лелечині крила у крові й золі
лелека не бачить крізь попіл землі
лелека знайде шлях до рідного краю –
тільки не знає, що шлях той до раю
лелечині крила втомились нести
від неба й до ліжка лелека летить
лелека би витримав всіх, хто бажає –
тільки у крилах життя помирає
лелечине щастя в дитячім воланні
у посмішках, квітах, родинних вітаннях
лелека не бачить ні квітів, ні сміху –
тільки руїни та проповідь тиху
лелечині крила знов будуть нести
від неба й до ліжка він знов полетить
і будуть і сміх, і вітання, і квіти –
тільки б дожити лелеці, дожити!