Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Любий мій, знаєш, як пропахли твої листи вогнем?

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Любий мій, знаєш, як пропахли твої листи вогнем? Знов писав мені при палахкотінні однієї свічки… Але ж не тільки папір ввібрав той аромат, а й одяг, волосся, твої руки. Коли обіймаю тебе, згадую свічки, подаровані мною на Новий рік. Скільки з них зосталось в тебе?

Пахнеш ти зимою, Різдвом, бажаннями на папері, що запалюємо ми в останню хвилину року, що минає. Руки твої холодні, як вітер в цю пору, а посмішка дитяча, з вогнями в очах. Ти – морозяні ночі, теплі светри, тихі розмови та голосний сміх. Стільки всього стало тобою, тільки з тобою, ніколи без тебе. Ось чому мій перший лист тобі.

Зараз усе якесь сумне, сіре, однорідне. Не розрізняються ні числа, ні місяці. Здається, завтра перший день квітня. А в мене все зів’яле. Скажи, чому, за що, навіщо? Я впевнена, ніхто не скаже, окрім тебе. А їм воно й не треба, то тільки поміж нас. Як той секрет, коли вперше захотілось поділитись ним у темряві, тихо, інтимно, майже одними вустами. Чутно було лиш нам, але так між нами й зосталось.

Пам’ятаю квітку, зірвану у рослому полі, вона зараз серед сторінок старої книги.

Пам’ятаю фільм останнім сеансом, напевно десь у кишені загубився й білет.

Пам’ятаю каву в старій кав’ярні, в кутку кварталу, зі столиком біля вікна. Вона зачинилась, начебто через обанкрутування.

Пам’ятаю вечори, ранки, числа помічені червоним та так багато того, що було… А зараз вже не буде. Навіть сльози висохли на подушці.

Вивітрився твій запах з мого одягу, руки забули відчуття посмішки в долонях, серце забуло як то, битися швидше, аніж завжди. Навіть спогади стали тьмяними. Так давно було усе, що стало моїм життям. Давно ти забрав моє життя… Не знаю тепер, у якому напрямку воно рухається, що бачить, чим дихає, де воно…

Пишу листа, але не впевнена кому, тобі самому чи минулому з твоїм обличчям. Яка різниця, коли на конверті не буде написано адреси, чи не так?

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

3 Коментарі на “Любий мій, знаєш, як пропахли твої листи вогнем?



  1. Робота наповнена жалем та відчаєм. Кожне слово торкає серденько, розриваючи його.
    Згадалось про «Твої листи завжди пахнуть зов‘ялими трояндами» Лесі Українки🫣
    Дякую, Авторе! Натхнення!🫶