Клер знала, що її не вб’є охорона, тому що отримає менше грошей ніж отримає за всі роки праці в неї. Вона знає, що її не вбє дворецький Бобі, він же колишній суддя Гюллену, він же сідий і мудрий, але куплений. Він куплений не тільки грішми, а і розумінням та повагою до Клер.
Вона знає, що її не вб’є її перукар, тому що потім його ніхто не найме.
Але вона не знає, чому ж її не вб’є її покоївка. Вона молода, але не відома, та й не хоче такою бути. Гроші? О, їй не потрібні гроші.
Можливо, вона просто надто тендітна? Можливо.
Клара думала над цим стоячи ввечері на балконі та скурюючи одну дорогу цигарку за іншою.
Вона наказала покоївці принести їй шаль, а потім додала :
– Залиштесь. У мене до вас розмова.
І Анна звісно ж залишилася. Взяла сигарету запропоновану Клер і закурила, не вміло і по юнацькі випускаючи димку яду в темну Гюлленську ніч, яку позбавляли тільки свічки в кімнаті її господині і поодинокі вікна, в яких світилися слабенькі, але я так розкішні для таких бідняків лампи.
– Анна, скажи честно, чому ви так вірно мені віддані ці декілька років? Чому ви ще не прирізали мене однієї ночі?
– Мені це не потрібно. Мені потрібно дещо інше.
– І що ж тобі потрібно?
– Пані, я молю вас дозволити мені змовчати.
І Клер дозволила, кивнувши головою і махнувши рукою в знак того, що вона може йти.
А після неї зайшов її вірний дворецький. Насправді він був просто її другом, який знав про неї майже все, крім думок. Іноді він знав про неї більше, ніж вона про себе.
– Їй потрібні ви.- Розкривши таємничку молодої дівчини з милим профілем і підрізаним до підборідка волоссям, що носила занадто короткий для покоївки костюм, Бобі став біля Клер, дивлячись на зміни в її лиці.
– Що ти маєш на увазі?- Так, зміни все ж таки були. Вона нахмурилася і знову затягнулася сигаретою.
– А ви хіба не бачите її поглядів? Пані, вона навіть просила такіж ж духи, як і в вас, коли ви запитували чого вона бажає на Різдво, тільки для того, щоб одарювати вашим запахом свою подушку. До речі, вона обнімає цю подушку кожної ночі.
Бобі вийшов з балкону, залишивши думати Клер над його словами.
Їй не треба було щось доводити. Вона вірила йому більше, ніж собі і вона чудово знала, що йому все відомо.
***
З цієї розмови пройшов місяць. Місяць повний роздумів Клер над тим, чи дійсно її приваблюють та манять сідниці своєї покоївки Анни,чи дійсно Клер хоче поцілувати м’які дівчачі губи, чи дійсно це бажання а не дивне затуманення?
Клер ніколи не мала стосунків з жінками. Більш того, в неї було 8 чоловіків, а на жінок вона зазиралася лиш декілька раз, та й не без бажання, але не придаючи цьому уваги.
***
Прийшов час від’їзджати, тому старанно упаковані Анною речі вже тряслися в поштовому вагоні, поки вона пила чай в купе заможної жіночки десь за 40-к, яка кокетливо говорила з нею та заправляла її волосся за вушко.
Але все,що так змушувало Анну багровіти перервала її Пані. Вона не без ревнощів змусила підти Анну назад до її купе, хоча та не дуже була й проти, тому що купе вона ділила з Клер.
Так, цього разу Клер вирішила їхати не одна або з Бобі.
Про що пожалкувала після того, як була змушена сама собою ж дивитися як її покоївка перевдягається.
***
Бобі зайшов саме тоді, коли Анна вийшла прогулятися по вагонам :
– Клер, чи довго ти будеш тянути?
– З чим?
– З освідченням Анні.
– Чому це я маю їй освідчуватися? В чому?
– Оу, – Бобі театрально відтворив на лиці подив та продовжив, – я не думав, що ти не проти щоб твоя Анна перейшла до рук іншої господині. І про руки я маю на увазі не роботу.
– Я проти, але я маю на увазі роботу.
– Так? Тоді це не ти ревносно забрала її з купе Лоренси Ланштад?
– Я.
– Тоді забери ще раз.
***
Клер дійсно ревнувала, але не могла цього визнати. Вона нікого не ревнувала, тому що була впевнена в собі. Ну і в своїх грошах також.
Вона не хотіла визнавати своїх почуттів, але коли Анна зайшла їй довелося це зробити.
Їй довелося ревносно пустити в її сторону декілька саркастичних фраз, а потім зробити так, щоб тіло її покоївки було прижато нею ж до дверцят купе.
Цілувалася вона вміло, в цьому в неї є досвід. А от в сексі з жінками – ні. Але на щастя він виявився у Анни, що було зовсім не дивним.
А Клер намагалася робити все так само приємно, як робила їй покоївка.
Це виходило не так вміло, але достатньо для схвалюючих стонів Анни, яка рухалася тендітними стегнами в такт пальців господині Цаханасян.
І тепер Клер точно знала чому Анна не вбила її ні одної з ночей.
Тепер вона знала, чому 8 разів змінювала покоївок..