ПОВ Коул
Я чую як решта говорять про майбутнє, що відбиватися на стіні. З одного боку мені моторошно, бо я привид. Я з великою ймовірністю можу і не пережити цю битву. З іншого – я маю надію вижити, аби ще один раз побачити її очі. Нія. Я вже сумую за нею. Ми домовилися про час для її роздумів. Тому я повинен подивитися туди, чи переживу я ці події, чи ні.
Я наважився та розплющив очі. Це зображення. Якщо це дійсно майбутнє, то це ще на сон, на мою мрію.
На мене дивився чоловік, який дуже схожий на мого батька, але це не він, а…а я. Тут мені приблизно років 40-45. Волосся все таке чорне, хоча десь видніла і сивина, що ж це генетика нашої сім’ї. Я став майстром своєї стихії. Але щось мене тримало, біля зображення. Я світився від щастя. Моє зображення побачило праворуч. Я ледь не зомлів. Нія підійшла та обійняла мого двійника. вона була щасливою. Я помітив кулони на шиї. То не звичайні кулони. То реліквія моєї родини.
Я добре пам’ятаю легенду. Перший майстер Землі був першим учнем Першого майстра Спінджицу. Невдовзі він закохався у дівчину. Тому що у нього не було родини, він попросив благословення у свого сенсея. Перший майстер Спінджицу посміхнувся та зняв із собою кулон з елементом землі. “Лише одно я попрошу у тебе, сім’я має бути у любові та злагоди. Якщо у вас нащадки будуть об’єднані з іншими майстрами віршів, їх можна додати до кулона. Нехай він буде символом вашого роду”. Всі в моїй сім’ї ніколи не розлучалися. Завжди закохані та кохані. А після смерті одного з партнерів залишаються самітниками, незалежно від того, що вони мають силу стихій чи ні. Мої батьки носили своє, з часом він перетворився на символ кохання. Батько носить свій і сьогодні. Він чекає того дня, аби передати їх мені. У день мого весілля. Поки у нашому роді лише одна стихія — і це земля.
Я так задумався про кулони, що ледь не помітив наступної картини. До них підбігло двоє дітей, які одного віку ніби двійнята. Хлопчик та дівчинка. Невже це наші діти!? Їм тут років по 10. Вони дуже схожі на нас, ніби поділили всі наші якості навпіл і було створено щось фантастичне. Судячи з кімоно, хлопчик успадкував силу Нії, а дівчинка — мою. Чи це означає, що в майбутньому я буду з Нією? Схоже на те, що так. Але… Мені необхідно поговорити з нею. Вона просто зобов’язана знати. Якщо вона проти, то це її вибір та її життя, я не проти. Я не маю права вручатися в нього без її дозволу. Я щасливий доти, поки щаслива вона. Нема часу. Потрібно діяти й негайно.
– Так що там, Коуле? – запитує Джей.
– Нічого, я нічого не бачу, – я обманюю його, та зараз не час на роздуми, – Я …. Я нічого не бачу. Та зараз це не головне. Як нам вибратися звідси?
– Коул має рацію, обговоримо побачене згодом.
Далі в нас була бійка з Морро, але ми досі мали перевагу. І мене відвоювали Ллойда.
Додати до улюблених