моя історія почитається набагато глибже у минулому, але нащо нам зариватися у доісторичні записи про моє народження та оцінки в школі, враження вчителів щодо моїх ессе та творів, якщо ми можемо почати з середини, де й почався мій творчий шлях!
мені чотирнадцать, сьогодні я йду вперше у старшу групу танцюристів, мені казали, що то омежа справа, але я докажу, у танцю – немає гендеру! я тільки но переступив поріг гуртка, але вже чую гучну пісню з зали, танці – моя пристрасть, я ніколи не здамся перед своєю метою та мрією!
хореограф: хлопці, вільні!
омега років двадцяти п’яти відпускає зовсім дитячу групу до роздягальні, а альфа дивиться на свого тренера з дерев’яної рами дверей.
хореограф: переодягайся! ваша група підтягнеться через декілька хвилин, заняття починається о третій!
брюнет киває головою та швидко біжить до роздягальні, у альфій лише він, та ще пару хлопчиків з молодшої групи, він буде тренуватися сам на сам с з омегами? тим паче усі у групі займаються вже дуже давно, а він лише перейшов зі шкільної юніорської, його взагалі хореограф притягнув сюди, сказавши, що це – діамант, якому не можна пропасти серед щебеню.
хореограф: вісім, десь ми мінхо загубили, мабуть знову запізнюється. так, мої любі оміжячі носики, зі школи, у котрій я викладаю – я приніс вам скарб. по-перше, це альфа, по-друге, він найкращий танцюрист серед усіх, кого я колись бачив. чон хосок, чотирнадцять років. представся перед моїми хлопчиками.
хосок: привіт, я чон хосок, я єдиний альфа тут, так? мені чотирнадцять, я закінчую дев’ятий клас та танцюю з трьох років, це моя єдина любов та пристрасть!
хореограф: це мої хлопчики, чімін, джисон, бомгю, хьонджин, юнгі, кай, техьон та мінгі, ще в нас є мінхо, він завжди затримується, ще один діамант, також альфа. зараз швиденько розминаємось, я зателефоную мінхо та починаємо працювати в парах. хобі, вибери собі когось у напарники на майбутнє, хто тобі приглянеться, якщо в нього є пара – ми зараз переформуємось швиденько, це звичайна практика у нас.
омега відходить с телефоном у руках, а чон доходить до кінця зали, протягуючи руку хлопчику у чорних легінсах та футболці.
хосок: я хобі, будемо знайомі? я би хотів спробувати станцювати з тобою.
юнгі: хлопче, ти вибрав не того, якщо ти діамант – йди до чіміна, він в нас найкращий, я ніколи не доб’юся місця у першій лінії, навіть не починай заводити дружбу зі мною.
хосок: ти гарний, я бачу! я хочу спробувати з тобою, я не діамант, якщо не зможу працювати з будь-яким танцюристом!
юнгі: ти все ще не зрозумів, ми з джисоном тут типу емо, відбиваємовь від стаї, тільки його ще можна врятувати, чим і займається мінхо – то я пішов на танці занадто пізно, я хожу сюди для свого задоволення, а не прагну стати найкращим.
хосок: я все одно виберу тебе!
юнгі: сам захотів, хобі, так?
хосок: саме!
так і почалася дружба, що триває вже шість років, юнгі виявився майже на рік старшим за альфу, хоч і виглядав у п’ятнадцять на десять та дуже гарним танцюристом, без усяких приколів, що відпускали друзі з команди.
джисон: до побачення, сонсеннім!
мінхо: до побачення, сокджин-нім!
вісімнадцятирічні хлопці вийшли з зали, про щось активно спілкуючись, поки ще декілька зависли у роздягальні.
сокджин (хореограф): я вимикаю музику, мої вуха вже в’януть за години, що я відпрацьовую!
бомгю: мені все одно, я пішов! гарного вечору, поверніться додому до сутінок!
сокджин: і тобі гарного, не забудь про яблука! хлопці, ви ще довго?
хосок виходить с роздягальні в одних джинсах та виглядає дуже розгубленим. за чотири роки хлопець дуже виріс, змінив колір волосся на червоний, зробив маленьке татуювання біля шиї та став ще відкритішим для нових знайомств.
хосок: хтось з менших випадково забрав мою куртку, як я у січні поїду через усе місто у футболці, мокрій від мого поту?
юнгі: а я не можу знайти свої навушники, мені їх тільки подарували!
до зали заходить ще альфа з кольором волосся, як у стиглої пшениці. він залишає легенький поцілунок на щоці хореографа та розстібає тепле пальто.
юнгі: сонсеннім?
хосок: хьон?
сокджин: маю вас представити, мої учні, хобі та юнгі, мій наречений – намджун.
юнгі: ви не казали, що в вас є наречений!
хосок: хьон, ти розбив моє серце!
сокджин: зараз по макітрі отримаєш! джуні, ми будемо їхати через хонде? у хобі забрали його теплі речі, я не можу відпустити його так на громадському транспорті!
юнгі: я сам з хонде, довезу.
сокджин: ти на мотоциклі, це швидше, але все одно відкритий транспорт.
юнгі: хоба, накинь мою худі, я натягну куртку на голе тіло. він зайде додому, одягне свої речі і віддасть мою худі, все окей. гарного вам вечора, якщо знайдете мої навушники – наберіть.
хосок: ти справжній френд!
юнгі: так-так, знаю, пішли, відволікаємо сонсенніма та його нареченого від поцілунків та непристойностей.
сокджин: відірвати б тобі язик, дитя моє!
юнгі: і я вас дуже люблю!
***
хосок брудно матюкається на дощ, що накрив саме перед домом юнгі і той затягнув пересидіти до закінчення у нього. улюблений серіал почався десять хвилин тому, а потім у інтернеті його не знайдеш, блін!
невелика квартира-студія з вікнами в підлогу дуже затишна і визиває довіру, особливо з таким же затишним юнгі у піжамі, яку він одягнув замість мокрої одежі.
хосок: не знав, що ти займаєшся музикою, ми чотири роки дружимо і ти не розповідав.
юнгі: я погано співаю, я більш за написання текстів та мелодій, іноді перебиваюсь, пишучи пісеньки для маловідомих агенств.
хосок: можеш щось вімкнути для мене?
юнгі: гайда до моєї святої святих, студії. ти перший, окрім мене та моїх тата з братом, хто сюди заходить.
чон вражено розглядає медальки та золоті лиски у рамочках на стінах, поки омега звертає на робочому столі ноутбука файл
“ㅈㅎㅂ”, відкриваючи щось інше.
юнгі: мені подобається мій голос тут, послухай у навушниках.
мін протягує джей-хоупу (танцювальній псевдонім хосока) апаратуру та зацікавлено слідкує за його реакцією.
хосок: це неймовірно! з тебе вийшов би дуже гарний айдол! реп це також ти читаєш?
юнгі: так, це повністю моє аудіо.
хосок: ти дуже талановитий! можеш показати ще свої роботи?
юнгі: зараз, принесу тільки двокальку, це штучка, завдяки якій можна підключати одразу декілька навушників до однієї апаратури.
омега швидко виходить зі студії, поки чон сідає на шкіряне крісло, розгортаючи зацікавивший його файл.
ㅈㅎㅂ – напевно, абревіатура від j-hope корейською, юнгі пише мелодію для його виступу?
хосок швидко вмикає файл, звідки ллється мелодія до самих його вух, черкз секунд десять юнгі верещить, що знайшов двокальку й йде до студії, хобі вимикає мелодію та знову звертає файл. це мабуть подарунок на день народження, головне не зіпсувати!
юнгі: в мене є одна гарна пісня, я її написав для тата. коли у них з батьком був важкий період, вони розлучились , ми з братом залишились з татом, брат багато працював, щоб я зміг танцювати, а потім тато дуже захворів, я почав писати музику для айдолів з маленьких та маловідомих агенств, але заробляти гроші.
хосок: як зараз почувається твій тато?
юнгі: реабілітується, це завдяки хьону, він заробляє гроші, я дуже його люблю.
***
а коли ще через рік у тата юнгі почалися погіршення у стані здоров’я та рецедив прогресуючої хвороби, мін почав менше часу приділяти танцям та пішов у музику.
сокджин: через півроку, у лютому, дата ще невідома, буде змагання з танго. це не наш профіль, але якщо ми виграємо – отримаємо зал у центрі міста та сертифікат на фінансову допомогу для переможців!
хосок: ми будемо брати участь?
сокджин: ти з мінхо – стовідсотково, партнерів виберемо зараз, будемо дивитись, з ким ви будете виглядати органічно і з ким вам буде працювати комфортніше.
мінхо: можу я одразу вибрати джисона? ми зустрічаємось, я би не хотів танцювати з кимось іншим, вибачте, хлопці.
з десяти хлопців залишилось лише сім, тому й конкуренція меншою.
сокджин: добре, тоді ми зробимо тренування для усієї групи та для пар танго. хобі, стань з чіміном, глянемо, як ви виглядаєте разом, станцюйте вальс.
танцюристи відходять до стіни, залишаючи усе місце для хосока з чіміном.
сокджин: ні, хтось інший, бомгю!
хосок: можна з юнгі? ми кращі друзі, ми б гарно виглядали разом, та у нас є особистий зв’язок. не такий, як у мінхо з джисоном, але теж щось.
сокджин: добре, вальс зможете?
юнгі: може я й негнучке дерево, але я зможу звичайний вальс.
омега підходить до чона, і протягуює руку.
сокджин: мені вже подобається! чіміні, бомгю, хьонджин, для вас я знайду інше змагання, соло, добре?
***
блондин лежить на кімових накачаних грудях, іноді цілуючи їх.
сокджин: я так тебе люблю. у нас змагання з танго через півроку, мені потрібно тренувати хлопців, а я вже не зможу.
намджун: звісно не зможеш, через півроку в тебе буде великий вагітний живіт, треба розповісти твоїм хлопчикам.
сокджин: це все через тебе! хто ж тебе просив підсадити мені твої сперматозоїди? я б ще декілька років хотів попрацювати хореографом, а зараз тільки з дитинкою сидіти.
намджун: любов моя, ми одружені третій рік, ми вже зустрічаємося вісім років, тобі вже тридцять, мені тридцять три, ми довго думали про дитятко, це нормально, що ми нарешті змогли.
сокджин: я дуже радий, що у нас буде дитина, просто все так навалилося, конкурс хлопців, наш дитятко, пошук нової зали, річниця.
намджун: тобі потрібно менше працювати, розкажи хлопцям про дитину, вони зрозуміють, тобі не вистачає моєї зарплати?
сокджин: звісно вистачає! я боюся, що не знайду хлопцям гарну заміну.
намджун: мишеня, ми усе здолаємо разом. як там наша дитинка?
сокджин: дуже гарно, ми дуже хочемо зараз нашого тата. так, тато? по розкладу мого оміж’ячого здоров’я в мене овуляція, тому може ми трошки … попустуємо?
намджун: мишеня, йди до татка!
***
спочатку юнгі твердо наполіг, що буде виступати у спідниці, зовсім, як жінки з іспанських серіалів, що зникли років сімдесят тому, але їх шати залишилися. потім сокджин на четвертому місяці вагітності прийшов на тренування в обтягуючому лонгсліві і хлопці помітили дитину, а омега відмахнувся “я вам хіба не говорив? у мене буде малюк!”, а за місяць перед змаганнями мін сказав, що танцювати буде тільки під пісню, що вибере сам, та приніс на флешці мелодію якогось шуги. сказав, що версія з словами буде тільки на конкурсі, що вже почався, а номер юнгі і хосока наступний, з арени тільки но вийшли джисон і мінхо, що мають усі шанси на найвищі бали, юнгі на гроші для переможця дуже розраховує, вони б допомогли у лікуванні тата.
голос: пари тридцять дев’ять, чон хосок та мін юнгі, fever dance studio, кім суман та чхве терін, south in dance!
джисон: крихітко, запали там їх!
хан гучно кричить слова підтримки другові, поки коханий хлопець цілує його у загривок.
джисон: вони нас підтримували, і ми їх повинні, ну, коханий!
мінхо: чон, порвіть їх!
хлопці цілуються, як з колонок починає лунати музика, юнгі кладе руку на чонову шию та дивиться у чонові очі, такі теплі і рідні. так не дивляться на випадкових партнерів, так дивляться на коханих, вони коханці у моменті пристрасті танцю.
«ти так давно завис у моїм серці»
серія швидких поворотів, у яких пара нагадує великий сонячний зайчик через червоно-жовту атласну тканину мінової спідниці.
«так давно заліг на глибині»
ідеальні лінії, глибокий прогин у спині, і посмішки, сліпучі сильніше за розсип каменів на штанях у омеги з іншої пари – все привертало погляд та не відпускало.
«тобі скажу: нікого більш не треба і тільки ти потрібен там мені!»
очі хобі стають, як монетки для автомату з газованою водою, це ж та сама пісня! та сама “ㅈㅎㅂ!”, альфа робить два великих кроки на міна, а блондин відгинається на чонову руку, дивлячись у глибокі карі очі.
«ти так давно всі двері зачинив, що думав я промокну під дощем»
на півот голова йде обертом, і все, що потрапляло в поле зору, змазувалося, перетворюючись в нескінченну карусель з образів і спалахів. в цей момент народжувалося те саме відчуття польоту і легкості, що переповнювало від витають в повітрі звуків швидкого танго і в’ївся під шкіру оміж’ячого голосу.
«а ти такий солодкий, мій милий, у мене в серці знов приємний щем!..»
холодний атлас спідниці ковзнув по оголеній нозі, спина відгукнулася болем – варто було трохи краще розігрітися! – і секунди зупинки, в які обов’язково хтось зробить фото, стали єдиною можливістю перевести подих і подарувати усмішку випадково вихоплені поглядом дитині.
«я хочу тобі сказати, без тебе не можу спати, без тебе не можу їсти і літати літаком!»
чотири вісімки. відбивають ритм каблуки, цокнувші перед твіст-поворотом для перенесення ваги. променадна позиція. три кроки. об’ємні руки і відхилення верхньою частиною корпусу. тиск в долоні. рване дихання.
«як ти десь далеко, пташко,
то так мені жити важко…»
гордовито підкинута голова навіть у момент відступу, але не капітуляції. зметнулася для удару кисть завмирає в міліметрі від особи, перехрестившись з чоновою.
«поклич тільки – я приїду!
пиши – я чекаю! цьом!..»
у залі тиша, кожен дивиться на танцюристів, що заледеніли у передфінальній позиції.
«цьом.»
хосок притягує омегу у фінальній точці, та впивається у його губи, поки мін долонями тримається за чонову шию. зала взривається оплесками.
тихе хосокове «мій» чутно тільки для адресата.
джисон: я там ледви не помер! ви найкращі, ви їх порвали!
мінхо: скоро будуть бали, ми вирвали вже перемогу для сонсенніма, його бейбіка будуть звати хомінджигі переможці!
юнгі: не зазнавайся, ще не виграли.
хосок: але ти виграв моє серце.
джисон: фу, який дешевий підкат!
сокджин: хлопці! ви найкращі! я б побув з вами ще хоч хвилинку, але я там так стрибав… пробка відійшла. наберіть до роддому, будь ласка, хлопчики. хобі, набери моєму чоловікові, добре?
***
юнгі: як ти дізнався?
хосок: я чув цю мелодію, знав, що вона для мене, а слова… я просто тебе дуже люблю, років з шістнадцяти.
голий омега виходить з ванної кімнати і швидко дивиться на брюнета у м’якій піжамі. все одно, більше не соромиться, хобі тільки що все дуже гарно роздивився з різних ракурсів.
юнгі: в тебе є щось мого розміру?
хосок: шарф. ходи голим, мені подобається, так я менше нервую, тим паче, завтра до оголошення результатів конкурсу.
юнгі: ти з мене зараз усю душу… вилюбиш!
хосок: вилюблю, світло очей моїх.
юнгі: душа моя.
***
великі оченя широко розкриті, дитинка плямкає губками, ще маленький і зовсім слабенький. двері до палати розчиняються, у вікнах темрява.
намджун: мишеня, ти ще не спиш?
сокджин: татко прийшов, дитинка моя. татко, ми дуже-дуже втомлені.
альфа сідає на стілець поряд с білим ліжком і цілує тильну сторону ладоні чоловіка.
намджун: ти великий молодець, мишеня, наш хлопчик дуже гарний, зовсім, як ти. він трошки маленький, але обов’язково підросте.
сокджин: йому всього вісім місяців, він недоношений, я боюся, що він буде хворіти …
намджун: не буде, він дуже сильний, він впорається!
сокджин: це альфочка, його звуть соджун.
намджун: як ми і хотіли?
сокджин: саме.
***
два роки потому.
юнгі: тато! татко, ти ходиш!
сирі: так, киця, я хожу.
юнгі: гроші з конкурсу дуже нам допомогли! юнджині-хьон не зміг приїхати, вони з хобі шукають колечка для його нареченого, ми з тобою зараз підемо до ванної, я допоможу тобі прийняти душ.
сирі: кошеня, я можу зробити це сам, мені трошки не зручно.
юнгі: тат, ти нас у душі мив, коли ми дітями були, так і я допоможу, поки ти реабілітуєшся. все добре, я не соромлюсь, коли бачу тебе, я дуже радий, що можу тобі допомогти.
сирі: дякую тобі, киця, я б помер від сорому, якщо мені б допомагав юнджині, він же альфа, та й його наречений був би проти.
юнгі: але мій наречений ніколи не буде проти, хочеш, я поживу з тобою, скільки буде потрібно!
сирі: дитятко, не треба, в тебе є особисте життя, приїзди до мене раз у три-чотири дні хоча б на двадцять хвилинок, я поки сам не зможу ходити до супермаркету.
юнгі: звісно, тат.
сирі: і обіцяй, що на вашому весіллі я буду сидіти з якимось гарним альфою мого віку, добре?
юнгі: хоч натовп альф тобі зробимо, ти в нас з юнджині-хьоном найгарніший!
***
самий зворушливий момент всіх весіль – клятви. хлопці в костюмах, а юнги в білій атласній спідниці, дуже вони йому сподобалися, стоять біля арки, тримаючись за руки.
юнгі: я тобі обіцяю, обі-обіцяю
бути тобі морем, небом бути зоряним
обіцяю, обі-обіцяю
я тобі обіцяю, обі-обіцяю
шепотіло тіло, як тебе хотів я
обіцяю, обі-обіцяю
біла троянда розквітла, я простягнув руки до світла, і новий день увірвався у місто, вмитий дощем
біла троянда, небо блакитне
моє кохання знову розквітне
разом з тобою хочу прокинутись
хосок: я тобі обіцяю, обі-обіцяю
бути тобі морем, небом бути зоряним
обіцяю, обі-обіцяю
я тобі обіцяю, обі-обіцяю
шепотіло тіло, як тебе хотів я
обіцяю, обі-обіцяю
біла троянда – полум’я ночі
я закриваю від дотику очі
і поринаю у вимір любові і почуттів
напевно ти скажеш, певно ти знаєш
просто дарма ти не обіцяєш,
а я обіцяю любити тебе назавжди.
***
я тобі обіцяю, обі-обіцяю
бути тобі морем, небом бути зоряним
обіцяю, обі-обіцяю
я тобі обіцяю, обі-обіцяю
шепотіло тіло, як тебе хотів я
обіцяю, обі-обіцяю
запалає наш ранок
холод ночі залишив свій слід
я хотів б сказати
що твоїм буду я назавжди