* * *

бачиш, любчику, то зорі
м’яко крадуться, як миші.
і виблискують, прозорі
в темній-темній нічній тиші.

бачиш, любчику, то хмари
що пливуть за небокраєм.
наче вівці у отарі,
що ганяють вовчі зграї.

бачиш, любчику, то місяць
сяє світлом мерехтливим.
мармуровим колом висить,
наче камінь для могили.

бачиш, любчику, світає
на краю бузковим теплом.
гріє нас, хто життя має,
гріє тих, хто зараз мертвий.

то живи, коханий, любий,
і купайся у промінні.
задля тих, хто долю губить,
задля тих, хто в цьому винний.