Серіал офіс тільки Геншин

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Тонкі бліді пальці тримають її за талію і ніжно притискають ближче, проникають під пояс спідниці. Спиною Яе відчуває кожен ґудзик на його сорочці, прохолодну матерію і тверді мускули його грудей. Аято важко дихає їй на вухо, притискаючись все ближче і тісніше, змушує прогнутися в поясниці, підставитись під його натиск. Яе закриває очі і розслабляється в його руках; їй добре, так добре.

Вона сьогодні така втомлена. Голова гуде від паперової роботи, у вухах шумно і ноги болять – бісові підбори. Сама винна, ввела в офісі таку форму і тепер страждає.

Але з Аято вона може себе відпустити.

Він так впевнено і фривольно веде себе в її кабінеті, заходить без стуку коли схоче, сидить в її кріслі і риєте я в її документах без дозволу; Яе реагує на це з властивою тільки їй поблажливістю. Аято, він як кошеня, що пізнає світ – цікавий, та від цього не менш когтистий. І коли він посміхається, у Яе тремтять коліна.

Аято знає без слів де і що в неї болить, веде за руку до столу, саджає на нього і стягує з її ніг незручні туфлі. Стогін полегшення, що вирвався з її грудей, викликає в нього смішливе фиркання.

– Яе-сама, давно вже вам кажу, змініть ви устав форми! Самі ж мучитесь.

Яе загадково посміхається, піднімає долонь до його лиця і гладить йому щоки, торкається нижньої губи, чіпляє її гострим кігтем, оголює рожеві ясна. Аято дивиться на неї знизу-вверх зі штучною вірністю в очах, льне ближче, вимагає більше доторку, обхватує губами її великий палець і прикусує. Справжнє кошеня, думає Яе і дозволяє своєму кошеняті зробити з нею усе, що схочеться.

Спідниця-олівець на дві долоні вище коліна – не надто відкрито, як для офісу, але достатньо коротко, щоб можна було легко задерти її до поясу. В Аято холодне спокійне лице і нетерплячі гарячі руки; він стискає її стегна однією рукою і майже ривком виймає заправлену блузу іншою, проникає під неї, шукає потрібні застібки. Яе розслаблено мліє під нім, упирається долонями в стіл і обвиває його ногами, різко скорочуючи дистанцію між ними, стискає колінами ребра і тихо сміється. Відчуває, як твердіє його стояк і льне ближче, подається стегнами вперед, вириває з його грудей хриплі стогони.

Гарячі руки знімають з неї білизну і вже секунди згодом вона чує металевий стук пряжки ремня.

Аято терплячий, Яе це подобається. Він підходить їй по темпераменту, кольоровій гаммі, характеру і навіть зросту. Ідеальний.

Але саме зараз, в цю мить, коли він так ніжно штовхається в її тіло і краде поцілунки зі смаком блиску для губ, Яе відчуває відсутність чогось важливого.

Чи когось?

Коли вона виходить з туалету і знову заходить в свій кабінет, вже з виправленим макіяжем і приємною сухістю знизу, бачить його, розімлілого, на своєму кріслі і знову сідає за стіл. Крадькома помічає зім‘яті документи і розлиту воду, але мовчить, розглядає його обличчя. Тонкі, ідеальні риси обличчя і крихітна родимка під губою. Гарненький, вона не може це не признати.

В голові з‘являється образ ще одного гарненького личка. Здається, Яе може відповісти на хвилююче її питання.

Він усе ще тяжко дихає, дивиться на неї з таким відкритим обожнюванням, що в Яе спирає дихання; вона заривається пальцями в його волосся, намагається його пригладити, але сильніш плутає. Аято перехватує її долонь, залишає на зап‘ястку поцілунок і посміхається.

Яе рідко каже саме те, що думає, але сьогодні, певне, саме такий випадок.

– Що ти думаєш щодо відносин втрьох?

Не було в них ніяких відносин, тільки хороший секс після роботи і недосказані слова. І ще те, що їй було тепло в грудях, коли вона про нього думала.

Він розмірковує мучительно довго; причісує волосся і витирає піт з лоба, на кілька хвилин покидає її кабінет і повертається зовсім свіжим; Яе не боїться, що їх хтось застукає – робочий день вже давно скінчився.

Аято повертається в кабінет з тихим стуком дверей, всажується назад в крісло (Яе ледве посміхається – глянь на нього, місце собі пригрів) і накриває її коліна долонями. Дивиться їй прямо в очі – палаючий блакитний, лукавий. Яе не боїться відповіді, але чомусь губи стискаються сильніше, а кігті відбивають невідомий ритм по дереву.

Він стискає її колінні чашечки сильніше і посміхається:

– Щодо відносин з тобою я стопроцентно думаю..,- посміхається він і бере її за руки, прериваючи стук,- А щодо втрьох – тільки якщо в тебе на приміті хороша кандидатура.

Яе киває і відводить погляд. Її щоки палають.

***

Новенька ціпко вхопила її увагу і не відпускає. Райден Еі, так її звати. В неї довге волосся кольору індиго, палаючий амбіціями погляд, м‘яке кругле обличчя і родимка під оком. Кажуть, що люди з такою родимкою часто плачуть, але Еі виглядає так, ніби ніколи не дозволяла собі і сльозинки. В неї покаті плечі і широкі стегна, сховані за класичними брюками, простий макіяж і короткі нігті без манікюру. Недивно, що Яе закохалася, вперше побачивши її в своєму офісі.

Яе іноді ловить на собі зацікавлені короткі погляди, помічає рожеве на щоках новенької, коли вони випадково зустрічаються в коридорі і відчуває як понижується її голос, варто тільки Яе з нею заговорити. Це надає надії і обеззброює так, що вона не може не поділитися цими відчуттями з Аято.

Обручки на пальці нема, лишніх неробочих дзвінків – теж, вечори Еі проводить, за її ж словами, займаючись в залі чи прогулюючись парком.

Яе відчуває себе збоченкою і сталкером, коли знову піднімає на неї погляд і слідкує за кожним рухом. Еі перекидує важку косу з плеча на плече і потягується, натягуючи сорочку так сильно, що Яе видно випираючі лопатки і обрис її бюстгальтера. Губи пересихають і вона проходиться по ним язиком, зволожуючи.

Ідеальна.

Аято ніжно хлопає Яе по плечу, відволікаючи від споглядання за співробітницею і з розумінням посміхається.

– Слухай, якщо ти говорила про неї, то я згоден.

Яе пихає його в бік а потім притискає трохи ближче і розсіяно киває, не відводячи з Еі погляду.

Еі неймовірно педантична і відповідальна (про що Яе не забуває натякнути Аято) і часто лишається після восьми на роботі, дописуючи якісь звіти і заповнюючи документи. А ще завжди п’є каву з молоком і трьома ложками цукру.

І сьогодні якраз один з таких днів: усі нарешті розійшлися по домівках, в тому числі і Аято, котрого Яе сьогодні попросила піти з роботи раніше «щоб наладити містки» І лишилася лише Райден. Лампа над її столом і ввімкнений комп’ютер лишилися єдиними джерелами світла в офісі.

Задзижчала кавомашина і кофеїновий терпкий присмак подіяв на неї моментально, змусивши піднятись на ноги і потягнутися, розім’яти сустави. Еі хотіла вже підійти до кавомашини і зробити собі чашку, як раптом почула голос боса:

– Чекай на мене там.

Еі сіла назад, нервово стискаючи кінчик коси в руках. Яе здалеку було видно, як напружились її плечі.

Вона підійшла до співробітниці з одним-єдиним стаканчиком і поставила на стіл:

– Ось, три ложки і молоко. Не втомилася?- з цими словами Яе присіла на край столу дівчини і лукаво посміхнулася. Еі здригнулася і відвела погляд, стискаючи стаканчик.

– Дякую, Яе-сан.

– Нема за що, мила,- Яе злегка відкинула я корпусом назад, впираючись долонями в стіл,- Чому не йдеш додому?

– Та я ось,- дівчина кивнула в сторону екрану,- дописую і йду.

– Он воно як?- Яе закинула ногу за ногу, відчуваючи, як спідниця трохи задирається вгору і з задоволенням відмічає, що Еі час від часу кидає на її стегна сором’язливі погляди. І що її щоки червоніють.

Так само ідеально, як злегка розовіють щоки Аято, коли Яе шепоче йому щось на вухо.

– Ви щось хотіли, Яе-сан?- Еі дивиться в екран, намагаючись не показувати свою ніяковість. Яе це тільки розчулює.

– Хм, ні? Я просто чекаю, коли ти закінчиш,- Яе прикриває повіки і кілька хвилин відпочиває під стук клавіш на клавіатурі і тихе буро тінями Еі, що читала вслух.

Звук завершення роботи і згаслий екран ніби виводять Яе з оціпеніння, вона з напіввідкритими повіками спостерігає, як Еі поспішно допиває свою каву і збирається, кидаючи на боса нечитаємі короткі погляди.

– Підвезти тебе?- пропонує, сама від себе того не очікуючи.

Еі здригається, ніяковіє, але не відмовляється.

***

Яе-сан вміє керувати машиною, і це просто вводить Еі в ступор. Вона безвідривно дивиться на руки боса, стискаючі кермо, на гарний рожевий манікюр на довгих гострих кігтях. Помічає, що вказівний і середній на лівій руці короткі. Прикушує губу і відводить погляд.

Яе всю дорогу щось собі наспівує під ніс і не дивиться в сторону Еі, проте прямо під її будинком раптово хапає співробітницю за руку. Вся її впевненість зникає під трохи наляканим поглядом дівчини.

– Еі, я,- зупиняється, не знає, як продовжити,- Я хотіла б спитати…

– Так?- Еі зніяковіло посміхається і сідає назад, прикриваючи двері.

– Як ти дивишся на те, щоб кудись зі мною піти?

Тиша. Еі жмуриться, не дивлячись на боса.

Хоче, так сильно хоче сказати «так» хоче цього так само сильно, як бажає саме зараз поцілувати боса, заритися пальцями в її волосся, стиснути стегна і-

І нічого не робить. Бо не сліпа, не глуха і знайома з Камісато.

– Але ж ви з Аято..?

Яе стискає губи і відводить погляд. Не знає, як їй цю інфомацію подати простіше, зрозуміліше. Не знає. Але хоче спробувати, достукатися, отримати цей шанс. Або хоча б відмову. І тому бере руки Еі в свої і дивиться їй в очі:

– Ми з ним… не знаємо, що в нас відбувається. Але ми обидва відкриті до відносин втрьох,- слова сумбурні і поточні, Яе сама зі складнощами розуміє, що несе, але Еа дивиться на неї з таким відкритим і вразливим лицем, що Яе не хоче брехати,- І ти мені подобаєшся, і йому, ніби як, теж… І я бачу, як ти на мене дивишся. І ми хотіли б спробувати… Звісно, якщо ти теж хочеш.

Еі дивиться на неї так здивовано і безоружно, що Яе лишається тільки нервово стискати її долоні в своїх і намагатися не запанікувати.

Про що вона зараз думає? Мабуть вважає їх з Аято збоченцями. Мабуть, от-от вирве свої руки і втече, а згодом заявка на звільнення і все це… І це ідеальне м’яке обличчя більше ніколи при ній не прикусить ручку, міркуючи про щось своє, не наткнеться на кут, поки читає свої записи. І Яе більше ніколи не відчує цей чарівний запах бузку і м’ятного шампуню.

Зціплені руки подрагують в такт. Еі напружено думає.

Яе не знає, про погане чи хороше, хоче вона погодитись чи втекти, Яе лише дивиться їй в очі майже з молитвою і чекає.

Нарешті Еі відмерзає. Ворушиться, пускає на обличчя м’яку швидку посмішку і розслабляється.

– Яе-сан, ви мені дійсно подобаєтеся,- хвиля полегшення накриває Міко з головою,- Приємно чути, що і я вам цікава.

Яе посміхається і з її грудей виривається смішок. Еі продовжує:

– Я? Подобаюсь Аято? Ви впевнені? Мені здається, він наді мною насміхається.

– О, не переживай, це в нього такий флірт,- Яе гладить її по руці і низько сміється,- Він інакше не вміє.

Щоки Еі знову червоніють,- Яе ледве помічає це в темряві.

– Я не кваплю тебе з рішенням, Еі.

– Дякую,- киває вона, трясучи гривою волосся,- Дайте мені трохи подумати, добре?

Яе ледве помітно посміхається і випускає долоні співробітниці, готуючись прощатися.

– Звичайно. Не проти побачитися з нами на вихідних?

Еі киває, ніяковіючи все сильніше, а потім швидко нахиляється до Яе, лишає в куточку її губ короткий поцілунок і вилітає з машини, не прощаючись.

Яе ошарашено слідкує за тим, як відкриваються і закриваються двері під’їзду і стискає обличчя в руках, намагаючись заспокоїти стукіт серця і збите дихання. Сидить в заведеній машині ще хвилин з десять, намагаючись просто зрозуміти те, що відбулося. Відволікається тільки коли відчуває вібрацію телефона в кармані пальто; Мабуть, Аято дзвонить дізнатися як все пройшло. Вона поспішно бере слухавку. Голос по ту сторону теж схвильований.

– Ну? Як усе пройшло?

Місце поцілунку палає.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.