-Міс Маргарет, Вас до телефону на рахунок тієї корпорації.
-Спасибі, Мішель. – Дівчина забрала слухавку з рук секретарки та розпочала переговори.
***
-Фух … Це був складний день … Не знаю як ти, Сью, але я зараз хочу випити.
-Міс Маргарет, чого ви забажаєте?
-Ось список
***
– І ось чергові роковини без тебе, Лі… А вже 10 років минуло. Хах…
Маргарет, так її тепер всі звали, стояла з келихом вина і курила, на балконі пентхауса Ліани… Вона все ще пам’ятає, любить і нудьгує за нею, і це дуже позначилося на ній. Марго перейняла звички Лі, її стиль керівництва, зокрема, її бізнеси. Дівчина не зламалася, а піднялася, заради однієї лише дівчини…
-Джонні теж пам’ятає тебе, ти все ще в наших серцях … Знала б ти, як я змогла піднятися завдяки тобі і не вважай за нахабство, але і твої бізнеси старі, не гниють, а лише зростають, сьогодні був підписаний черговий контракт і в мою владу перейшла ще одна корпорація… Я б не досягла всього цього без тебе, але я б краще була б без цього всього, але з тобою… Я дуже сумую…
З очей рудоволосої дівчини потекли сльози струмком, вона сіла на підлогу і просто ревла від болю втрати такої дорогої людини, але тут її скорбота перервала стукіт у двері.
Дівчина подумала що це Джо, тому зазвичай десь опівночі він на кожну роковину приїжджав до дівчини і вони каталися нічним мирним містом, яким таким зробила на останок їм Ліана.
Марго заспокоїлась і крикнула
-Входь Джо, ти ж знаєш, що можна. – після цих слів дівчина стала на ноги, потяглася за пачкою улюблених цигарок Лі. Взявши одну і прикуривши ту, вона направила свій погляд на ще не спляче місто, вулицями якого ще ходили люди, а дороги були заповнені машинами.
-Хочеш, Бери цигарки, вино, чого душа забажає. Як ти справляєшся? Я була сьогодні в нашому старому будинку, там після погрому я все продала і будівлю в тому числі, зараз там живе мила пара, нещодавно дитина народилася, ходила привітати і заразом пройтися місцями, де ми з Нею бували. А ти як день провів? Ну не стій же ти у дверях, неприємне відчуття створюєш, мені не комфортно.
-А Так тобі комфортно, малюк?
Теплі міцні руки ніжно охопили талію Маргарет.
-Що за? … – Марго повернулася нерозуміючи ситуацію, але не встигнувши і сказати далі хоча б слово, її вуста зімкнулися в пристрасному поцілунку, а по її щоках полилися сльози, відпхнувши людину, що стояла перед нею, вона впала на підлогу, ще більшому ступорі.
-Лі…
-Так, малюк, я повернулася додому