На небі вже сіріло і пара була на під’їзді до міста.
І тут на телефон Лі прийшло повідомлення від Джонні “Їдь в обхід, вони вже зустрічають і в повному обмундируванні, наші вже на точках, будь акуратною, я веду тебе по картах, скину хвіст і вестиму на відстані. Південна та головна дорога повністю перекриті ними.”
-Тц, Ось суки, все-таки не встигла … – Пошепки пробурчала Ліана стиснувши кермо міцніше.
Вона сподівалася проскочити, встигнути убезпечити Марго, але вийшло все з точністю та навпаки. Наразі обидві дівчини у нехилій небезпеці.
Дівчина припаркувалася на узбіччі й відповіла другу “Я тебе зрозуміла. Давай на всіх парах без хвоста сюди. Я з усім розберуся, але мені потрібно, щоб ти за Маргаритою придивився.”
Ліана глибоко зітхнула, відкинула голову назад і вдарила по обручу керма. (Щоб не розбудити Марго, вдарила саме по колу, а не по кнопці).
Через якийсь час приїхав Джо. Лі вийшла з машини, діставши з пачки передостанню сигарету і підпаливши її, вона дивилася в далечінь.
-Дивися, їм потрібна я, тому ви з нею не повинні постраждати. Віддаси їй скриньку з мого комода, гаразд?
-Ні, ні не говори так, я … Ні Лі, все буде добре, ми за тебе заступимося, я не дозволю тобі цього зробити.
-Джонні, зараз я звертаюся не до друга, а до підлеглого. Відвези її в мій пентхаус, про будинок забудьте, швидше за все вони швидко рознюхають про нього. Спочатку відвези її, потім по максимуму позабирай найважливіше з дому та віддай обов’язково Марго скриньку. Ти мене зрозумів?
-Так! -У хлопця накочували сльози.
Дівчина викинула недопалок у портативний смітник у машині й обняла хлопця, потім віддала йому в руку звертки з підписом Дж і М.
-Прочитайте, як будете в безпеці. Я вас люблю.
Після чого дівчина взяла машину хлопця і втиснувши педаль у підлогу помчала до міста. Хлопець же з тремтінням у руках сів за кермо машини, в якій солодко спала дівчина і поїхав до об’їзної.
***
Тільки-но в’їхавши в місто, Ліана відразу побачила машину її переслідувача. Вона відразу зупинилася і вийшла з машини з останньою сигаретою в зубах і пістолетом у кобурі, яку вона одягнула дорогою. Її відразу оточили поплічники її суперника.
– Виходь, чого сидиш, так довго стежиш і так сухо зустрічаєш? Сама ж до тебе, як у гості приїхала. – Випустивши клуб диму від цигарки, дівчина посміхнулася.
-Ти любиш спостерігати, так? Тоді спостерігай. – Дівчина підняла голову в небо і посміхнувшись прошепотіла – Дякую тобі, сонечко, я люблю тебе, прощавай …. – А після пролунала черга автоматних пострілів перекрикуючись з дзвоном гільз, що падають на землю.