По його шиї крапля за краплею стікала кров, але він не хотів зупинятися. Вовк дивився на милу здобич, котра тремтіла, притиснувшись до стовбура дерева.
— Будь ласка, облиш мене! Я нікому не розкажу, що сьогодні бачила, — налякано мовила дівчина.
Звір наблизився до неї. Він показав їй ікла, які були забруднені кров’ю, від цього жесту дівчинка голосно скрикнула. Вовку сподобався голосок дівчини, він хотів почути його знову.
— Можливо ми якось домовимося? Я забуду все, що тут відбувалося, — переконувала панночка відпустити її, але це не допомагало.
Він уже давно тримав її в своєму полі зору, але все ж йому набридло жалюгідне дівчисько. Тварина вчепилася в тендітну шию жертви та перекусила їй сонну артерію. Переконавшись, що мучениця мертва, вовк пішов за новими цілями.
***
У кабінеті поліції, годинник показує шосту годину вечора. Чоловік сидів на шкіряному, коричневому кріслі. Перед ним стояв великий дерев’яний стіл, на якому хаотично лежали розкидані документи. У цьому кабінеті він знаходився не сам, поряд з ним працювала його колега. Її стіл розташований біля вікна, а на ньому були охайно складені важливі аркуші паперу.
— Нам щойно зателефонували та повідомили, що в лісі відбуваються дивні речі. Нам потрібно туди поїхати та переконатися самим, — промовив хлопець з темним волоссям.
— Я їду з тобою, Яне! — подала голос дівчина, що стоїть поряд з брюнетом.
— Лілі, це небезпечно, якщо там справді є щось містичне, то я не зможу тебе оберігати, — трішки занепокоєно твердив чоловік.
— Яне, по-перше, я не маленька, по-друге, це моя робота.
— Добре, тоді ходімо до машини, — зітхнув він, ледве стримуючи гримасу розпачу.
На парковці вони сіли в машину та вирушили розслідувати, що за чортовщина відбувається в лісі, цієї ночі
***
Вовка вже не було видно, натомість стояв вродливий, напівголий хлопець. Милі світлі кучері до вух і сексуальні, великі, сірі очі. Його модельна зовнішність добре приховувала натуру кровожерливого вбивці. «Думаю зараз треба бути схожим на людську особу, щоб не злякати нових іграшок», — подумав блондин. Він знайшов свою футболку, одягнув її та пішов прогулюватися лісом. Чоловіку набридло ходити, тому він попрямував до свого рідного містечка. Зайшов у тихий район, де було мало людей, але там можна було гарно розважитися. Сіроокий відійшов трохи далі від людей, зняв одяг і знову перетворився на вовка готового рвати всіх на шматки. Першими його жертвами були двоє наркоманів, які залицялися до якоїсь дівчини. Коли звір відірвав голову першому чоловікові, постраждала закричала та втекла. Вона підняла галас, який дуже сподобався перевертню. Розправившись майже з усіма, він почув ззаду чиїсь кроки.
— Так тут просто вовк, — сказав брюнет. — Його треба застрелити, – він вистрелив у нього.
Різко вовк ухилився і перетворився на людину.
— Добре стріляєте, офіцере, якби я був звичайним вовком, ви б потрапили в мене, — глузливо мовив блондин.
— Що за чортівня? — заволав поліцейський.
Поки офіцер намагався влучити в перевертня, хлопчик уже натягнув штани.
— Якось із вами надто нудно, — кисло посміхнувся він. — Краще я піду далі веселитись.
— Ти чудовисько, — все-таки темноволосий влучив у вбивцю.
— Думаєте, перевертня може вбити проста зброя? От носив би із собою срібні кулі і вижив би.
Хлопець підійшов до поліцейського, він схопив його за горло і тримав до тих пір, поки пістолет у руці офіцера не впав на землю. Перевертень відірвав голову темноволосому. Він усміхнувся своїй перемозі, але це був лише початок.
— Ти вбив мого друга, — почув чийсь голос блондин.
— Ще одна наївна людинка, яка хоче мене вбити, — процідив він крізь зуби.
— Чому це людина? — дівчина з’явилася за спиною у хлопця і вдарила його з такою силою, що він втратив свідомість. — Як бачиш, я тебе перемогла.
Додати до улюблених