Ніч знає все
І прозорливі очі
Задумливо вдивляються у даль
І думка хоче линуть опівночі,
І вітер свище, розбиваючи кришталь.
І на холодному, мов синій шовк, крайнебі
Звізда горить, показуючи шлях,
Показуючи шлях у небі…
Огень ще теї зірки не погас!
І не погасне, не згорить, не стане,
Не буде гаснути та зірка огняна!
Жеврітиме на небі кожними ночами,
А ночі довгі й зірка не одна.
І не залишиться вона одною в цілім світі,
Не впаде з неба у глибоку даль,
А буде в небі лиш жевріти і горіти
І вітер віятиме, робиваючи кришталь…