Ши Цінсюань рідко буває сам. І ділиться проблемами мало не з кожним встрічним.
Але стоячи у ванні з лезом у руках він сам.
Рівно до того моменту як Се Лянь у паніці вривається у кімнату.
З мовчазним шоком він вириває гостре лезо з рук Ши Цінсюаня.
Так само, у тишині, дістає з верхньої полиці міцелярку та вату. І стирає тональний крем із зап’ясть. На них видніються старі шрами від порізів.
– Біля ліктя їх більше. Не хочу показувати,- шепоче Се Лянь,- ти не уявляєш як важко потім припинити. Цінсюаню, благаю, не роби цього.
Вітерець ледь киває, сідаючи на кришку унітазу і всхлипує. Се Лянь мовчки обіймає його, не забуваючи говорити слова підтримки.
Ши Цінсюань занадто довго тримав усе в собі, тому плач не припиняється до біса довгий час. Але згодом приходить Хе Сюань, отримавши повідомлення від Се Ляня та відпросившись з першої пари.
У ванні він з’являться з кружкою какао, яку вручає Вітерцю.
– А-Ляню, Хе-Сюн тут і ти можеш іти, не хочу тебе затримувати. Ти ітак достатньо сьогодні натерпівся від мене.
– Ти не нагружав мене. Все гаразд. Я завжди тут, якщо тобі потрібна допомога,- відповідає хлопець,пильно дивлячись Цінсюаню у вічі.
– Оу, ну тоді гаразд, добре. І дякую за довіру. Хочеш, ми потім про це поговоримо?
– Спершу тобі потрібно відпочити і заспокоїтися,- Се Лянь позіхнув і встав.
– Я зараз повернуся,- сказав Хе Сюань, виходячи за хлопцем. Ши Цінсюань кивнув, а потім взяв ще одну хустинку, аби видути ніс.
Він повернувся з тарілкою, повною шоколадок і печення.
– Я… Хе-Сюн. Вибач,- здавалося тепер Ши Цінсюань захлинався у сльозах.
– За що?
– Я навіть дякую не можу сказати. Або всміхнутися і я не я не спеціально, просто чорт я не можу. Чому? Як це припинити?- з розпачем кинув Ши Цінсюань останню фразу.
– Подякуєш завтра,- знизав плечима Хе Сюань,- а зараз давай підемо у спальню? Там вже є ще одна порція какао і серветок.
– А обійм і поцілунків?
– Ммм?
– Там є порція обіймів і поцілунків?- тихо повторив Вітерець.
– Так,- ніжно всміхнувся Хе-Сюн,- для тебе завжди,- він поцілував хлопця у лоб, перед тим як допомогти йому встати. Разом вони дочалапали до спальні, чудом не порозкидавши солодощі.
А потім Ши Цінсюань отримав ще більше поцілунків ніж очікував. А у обіймах його тримали до самого світанку.
Наступного ранку хлопці пропустили свої пари. Ши Цінсюань тому що спорив з братом і шукав собі психолога, а Хе Сюань тому що йому було доволі страшно залишати хлопця самого у квартирі з гострими предметами.
Саме тому вони зараз сиділи на дивані обіймаючись. Так, саме тому Хе-Сюн поклавши голову на плече Ши Цінсюаня, залишав на його шиї та щоці тисячі поцілунків. Так, Вітерця це неабияк відволікало, але і допомагало розслабитися теж. Тому що коли Хе Сюань припинив, то Ши Цінсюань, зручніше вмостившись у обіймах свого хлопця, міцно заснув. На обличчях обох хлопців були ледь помітні ніжні усмішки.
Додати до улюблених