…

– Добрий день, містер Поттер. Я Едді Вуствік, лікар Северуса Снейпа, якого Ви доставили до лікарні Святого Мунго, – у низкого за зростом лікаря вигляд був наляканий, він поспішав донести інформацію,  – у лікарні аврори, вони хочуть віддати Снейпа дементорам.

Гаррі вирушив до Мунго по єдиному вцілілому каміну у Гогвортсі. Бігти до кордону явлення не було часу, а зняти заборону явлення з території школи міг тільки директор. А хто зараз був директором було не ясно. У Макгонагалл нічого не вийшло тож вона припустила, що місце директора все ще належить Снейпу.

– Містер Поттер, нам повідомили, що смертежера Северуса Снейпа доставили у лікарню саме Ви.

Гаррі оточили люди. Лікарі Мунго, преса, аврори. Всі задавали питання. Гаррі прорвався до аврорів.

– Так, він живий? Не треба дементорам, прошу,  – все, що він міг сказати.

Гаррі та пара аврорів, які не представилися, а також лікар Вуствік підійшли до палати Снейпа.

– Він у важкому стані. Спить, або у комі, ми не знаємо. Ми хочемо для цього випадку залучити маглівських лікарів, у них великий досвід і вони готові нам допомогти,  – поспіхом промовив Вуствік.

– Містер Поттер, ми чекаємо на пояснення, – аврори втупилися в нього.

Поки Гаррі їх розглядав і намагався знайти яийсь знак, по якому можна було б ідентифікувати цих двох як аврорів, якщо вже вони не хочуть називати своїх імен, в коридорі почулися кроки. До них підходів Кінгслі Бруствер.

– Гаррі, ось ти де! Я вже подумав, що тебе викрали.

І звернувшись до авторів:

– Панове, що тут відбувається?

– До нас дійшла інформація, що у лікарні Святого Мунго знаходиться Северус Снейп, смертежер та вбивця.

У Кінгслі вибалушилися очі та поповзли вгору брови.

– Я зараз все поясню, – швидко схаменувся Гаррі , – тільки будь ласка, не віддавайте його дементорам. У мене є інформація, яка проллє світло на багато подій.

. . .

Хоча Лорда і вбили, війна ще не закінчилася. Зараза у вигляді смертежерів, які ніяк не хотіли здаватися, розповсюджувалася по світу. Продовжували з’являтися новини про вбивства та руйнації, і не тільки в Британії. Міністерство на чолі із тимчасовим міністром Бруствером зв’язувалося з магами іншим країн по камінній мережі або особисто, оскільки обмінюватися листами просто не було часу. Успішно були затримані декілька смертежерів у Франції та Італії. Більшість затриманих присягалася, що діяли під закляттям Імперіо, але велика частина сховалася, залягла на дно.

У зв’язку з останніми подіями дуже гостро стало питання того, куди садити злочинців. Дементори, які не так давно перейшли на сторону Лорда, погодились на співпрацю. Гаррі, який став тепер авторитетом і до якого дослухався міністр, категорично був проти знову ставити їх охороняти Азкабан.

– Але Гаррі, що нам робити? Хтось повинен охороняти в’язницю.

– Треба вигадати щось інше. Як вони будуть стерегти своїх спільників?

Це питання вирішили відкласти на потім. А поки затримані знаходилися в спеціальних приміщеннях Відділу Таємниць під посиленою охороною.

Снейп не приходив до тями. Гаррі чекав, що той сам встане на свій захист, але бажаючі його смерті (поки не встановлено хто) зробили спробу замаху, додавши отруту в його лікувальні зілля. Добре, що в Мунго перевіряють кожне зілля перед тим, як давати його пацієнту. Гаррі невідкладно надав слідству спогади, які довірив йому Снейп, з деякими змінами, прибравши звідти моменти, які стосувалися його мами.

Суд вирішив не піддавати Снейпа найбільшому покаранню, а ув’язнити його на деякий термін. Після пробудження, звичайно. Хоч у нього і були пом’якшуючі обставини, але цей чоловік вбивця, був присутнім на вбивствах і повинен понести покарання. Гаррі не був радий такому рішенню, але якщо йому вдасться домогтися того, що перебування у тюрмі стане більш гуманним, в’язням дозволять займатися суспільно-корисними справами, то в такій обстановці Снейп навіть відпочине, готуючи, наприклад, настійки для Мунго. Це вже не просиджування штанів біля дементорів під боком, які тягнуть з тебе все живе. Кому від цього користь?

До речі, про дементорів. Виявилося, у Міністерства був цілий експериментальний відділ. Вони займалися розробкою артефактів, заклять, вивченням маловідомих і небезпечних створінь (Гаррі побачив через скло дементора в одному з приміщень), співпрацювали з маглами. Чудом вдалося зберегти це все в таємниці від Лорда. Завдяки цим людям в Мунго приїхали маглівські лікарі і продовжили лікування Снейпа, а Гаррі вони запропонували варіант, як можливо облаштувати Азкабан і зробити його неможливим для втеч. І дементорам там було не місце.

– Бачите того красеня, містер Поттер? – чоловік в білій мантії, на якій було вишито «А. Хейлі, головний дослідник», показав на дементора за склом. – Ми вивчали його та його побратимів весь минулий рік. Якщо я не помиляюся, це наш десятий піддослідний.

– І як ви їх досліджуєте? – насупив брови Гаррі.

– Ви же знаєте, що дементори живляться емоціями.

Гаррі кивнув.

– Ми створюємо умови, у яких цим тварюкам ніде брати собі поживу, і дивимося що з ними відбувається. Цей, як і решта інших, тримається вже другий тиждень. На днях він має зникнути.

Гаррі з запитом подивився на нього.

– Так-так, не дивлячись на цілодобовий контроль, ми не можемо зрозуміти, що з ними стається. Є припущення, що вони просто зникають без поживи. Заходити в приміщення, де була ця гидота, після зникнення треба в спеціальній масці, інакше можна задихнутися. Я дуже сподіваюся, що ми зможемо домовитися з маглами за відеокамери, знаєте, дуже корисні штуки.

– Я жив у маглів, – посміхнувся Гаррі.

– Ось, вони б нам дуже допомогли. Ми дивимося на співпрацю з ними дуже позитивно, в них стільки полегшуючих життя штук, що нашим чарам і не снилося. А деякі ще хотіли їх винищувати…

– І винищували, – кивнув Гаррі. – А ви знаєте, звідкіля беруться дементори?

– Є припущення, що вони з’являються внаслідок темних подій, сіючи страх і викачуючи з людей надію. І наші експерименти показують, що і зникають вони так само, як і з’являються, тобто в нікуди. І якщо ми їх потроху змусимо зникнути та не допустимо появи темних часів…

Як же добре, що цих хлопців не розсекретили, подумав Гаррі.

Кожного дня ближче до ночі Гаррі вертався додому. Домом його був Гогвортс, і звичайно, площа Гріммо, 12. Тому появу то там, то там він чередував. І там, і там на нього чекала смачна вечеря і м’яка постіль. А в Гогвортсі ще й Джинні, часу на яку майже не залишалося.

Герміона та Рон приймали участь у відновленні Гогвортсу, а Гаррі допомагав Міністерству.

Друзі не сердилися на нього, але стосунки стали прохолодними.

– Та я із задоволенням допомагав би тут, але ви собі уявляєте, що відбувається за межами шкільних угідь? Ви гадаєте, все закінчено? – нервово казав Гаррі, поглинаючи вечерю, принесену домовиками опівночі у вітальню Грифіндору.

– Ні, – сонно відповідала Герміона, – ми так не вважаємо. – Вчора ми відбили атаку людей у масках.

Гаррі відволікся від їжі.

– Смертежери?

– Ми не знаємо. Вдягнені вони були не як смертежери, – відповів Рон. – Що їх муляє? Головного вже немає, а ці ніяк не заспокояться.

–  Треба посилити захист школи. Вони можуть напасти ще раз. І їх обов’язково треба затримати. – Гаррі поставив пусту тарілку на стіл.

Хлопок – у кімнаті з’явився домовик і забрав брудний посуд. Гаррі не встиг йому подякувати, як тот із хлопком розчинився.

Затріщав камін. Серед потухших вуглинок з’явилася голова Вуствіка.

– О, містер Поттер, ви ще не спите. Северус Снейп…

– Що з ним..? – серце Гаррі ушло в п’ятки.

– Він прокинувся.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: