написаний для осіннього фікрайтерського з’їзду 2021; ключ: «все, що не вбиває»
коконой дозволяє собі звикнути – спочатку до постійної присутності сейшу в його житті, потім до бібліотеки, яка стала їхнім спільним сховком від проблем. потім до чужої квартири, в якій одне ліжко на двох, постери на стінах і вікна, що виходять з одного боку на новободову, а з іншого – на старий дитячий майданчик.
інуї вчить його готувати пироги з вишнями за рецептами своєї бабусі. коконой хоче віддячити чимось – сейшу каже, що йому достатньо бути поруч. хаджиме не подобається. він хоче бути корисним.
дні все ще однакові, коконой отримує важливе замовлення. мільйон доларів за голову якогось поганця – шанс залягти на дно і жити в своє задоволення якийсь час. дати собі час відпочити, розпочати подорож світом разом з інуї – він хотів подивитися європу.
– тебе щось непокоїть, я знаю. скажи мені, будь ласка.
коконой вперто мовчить, робить вигляд, що вже засинає. інуї зітхає і зупиняє фільм.
– я дивлюся, – ліниво каже коконой. – увімкни, мені цікаво.
– мені теж.
іноді коконоєві здається, що життя інуї було б кращим, якби він не знав усієї правди.
– я маю роботу на наступний тиждень. не хочу їхати, але боюся, що доведеться.
сейшу не дивиться на нього. якщо чесно, коконой теж не хотів би бачити себе.
– вибач. думаю буде краще, якщо я повернуся до себе.
хаджіме ніколи не каже “до себе додому”, бо його дім там, де інуї – сейшу почувається винним, коли проводжає його поглядом з вікна. на вулиці сніг – майже по коліна, коконой виглядає зовсім маленьким на тлі сіріючого з настанням ночі полотна. він міг би його зупинити. засинати наодинці знову – нестерпно, але це не вперше і не востаннє.
у коконоя справи. так багато, що спить він не більше чотирьох годин на добу, знову харчується гарячою кавою і локшиною швидкого приготування. інуї не дзвонить, телефон губиться на дні сумки під час чергового перельоту. у коконоя тиждень, з якого три дні йдуть на розробку плану, і ще два – на організацію. він має бути обережнішим. він має бути швидшим – йому ще є куди повертатися.
і він повертається – неочікувано, з мільйоном на рахунку і святковим тортом з’являється на порозі бібліотеки.
інуї просить сказати, що все в порядку, цілуючи його обличчя.
коконой посміхається:
– було страшно. але все, що не вбиває…
Додати до улюблених