Аарон ненавидів Ніла… Він справді ненавидів у Джостені все, від цієї дурної посмішки до розпатланого волосся. У деякі моменти він ненавидів лисиць теж. Вони все вже добряче дістали вічними переживаннями за Ніла: «А раптом Ендрю його образить», «Бідний Ніл», «Який Ендрю байдужий» і всім здавалося було начхати на самого Ендрю. Та ще й цей рудий! Постійно кудись вляпується, а Міньярд рятуй! А найгірше те, що Аарон не був упевнений, що Джостен не збирається скористатися Ендрю, з жахом спостерігаючи, як брат день у день все більше відкривається цій людині.
Можливо тут були звичайні ревнощі, адже Аарону хотілося, щоб брат відкрився і йому, але вся довіра діставалася цьому чортовому Джостену! Втім, про цю причину хлопець не зізнається навіть собі…
Цей день не задався з самого початку, Ендрю знову наснилися кошмари, а Ніл як на зло був на пробіжці. Хлопець підвівся з ліжка і з особливим невдоволенням одягнувшись, вийшов із кімнати, йдучи на кухню. Після першого кроку туди настрій зіпсувався ще більше, лисиці схоже знову влаштували збіговисько.
За столом уже сиділи Метт, Ден, Аарон та Елісон.
— Привіт, чудовисько. — ліниво простягнула Рейнольдс, але Ендрю було надто погано, щоб якось на це реагувати, тому він просто проходить повз, до кавомашини
— Щось ти сьогодні тихий — І що вона ніяк не заспокоїться! Але Ендрю не встигає відповісти, адже в кухню залітає Нікі, підбігаючи до нього і з криком:
— Аарон, ти не уявляєш, що я дізнався — досить різко кладе руку Ендрю на плече. Тіло пробиває судома, і рефлекс спрацьовує раніше, ніж Нікі встигає відскочити. Ніж чітко притискається до горла.
— Еендрю, вибач, я тут… — Міньярд справді не розуміє, що відбувається, але відчуває, що трохи, і його накриє.
Здається ще трохи і ніж дійсно поріже шкіру, як у кухню заходить Ніл, він швидко підходить до хлопців, перекриваючи огляд на Нікі, повністю стаючи перед Ендрю, і тихо, майже на вухо хлопцеві вимовляє:
— Спокійно, Ендрю. Піднімемося в кімнату, так чи ні? — Міньярд різко прибирає ніж, пропускає Ніла вперед, окинувши злим (наляканим) поглядом кімнату і виходить за двері.
Аарону неспокійно… У такому стані брат і вбити може. Він швидко встає, кидає погляд на Нікі і вони разом тихо виходять із кухні і непомітно йдуть за хлопцями.
Вони піднялися нагору, і до кінця сходів Ендрю майже біг. Він зайшов у кімнату відразу за Нілом, але погано прикрив двері, залишивши там невелику щілину. Це було не схоже на нього, хоча Аарон був навіть радий, адже так, вони зможуть у разі чого врятувати рудого дурня.
Ендрю сповз по стіні, його трясло. І раптом Аарон побачив те, чого не бачив ніколи в житті… Ендрю плакав… Плакав і постійно шепотів «Будь ласка… будь ласка… ні… будь ласка»… Аарон ніколи не бачив брата таким, дуже хотілося підійти і допомогти, але він розумів, що зробить тільки гірше. Ніки, що стояв поруч, зовсім перестав дихати, по його обличчю котилися сльози, йому було страшно і нестерпно розуміти, що це через нього двоюрідний брат знаходиться в такому стані. Але вони схоже зовсім забули про Ніла.
Джостен обережно підійшов до Ендрю і сів перед ним навпочіпки, по кімнаті пролунав тихий заспокійливий голос:
— Тшшшш… Ендрю, все добре. Ти перебуваєш у гуртожитку, тобі 21, ти граєш за лисиць, я Ніл Джостен. — Міньярда продовжувало трясти, але при згадці імені Ніла, він підняв обличчя і з якимось зневірою дивився на хлопця. — Ннніл — прошепотів він і раптом вчепився пальцями в його футболку, підняв свої очі й зовсім незвичним для нього тоном, жалібно спитав: — Можна? — і після ствердного кивка заліз на коліна Джостену.
Аарон і Нікі залишалися у величезному шоці, не впізнаючи свого брата. Тааак… це точно не та, його поведінка, до якої вони звикли. Ендрю продовжував стискати Ніла, слухаючи тихі запевнення, про те, що все гаразд. Зараз, Міньярд справді був схожий на маленького, переляканого хлопчика. Він ще раз притулився до Ніла:
— Пробач, я — неправильний, іди від мене поки не пізно… — Ніл же всупереч цьому, лишень обережно підняв його підборіддя, шепочучи майже в губи.
— Сонечко, ти — це все. Ти мій світ. І ми пройдемо всі разом… Я цілую тебе у губи. Так чи ні?.. — Ендрю лишень подався вперед, сплітаючись із Нілом у ніжному поцілунку.
— Я ненавиджу тебе — Ніл на таке лише посміхнувся
— Я теж тебе кохаю — Вуха Ендрю в цей момент звично почерврніли і він поспішив злізти з Джостена, загорнувшись у ковдру.
— Тобі принести води?
— Так
І Ніл поцілувавши в маківку Ендрю, попрямував до виходу.
Ніки намагався відскочити, Аарон же надто поринув у свої думки, проте двері відчинилися дуже швидко, і в коридорі пролунав тихий, незвично холодний шепіт:
— Ви наївні, якщо припускаєте, що я вас не помітив. Якщо про це хтось дізнається — ви трупи. — Джостен стрімко пішов, а Аарон, незважаючи на загрозу, розплився в кривій посмішці. Можливо, йому варто переглянути свою думку з приводу Ніла Джостена.
Привіт, я нещодавно дізналася про Український Фікбук і старатимуся писати тут. Цей фанфік я написала давно і виклала його російською на іншому фікбуці, тому, якщо ви побачите, що це переклад,я перекладала свію розповідь)
Додати ссилку на першу версію я поки не можу, однак зроблю це, при першій же можливості
Буду неймовірно рада коментарям🥰