Хлопець і дівчина зайшли в кімнату.Вони сіли біля вікна і дівчина почала обережно протирати рану хлопця.Він тільки шипів.
-Ц,курва-зашипів Саша(так звали хлопця)
-Не матюкайся-спокійно сказала руда дівчина
-Боляче
-Сам винен.Це я маю жалітись
-Чорт,Нік
-Я ж попросила.І чому тобі на місці не сидиться?
-Та він сам винен!
-О Боже,ведеш себе як маленька дитина,а тобі вісімнадцять!
-Навіть ти мені не віриш?-крикнув Саша
-Не дуйся як миш на крупу
Він подивився на дівчину.Як йому повезло!Струнка руда дівчина лікувала його рани.Коротке акуратне волосся закривало тоненькі брови.А яке лице!Воно було блідим з великою кількістю веснянок.Вона не любила цю особливість.А він любив.Йому подобалось цілувати її лице,подобалось рахувати веснянки,покусувати маленький ніс.Великі бузкові очі дивились на нього через великі круглі окуляри зі злістю.Ось що що,а це в ній є незмінним.Ще з 7 класу,як хлопець робив щось не так вона на нього так дивилася.Та впринципі вона не сильно змінилась.Хіба,що стала дорослішою і перестала соромитись себе.Раніше,для неї вийти в платті була величезна проблема,вона думала їй це не пасує.Зараз,же вона була одіта в голубе пляття на бретельках.Вона виглядала надзвичайно красиво.Як ангел.
-Нік
Він знав,що вона зла на нього.Сьогодні,вона повинна була піти до Софії і помогти підготуватись до її дня народження.
-Ну Нік
-Чого мені так не везе.Спочатку Софа,потім ти.Ніколи спокою нема
-Спокій буде на тому світі
-Не смішно
-Як на мене навіть дуже
-…
-Ну вибач…
-Так і бути.
Хлопець посадив дівчину на ліве коліно.Вона фиркнула,но не встала.Саша потягнувся за поцілунком.Но Ніка закрила його рот рукою.
-Ні,не зараз-спокійно сказала Ніка
-Но чому?
-Я все ще на тебе зла
-Вибач,вибач що я такий дурний
-Ідіот-скажавши це Ніка сама його поцілувала.Це був ніжний поцілунок.Саша не зразу відповів на поцілунок.Але поцілунок був не довгим.Вона відірвалась від нього десь за 30 секунд.
-Чому?Чому тобі дома не сидиться?
-Ти сама така
-Що?
-Тобі самій дома не сидиться
-Так…Але я не кидаюся на людей
-Не треба було на тебе так дивитись
-Ого!Невже сам Олександр ревнує?
-Нііі,ти що
-Справді,було би кого ревнувати-Тут лице дівчини стало похмурим,а очі дивилися кудись вдаль
-Нік,ти чого-почав успокоїти дівчину-Ну сказав я щось не подумавши.Справді ревную.І сильно.Ти би бачив,як він на тебе дивився!
Ніка поцілувала хлопця.Цей поцілунок був сильнішим.Пройшло немало часу,як вони відсторонились.Їх тепер не зупинити.
Ніч, пропущені дзвінки від Софі та скинутий одяг на підлозі.