Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Прокол

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

– Ну, Дей!

 

Голосно скрикнув блондин, низького зросту, з великими блакитними очима. Він лежав на спинці дивана, від чого пшеничні волосся стосувалося підлоги, даючи можливість розглянути обличчя хлопця детальніше.

 

– Ні! Скільки тобі ще раз повторити?

 

— Якщо річ у грошах, то це не проблема.

 

Другий блондин був вищий за свого шкідливого брата. Та й волосся у нього було довшим, але не таким яскравим. Очі також були блакитні, але темяніші, що й характер у нього був спокійніший. Обдарувавши молодшого злим поглядом, він був готовий його вбити. Якби було можливо, він би спокутував його поглядом. Нічого не сказавши, він подався на кухню, розігрівати сніданок.

 

– Фе, який ти зануда.

Демонстративно показавши язик, Нару скотився з дивана, і попрямував до душової.

Він уже місяць намагався вмовити Дея проколоти мову. Але цей упертий гад був проти, і на виправдання у нього було лише «Ти ще маленький». Отже для стосунків він ще не малий, а для проколу… Зла не вистачало!

З Деєм вони зустрічаються нещодавно. Як так сталося? Просто Наруто ще із середніх класів освідчувався йому в коханні. Але той лише відмахувався, кажучи, що він ще дитина, і нічого в цьому не розуміє. На той час Нару було абсолютно начхати на думку оточуючих. Але через чотири роки, йому все-таки вдалося завоювати серце старшого. Це було наймиліше видовище, яке Нару лише бачив.

 

Сонячний весняний день вони з братом пішли за продуктами, адже ввечері вони чекали великої кількості гостей. Власне, закупитися не завадить. На небі не було жодної хмаринки, за прогнозом дощ не обіцяли. Та й спека стояла нестерпна, хоч це була лише весна. Поки брати поспішали додому під вентилятор, з неба почали падати маленькі крапельки, залишаючи на асфальті мокрі кухлі. Довелося сховатись під якимось під’їздом, щоб не намокнути. Саме тоді він і зізнався у своїх не братніх почуттях.

Чому він не відповів взаємністю раніше? Він боявся, що почуття пройдуть, і це лише гормони. Зараз батьки поїхали на роботу, а в братів були канікули. Це означало, що вони мають максимум часу який вони можуть приділити одне одному.

Дей уже довгий час робить пірсинги та тату. У нього навіть власний салон є. Але справа в тому, що проколи він робить навіть у відвертих місцях, через що Наруто часто ревнував. Та й зараз ревнощі далеко не пішли. Заборонити працювати не мав права. Адже це його хобі, та й хто він такий, щоби забороняти? Наруто вже давно зрозумів, що їхні стосунки не вічні, адже рано чи пізно доведеться будувати власну сім’ю. Спілкуватись як раніше у них не вийде, адже у когось почуття не підуть.

 

Про свою ревнощі Нару мовчить. Думає, що виглядатиме безглуздо збоку. Тому зараз він цінував кожну хвилину, проведену поряд з ним. Пройшовши на кухню вже у свіжому одязі, він набрав солодкий запах у легені, і довго не випускав. Млинці з медом, що може бути кращим?

– Нару! Де ти вештаєшся, сніданок уже майже охолонув.

З хвилюванням промовив старший. Він постійно намагався відгодувати брата, адже той був занадто худим, та й Нару любив себе помучити. Іноді його поведінка лякала Дея, він звичайно знав, що отото дивний і любить біль, але іноді це заходило надто далеко.

— Вибач братику, замріявся в душі.

З щирою, широкою посмішкою пробурмотів він, сідаючи на колінки до брата. Такі ласки вони могли собі дозволити лише коли батьків не було вдома. Адже ніхто не знав про їхні стосунки. Хоча спільні друзі щось підозрюють.

— Слухай Дей…

Не встиг він домовити, як прийшла негативна відповідь.

— Ох, ти навіть не знаєш, чого губиш.

З награною образою, Наруто акуратно їв млинець, щоб мед зверху не розтікся.

– Їй дрібний, не нахабний! І чого це я багато втрачаю?

– Хіба ти не знаєш, який охоронний мінет…

Знову перебили, тільки тепер закрили йому рота рукою. Ну що за напасть, у власному будинку, і слова не можна сказати, одразу затикають.

— Отото, ти де таких речей назбирався?

Переконавшись, що молодший не вирішить продовжувати недомовлене, він прибрав руку.

— Я якщо що вже не маленький ні-сан.

– Для мене все ще малюк.

Потріпавши по голові, він усміхнувся. Для нього Нару справді ще малюк. Такий безневинний.

– Угх! Але все ж! Якщо отото добре попросить?

Здавалося, що невинний. А тепер він сидів увесь червоний, і думав від куди в такій янголі, взялося стільки вульгарності.

***

 

– Агх! Наруто…

Ну, навіщо він погодився? Він звичайно не хотів брати нічого від брата на прокол. Та й займатися сексом він без згоди Нару не збирався. Якщо треба, він чекатиме вічність. Йому важливіше те, що братик поруч і здоровий. Цього достатньо. Але він ніяк не очікував того, що це блондинисте лихо прийде до нього вночі, і почне відсмоктувати. Ну, за що йому це?

— Припини… Ти надто багато на себе береш…

Прошипів той. Адже якщо батьки почують якийсь сторонній галас, сто відсотків захочуть дізнатися, звідки він виходить. Спочатку Нару смоктав голівку, не торкаючись язиком. Він робив це легко, ніби їв солодку цукерку. Щоразу він заковтував більше. Він боявся, що робить неправильно, і братові не сподобатися, але хрипкі стогін говорили протилежне. У хід пішов язик. Повільно і акуратно, він проводив вздовж усього члена, іноді торкаючись залізною «іграшкою» вуздечки, злизуючи краплинку мастила, що виступила, періодично відтягуючи шкірку головки.

— Ах, а мені здавалося, що ти сама невинність.

Прохрипів Дей, спостерігаючи за яскравими блакитними очима. Їх можна було порівняти з будь-чим, з небом, морем, або ж діамант Хоупа. Він дивився на нього так настирливо, жадібно. Навіть грама збентеження він не міг побачити в його обличчі, тільки зухвалу усмішку. Ще трохи і він скінчив би, але Нару був явно проти цього. Провівши останній раз сріблястою кулькою вздовж члена, він відсторонився. На що отримав погляд подиву.

 

– Що ти задумав?

 

Хотілося як най швидше отримати розрядки, але було дуже цікаво, що задумав цей ходячий ураган.

 

— Поводься тихіше братик, а то батьки прокинутися.

 

З явним знущанням шепнув той. Потеревшись щокою об скам’янілий орган, і прикриваючи очі в блаженстві, він розплющив рота, висунув язик, де блиснула залізна брязкальця.

 

— Братку, візьми мене… Жорстко…

 

— Ох, Нару… Що ж ти твориш…

 

Він був схожий на хитре кошеня, яке побачив ласощі, і дуже старанно намагався її отримати. Залізши на коліна брата, він облизнувся. Скільки вони дивилися одне на одного невідомо. Але терпіння Дейдари теж не вічне. Поваливши молодшого на ліжко, він припав до його губ, проштовхуючи язик углиб, чіпляючись за кругляшок. З рота Нару почувся перший приглушений стогін.

 

Одяг з шерехом падав на підлогу, а в кімнаті ставало спекотніше.

 

— Мастило в останній тумбочці.

Зупинивши руку на пів пути до ящика, він запитливо глянув на брата.

 

— Я… Не питай. І не дивись на мене так…

 

Хіхікнув, він рясно змочив пальці прозорою рідиною, а після розтерши між фалангами, підніс ті до стисненого кільця м’язів, і акуратно почав вводити один палець у нутро.

 

– Ти обережний?

 

Притягнувши брата за шию, він цмокнув його в ніс і мило посміхнувся.

 

— Не можу я такому сонцю завдати болю.

 

У цей час Дей уже додав другий палець, розводячи їх убік, розсовуючи стінки анусу. Але сумна усмішка занепокоїла старшого.

 

– Нару … Я зробив тобі боляче? Якщо не хочеш, ми можемо зупинитись.

 

— Ні, ні, все гаразд… Просто… Ми ж не завжди зможемо бути разом, нам доведеться завести сім’ю і…

 

— Тихіше, тихіше, сонце… Ти через це весь тиждень ходив засмученим?

Отримавши схвальний кивок, Дей усміхнувся, покриваючи шию ніжними поцілунками, та витягуючи пальці.

 

– Я хочу бути з тобою до кінця. Я ніколи не відпущу, навіть не думай про це. А якщо вбиватимешся думками про зраду…

 

Нару здивовано перевів погляд на Дея, і навіть не помітив, що пальці замінює член брата. Здригнувшись, він спробував розслабитися

– У якому б відвертому місці я не робив свою роботу, я любитиму тільки тебе. Зрозумій, це просто заробіток, і мене не цікавить хтось, крім тебе.

 

Покриваючи таке бажане тіло поцілунками, він боявся, що Нару не повірить йому, і далі накручуватиме себе дурними думками. Провівши язиком вздовж шиї, він зупинився на кадику, і акуратно прикусив його. Рукою ніжно проводив торсом, вимальовуючи дивні візерунки. Переконавшись, що його отото розслабився, почав поступово входити. Не поспішаючи. Ловлячи губами солодкі стогін, а фалангами пальців перераховував кожну найвиднішу кісточку ребер. Увійшовши повністю, він дав час звикнути.

 

– Все гаразд?

 

Тепла долоня прибрала світле пасмо волосся з чола. Це було дуже мило.

 

– Ти як завжди ніжний.

 

Усміхаючись у всі тридцять два, промовив Нару. Може він і здавався дивною людиною, але біль приносив йому задоволення, і якесь збудження.

 

— Будь ласка… Будь жорсткішим.

Тяжко видихнувши, Дей почав повільно рухатися. У кімнаті було чутно вульгарні ляпаси, але зараз це мало кого хвилювало. Притиснувши руки до ліжка, він зробив так, як просив Нару. Він кусав витончене, і таке худе тіло, залишаючи багряні мітки, з яких сочилися маленькі крапельки крові, і одразу ж зализуючи їх. Відчувши, що скоро кінчить, він звільнив одну руку і торкнувся члена брата. Проводячи рукою по стволу, він нарощував темп, і так само зупиняючи, нібито дражнячи.

 

Через пару поштовхів, старший протяжно простогнав, кінчаючи всередину отото. А слідом і за ним Нару, вигнувши спину, скінчив у руку брата. Дей звалився поруч із Нару, і обняв того за талію, притягаючи до себе. Вийшовши з тіла отото, обидва хлопці намагалися перевести подих, і відійти від емоцій.

 

– Тебе ще вчити і вчити жорсткості, Дей.

 

Хіхікнув Наруто, і заплющив очі, спати хотілося шалено.

 

– Я не хочу завдавати тобі біль. Це я навчатиму тебе, приймати ласки в м’якій формі.

 

– Ух, зануда.

 

Цей день був одним із найкращих. Як йому вдалося вмовити Дія на прокол? Просто варто було трохи виділитися, і все готове. Можливо, це і підло, але ніхто з них не шкодує. Може вдасться умовити ще прокол сосків? З такими думками, і з  усмішкою, Наруто заснув.

 

Залишилося лише пояснити усі батькам, які давно не спали. Обидва були червоні, як раки, сиділи у ступорі. Мінато довелося заспокоювати Кушину в обіймах. Хоча йому самому не завадило б заспокоїтись. Завтра буде важка розмова, але у будь-якому разі вони готові підтримати братів. Нехай вони й не дочекаються онуків, але краще вже дадуть добро, ніж втратить своїх єдиних синів.

 

 

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь