Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Не рекомендується випускати демонів у люди

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Мейбл і подумати не могла, що проведе довгоочікуваний дівич-вечір, сидячи в вітальні Хижини Таємниць разом з одержимою подругою. Дівчинка повинна стерегти її допоки інші Пайнси не повернуться додому з якогось дуже важливого дослідження. Точніше, стерегти не її, а його.

Мейбл кинула погляд на прив‘язану до стільця фігуру Венді Кордрой. Тіло рудої було покрито синцями та ссадинами, як і її власне. Бійку з Білом Сайфером, який зайняв тіло подруги, знову виграла Пайнс. Різко голова Венді повернулася до неї і з широкою посмішкою повідомила:

— Схоже, у нас гості, Зірочко.

Мейбл швидко виглянула в двері, які вели до сувенірної лавки. Робі, Тембрі, Лі, Нейт і Томпсон впевнено прямували в Хижину Таємниць. І як вона могла забути!? Сьогодні ж фестиваль Вудсток, на який вони збиралися піти всією компанією!

— Краще б закрила тебе в лабалаторії прадядечка Форда, — розчаровано сказала Мейбл. — Ти ж не будеш мовчати, чи не так?

Венбі, а саме таке прізвисько дівчинка дала Сайферу в тілі Венді, лише зло посміхнувся. Тоді ж і відчинились дверцята сувенірної лавки, яка була зачинена для туристів, але компанію Венді це не зупинило.

Мейбл одразу опинилась позаду Біла і закрила йому рот рукою. Звісно, він почав кусатись, але Пайнс не збиралась забирати руку, а лише сказала відразливе «Фу».

Потім зв‘язаний демон вирішив діяти більш рішуче. Він почав розхитуватися на стільці в різні сторони, розраховуючи зробити галасу своїм падінням.

Нажаль, Мейбл не змогла втримати його від падіння. Звук почули і в сувенірній лавці.

— Містер Пайнс? — невпевнено постукав у вхідні двері Нейт. — Ми заходимо.

— О ні, Зірочко, тобі немає куди подітися, — дражнився Венбі, валяючись на підлозі.

Мейбл тремтячими руками розв‘язує Біла і розуміє, що робить саму велику помилку в житті, як тоді, віддавши йому розлом.

— Ти не пошкодуєш про свій вибір, Зіронько, — Сайфер підводиться з підлоги і зтряхує з себе невидимий бруд, коли в вітальню заходить компанія.

— Чуваки, ось ви де! — говорить Томпсон. — Чому вас не можна докликатись? І що це з вами? Таке відчуття, наче ви зустрілись із Мульти-ведмедем.

— О так, товстунчико, ти майже вгадав! — весело сказав Венбі.

— Справді? Хей, і хто ще з нас товстунчик?! — Томпсон показово повернувся спиною до подруги і топнув ногою, після чого в нього з шортів випав пакетик смаколиків. — Що? Так, я збираюсь пронести смаколики на фестиваль і добре до цього підготувався, а от ви відстійно виглядаєте. Ви хоч приготували якийсь одяг?

— Взагалі-то… — хотіла сказати Мейбл, але її перебив веселий голос Венді.

— Так, звичайно! Ми зараз піднімемось і перевдягнемось, так, Мейбл?

— Тоді зробіть це швидше, — сказав роздратований Робі, який ну зовсім не хотів йти в це людне місце. Але він повинен відзначити річницю відносин з Тембрі саме там, де вони почали зустрічатись. Як сказала йому малявка-Пайнс, це було б дуже романтично. А хто краще розбирається в романтиці, ніж тринадцятирічне дівчисько?

Мейбл потягнула Венбі на горище. Той лише слухняно йшов слідом за розлюченою дівчинкою і думав про те, як краще напакостити Зірочці.

— Що ти в біса витворяєш? — розлючено спитала Мейбл. — Міг хоч би в знак вдячності за те, що я з тобою вклала угоду, не створювати мені проблем!

— Зіронько, який світер мені підходить більше? — Сайфер по-господарськи копався в шафі Пайнс, викидаючи неугодні світери на підлогу. Один з таких прилетів прямо в обличчя Мейбл.

Від такої нахабності дівчинка розлютилася. Мало того, що вона повинна панькатися з демоном, з яким вимушена була вкласти угоду, а ще й пропустити фестиваль, який чекала половину літа. Вона вже мовчить про сувенірну лавку, яку прадядечко Стен залишив на ню всього-навсього на кілька днів. Через цього трикутного біса вона не заробить грошей для дядечки. Дядечко буде дуже розчарований.

— Подумаєш, старий не отримає кількох доларів. Зараз краще вкладатися в крипто-валюту. Сам Біл Сайфер вирішив поділитися з тобою майбутнім, — нарешті демон дістав з купи різнобарвних одежин ту, яку він і шукав.

— Крипто… що?

— Неважливо! Краще скуповуй медичні маски і не прогадаєш! — задоволений Біл одягнув самий яскравий светр Пайнс. — Ну як мені, пасує? — Венбі покрутився перед Мейбл.

Пайнс нахмурилась і діловито склала руки.

— Тобі він взагалі не пасує, — роздратовано сказала дівчинка. Мейбл зараз думала тільки про те, що сказати друзям, щоб не піти на фестиваль. Не можна брати туди Біла, бо це може стати катастрофою світового масштабу… — Що ти твориш з обличчям Венді?! Як я їй це взагалі поясню?

— Роблю макіяж, хіба це не звичайна справа для сучасних підлітків? — весело відповів Сайфер, малюючи на своєму обличчі справжнє бойове розфарбування. Коли він встиг знайти її косметику? Чи це навіть не косметика, а творче приладдя… — Може тебе теж розфарбувати? — запитав демон, вимальовуючи криві стрілки.

— Ти нікуди не підеш, ми зараз спустимося і я скажу, що ми отруїлися супом прадядечка Стена, іде? — запропонувала Пайнс, розуміючи, що трикутний біс навряд чи погодиться.

— Згоден, — неочікувано сказав демон, після чого закрив палетку тіней з характерним клацанням.

Ова. Мейбл і не сподівалась, що можна домовитись з демоном. Не витримавши, вона посміхнулась.

Вони спустились у вітальню, де їх чекала компанія Венді.

— Друзі, — невпевнено мовила Мейбл, — ми вчора…

— Ми вчора готувалися весь вечір до цієї вечірки фріків і неформалів, — перебив її Венбі. — Ми готові.

— Нарешті, — сказала Тембрі, не відриваючи погляду від смартфона.

Мейбл нічого було сказати. Вона була обурена. Вона злилась в першу чергу на себе, а не на демона. Як взагалі можна було очікувати від нього чогось іншого? Він тільки і чекає нагоди помститися за зірваний Дивногедон. Або просто знущається з неї. Від Сайфера можна очікувати чого завгодно.

Підлітки сіли в машину матері Томпсона. Звісно, Венбі сів біля Падаючої Зірки, щоб якомога більше діставати її. Хоча, так навіть краще, бо наглядати за Білом простіше.

Мейбл це нагадало минулий фестиваль Вудсток. Тоді вона звела Робі з Тембрі і розлютила Бога Кохання. Хоч би не зустрітися з ним цього року, їй і так вистачає проблем в обличчі іновимірного демона, який зайняв тіло подруги. Щоб сказали прадядечки та Діпер, побачивши, що вона накоїла за один день їх відсутності?  Більше її ніколи не залишать одну вдома, розчаруються в ній, або взагалі заборонять приїздити в Гравіті Фолз…

— Йой, про щось задумалась, Зірочко? — спитав Біл, який в цей час царапав надпис на стінці авто. «Продавайте рублі». Цікаво, що це значить?

— Ні про що я не… — а, звісно. Питання було риторичним, це ж демон розуму. — Навіть не думай відійти від мене хоч на крок, зрозумів?

— Чому ти така похмура, Зірочко? Веселіше, адже сьогодні ми будемо танцювати на столах.

— Там немає столів.

— Не будь занудою, як твоя сімейка, Зірочко. Я вважав, що зможу розважитись з тобою.

— Ти так не вважав.

— Чому ж? Минулим літом ми з тобою влаштували Дивногедон, хіба це не було весело? — Венбі мрійливо прикрив віки, дратуючи дівчинку. — О, тільки не кажи, що тут немає твоєї провини.

— Я не!..

— Чш-ш-ш, — Сайфер приклав палець до уст обуреної Пайнс. — Тихіше, ти ж не хочеш щоб про нашу таємницю хтось дізнався.

— Добре. Гайда тоді скоріше переживемо цей фестиваль і ти повернеш Венді її тіло!

— От такий твій настрій мені довподоби!

— Заткнись, Біле.

— Заткнись хто?.. — повернувся на задні сидіння Нейт.

— Заткнись? Ха-ха, яке «заткнись», ти що, Нейт, — Мейбл нервово похлопала Венбі по плечу. — Я сказала: «Веселись, Ді», ха-ха. В сенсі, Венді. Ну ти зрозумів, так?

Нейт з підозрою подивився на Кордрой.

— Мейбл каже абсолютну правду.

— Приїхали! — крикнув Томпсон.

Підлітки гуртом кинулись до входу.

На фестиваль прибули диваки, неформали, фріки і просто любителі сандалів та кантрі-музики. Мейбл вважала, що між двома останніми немає різниці.

Сайфер зацікавлено роздивлявся прибулих з усього Орегону. Мішки з кістками роздивлялись різнобарвні кулі, наповнені теплим повітрям. Демону залишалось тільки кожного разу закочувати очі, коли він чув вигуки з натовпу типу «Карло, дивись яка повітряна куля!». Так, Карло, дивись на гумовий аеростат, після використання якого він ще сотню років буде розкладатися і отруювати твоїх внуків.

Дурні люди примудряються веселитись на такому дурнуватому заході. Зовсім не тямлять в розвагах. От він показав би як потрібно веселитись, якби Пайнси не відібрали в нього цю можливість. Але він тут не тільки для того, щоб повеселитись, а й для того, щоб знайти якогось щасливчика для укладання угоди.

Псевдо-журналіст, витанцьовуючий чечітку? Одноока офіціантка? Любитель піци? Перевдягнена в людину купка гномів? Чоловік дятла? Дурнуватий поліцейський? Останній як варіант…

Його щось ледве не збило з ніг, доки він розмірковував над своїми лихими лиходійськими планами. І хто цей низькорослий нахаба?!

— Відійди, Венді, — звернувся до нього знайомий зарозумілий голос.

Ова, Лялька черевомовника! Маленький зрадник не зміг з ним розминутися. І куди це поспішає майбутня жертва його тортур?

— Привіт, Вишенько! — схоже, в нього все ще є слабкість до Зірочки.

— Не знаю ніяких Вишеньок, Гідеоне, — роздратовано відповіла дівчинка. Гліфул остання персона, яку вона бажала б зараз бачити. Цей хлопчик дратував її так, як ніхто інший.

— Гаразд, Мейбл, — змінився в тоні Гідеон, — не хотіла б ти прогулятися. Вдвох?

Ця перепалка повинна була б здатися йому занятною, але викликає тільки роздратування. Неприємно. Це викликано через відразу до Ляльки черевомовника? Чи від того, що він чіпляється до його подруги?

— Пробач, я зараз гуляю з Венді, — зітхнула Мейбл. Тепер вона навіть не знає, що б обрала: гуляти з Гліфулом чи наглядати за Венбі.

— Так, але…

— Ніяких «але», товстунчику, — вмішався в розмову демон. — І доречі, я маю докази, що ти співпрацював з Сайфером ще до Дивногедону.

— Це не вдарить ще гірше по моїй особистій справі! — бліде кругле обличчя вмомент стало червоним від злості.

На обличчі Кордрой заграла зла усмішка, котра змусила Гідеона притихнути. Венді сьогодні моторошна.

— Добренько, — Гідеон дістав зі своєї пишної шевелюри троянду і протягнув її Падаючій Зірці.  — Але якщо моя Више… кхм, тобто, якщо ти захочеш, то я буду чекати біля входу.

Хлопчик розвернувся і швидко пішов від неприємної Венді. Звідки в неї якісь докази, чому вона сказала про це лише зараз? І головне, як Мейбл змогла йому відмовити? Або хоч запропонувати погуляти разом, це було б на неї схоже.

Тим часом на Гравіті Фолз спустились сутінки. Небо прийняло оранжево-малинове забарвлення, могутні сосни відкинули довжелезні тіні, а на фестиваль прибувало все більше виконавців. Парковка, біля якої ходив і щось вишукував Сайфер, стала для прибулих митців і місцем відпочинку, і гримеркою, і навіть точкою проживання на кілька днів.

— Що ти тут взагалі забув? — нудьгуючи запитала Мейбл. А нудьга це найгірше з почуттів! На думку дівчинки, прогулянка з трикутним бісом це небезпечно, можливо навіть цікаво, але ні в якому разі не нудно. Гірше за нудьгу, напевно, тільки розчарування в потенційних веселощах.

— А що? Вже хочеться влаштувати Дивногедон? — весело спитав Біл, спостерігаючи як Пайнс змінюється в обличчі. — Постривай, не так швидко.

— Прадядечко Форд вбив би мене…

— Тш-ш, — сказав Сайфер. Мейбл здивовано моргнула очима і хотіла було щось сказати йому, але до її слуху дійшли звуки сварки. Недалеко від них лунали два чоловічих голоси, які активно через щось сперечались.

Венбі хитро поглянув на Падаючу Зірку і, вхопивши її за руку, пішов на звук між автомобілями. Мейбл розгубилась, проте продовжила триматись за шершаву руку подруги. Вона не збиралась забирати руку, хоча розум кричав не йти на поводі у триклятого демона. Діпер був би розчарований її діями.

Але інтуїція кричала, що вона повинна піти за Сайфером. Шлунок виконував кульбіти, передчуваючи щось дійсно важливе. Але вона повинна щось сказати на кшталт:

— Врахуй, я йду з тобою заради Венді.

— Авжеж, — закотив очі Біл і потягнув, як він щиро вважав, подругу поміж автівок і фургонів.

Суперечка тепер лунала настільки близько, що можна було впізнати власника одного з цих голосів. Бог Кохання.

— О ні.

— О так, — заперечив Венбі. Він виглянув з-за автівки і потягнув Мейбл за собою. Бог Кохання сперечався з якимось чоловіком у діловому костюмі, який суттєво відрізнявся від місцевого контингенту. «Одним з організаторів фестивалю» — здогадалась Пайнс. — Поглянь, що висить в нього на боці, — демон показав пальцем на зв’язані скляночки з різнобарвним вмістом. О, Мейбл добре пам‘ятала, що то таке. Мейбл більше не стане втручатися в чужі відносини. Мейбл добре засвоїла цей урок.

— Ні, ні і ще раз ні! — сердито прошепотіла вона.

— Зіронько, не нервуй. Я ж навіть не просив тебе принести мені одну з тих склянок, — ображено сказав Біл. Вже через мить він хитро прошепотів: — Я сам роздобуду нам ті скляночки, тоді нас чекають споавжні веселощі.

— Ну навіть не знаю, — пожала плечима Мейбл. — Якщо він тебе помітить, то ти можеш закохатися от в того дядечка, — дівчинка показала пальцем в чоловіка, з яким сперечається Купідон…

— На мені не спрацюють ці чари.

— …або полюбиш кантрі, або навіть станеш добрим!.. — продовжувала Мейбл, проте її ентузіазм заглушили:

— Я все ще не розумію, як ви могли забути додати мене до реклами?! — Бог Кохання розлютився ще сильніше. Мало того, що цей нахаба невміло виправдовується, то щей старається звинуватити його самого! Нечувано!

— Бо ти б туди не помістився! — вигукнув дівочий голос в нього з-за спини.

Мейбл і не помітила, як цей трикутний чорт опинився за спиною Купідона.

Венбі хутко вхопив кілька випадкових склянок.

Але рука Бога Кохання виявилась швидшою. Він перехопив дівочі руки так, щоб нахаба не змогла скористатися чарами кохання.

Сайфер лише усміхнувся в обличчя божеству, що роздратувало музиканта сильніше.

— Звідки ти знаєш про мої чари, дівчисько?!

— Я взагалі багато чого знаю, — весело відповів Сайфер. — Я знаю навіть про твій давній роман з містером Нортвестом, — на обличчі Венді читалося лише велике самозадоволення. Демону безперечно приносило велике садистське задоволення дратувати оточуючих.

Мейбл не могла пошевелитися. Страх розкриття її схованки скував тіло і змусив спостерігати за демоном.

Дівчинка не могла покинути його, адже вона відповідальна за тіло Венді. Те, що душа Кордрой подорожує мультивсесвітом тільки її провина.

— Ах ти ж!.. — Купідон тим часом став і ще лютішим. Його обличчя стало червонішим, ніж воно було при суперечці з тим чоловіком. Хвилинку, хіба той чоловік тільки що не стояв біля Бога Кохання…

— Ой, пробачте! — той, про кого саме згадала Пайнс, зачепив її плече. Судячи по тону його голоса, він зовсім не очікував зустріти когось за одним з автомобілів.

— Ох!.. — вирвалось у дівчинки. Бог Кохання повернув голову в її сторону.

— Знаю, він зараз лютий, — наостанок вирішив сказати чоловік в костюмі, повернувшись до дівчат. — Але я вірю в вашу силу, пані. Я серйозно стурбований його поведінкою! — він побіг в тільки йому відомому напрямку далі, швидко оминаючи машини.

— Це ти! — здивовано вигукнув рок-виконавець. Важко було не впізнати те нахабне дівчисько, що посміло обдурити його та викрасти його чари. — То ви заодно! — зробив висновки Купідон.

— Купідоне, я знаю як це виглядає, — спробувала заспокоїти його Мейбл і підняла догори руки в жест примирення. — Але сталася жахлива помилка. Діло в тому, що в тілі моєї подруги сидить паразит…

— Справді? — іронічно спитав Бог Кохання. — Припустимо, я тобі повірю. Але я повинен покарати твою подругу. А гіршого покарання, ніж закохати двох жахливих дівчат я не знаю…

— Стривай, Казаново, — жваво заговорив Сайфер, якого зовсім не злякали слова Купідона. — Ти можеш, не знаю, привити цій дівчинці почуття гумору? Ні? А почуття дружби? Останнього їй дуже бракує.

— Купідоне, не слухай його! — крикнула Пайнс. — Це демон!

— Так-так, звісно, — саркастично мовив рок-виконавець, забираючи з рук Венді баночки і обираючи потрібну. — А я син лейтенанта Шмідта, — Бог Кохання клацнув пальцями і рожеві блискітки наздогнали “подруг”.

Мейбл намагалася втекти, але чарівні блискітки в руках справжнього Купідона не потребують дотику з тілом.

Падаюча Зірка зрозуміла це, коли в животі розлилося знайоме відчуття метеликів. О ні, о ні, о ні, о ні! Тепле почуття розлилося тілом, а ноги стали ватними. В такому випадку Діпер сказав би, що це всього-навсього дофамін та адреналін вирішили дати про себе знати.

На щастя, вона знає, чому так сталося. В цьому випадку розуміння ситуації — найкраща зброя. І розуміння того, що ця закоханість несправжня, обнадіює.

— Купідоне, прошу, — жалісливо поглянула на задоволеного співака Мейбл. — Поверни все назад, я покараю її!

— О ні, дівчинко, я повинен був провчити тебе що минулого разу, — похитав головою херувім.

— Тоді забираймося! — закохана Пайнс потягнула Сайфера, швидко оминаючи машини.

Мейбл зрозуміла, що вони відбігли достатньо, коли минула пост охоронця та почула в спину спантеличений голос Гліфула. Здається, Гідеон кричав щось про прогулянку. Проте зараз її розум і, на жаль, серце були зайняті зовсім іншим.

Пайнс зупинилась на стежинці, що вела до Хижини Чудес, і тільки потім відпустила руку Сайфера. О святі кішечки, вони ж трималися за руки! Щічки Мейбл одразу спалахнули рум‘янцем, а подих перехопило. Мейбл вже закохувалась, і не раз, але цей раз був штучним, їй це відомо. Проте вона чомусь не хотіла б кидатися на Бога Кохання з кулаками і потребувати антилюбовного зілля, як кілька хвилин тому. І взагалі, кохання — почуття прекрасне, навіть якщо це почуття направлено на твою власну подругу чи демона, який в ній засів. Так, що це за дивні думки! Біл зможе використати її високі почуття задля своїх лиходійських планів.

Дівчинка понуро присіла на стовбур дерева, заваленого обабіч шляху. Сама того не помічаючи, Пайнс уткнула голову в воріт світера.

Мейбл по зрозумілим причинам хоче вважати, що вона закохалась в Венді. У Діпера з‘явилася б серйозна конкуренція. Закохатись в подругу було б менш проблематичніше. Вона б зрозуміла. А в цьому випадку бери і закривайся в бункері, поки цей чорт не змусив тебе зробити щось лихе.

А може він змінився? Можливо, він захоче її підтримати, віддасть тіло Венді, стане красенем-блондином, запропонує провести все життя разом і завести кошенят…

— Бу, — під самим вухом неочікувано пролунав голос Венді. Дівчинка ледь не впала зі стовбура. Проте її підхопили бліді руки Венбі.

Мейбл обурено подивилася подивилася в обличчя Венбі, яке знаходилось ну зовсім близько до її власного. Серце пропустило кілька ударів, а щоки спалахнули.

— Знаєш, Біле, — Пайнс відвернула обличчя і почала роздивлятись шлях. Хтось викинув обабіч дороги дуже цікаву бляшанку з-під содової, від якої Мейбл не могла відвернути погляд. — Ти не найгірший варіант, в кого Купідон міг мене закохати.

— Продовжуй, — самозадоволено усміхнувся Біл, впиваючись долонями в кору дерева. Коли Сайфер відчув таке нове та приємне відчуття, як біль, його усмішка стала ширшою. Крижинці доведеться діставати купу шматочків деревини зі шкіри!

— Ну-у, знаєш… Ти ліпший за Гідеона. Не знаю як це пояснити, — зам‘ялася Мейбл. — Ти самий харизматичний з усіх моїх знайомих…

— Ох, люба моя, ти нарешті відкрила свої почуття, — демон театрально змахнув невидиму сльозу.

— Я б цього не сказала, якби не Купідон, — прийшла до тями Падаюча Зірка. — І взагалі, що тобі з усього цього? Вважаєш, тепер я збудую для тебе портал? І не сподівайся.

— Взагалі-то, я просто хотів повеселитися зі своєю подругою.

— Авжеж, друже, — саркастично відповіла Мейбл.

— Моя люба Зіронько, ти справді не можеш побачити правди? Ті зануди-Пайнси тягнуть тебе на дно, хочуть знищити твою особистість, — Венбі заправив пасмо каштанового волосся за обруч, привертаючи увагу дівчинки. Вона поглянула своїми шоколадними очима, готова не просто слухати, а вникати в кожне слово. Кляті чари! — Чому вони тебе покинули, як гадаєш? А тому що ти не вписалася б в їх занудну компанію.

— І що ти мені пропонуєш? Піти разом з тобою на фестиваль і зірвати концерт, кидаючи в натовп гарячу енчіладу? — закотила очі Пайнс.

— Можливо.

— А якщо серйозно, Біле, для чого ти зайняв тіло Венді? Ти не зробив нічого злодійського, то для чого тобі тіло?

— Я просто хотів побути з подругою, — зітхнув Сайфер, ніби вчитель, пояснюючи учениці чому два додати два буде чотири. Хоча з цим демон би посперечався. Примітивні люди не слухають геніїв, які довели, що два додати два буде п‘ять. — Зіронько, ти почувалась краще під час Дивногедону. І не сперечайся з цим аргументом.

— Я почувалась краще на дівич-вечері з Венді! — Мейбл зробила наголос на звуці «д».

Це було минулого вечора, а здається, цілу вічність тому. Коли Пайнси пішли на дослідження Омеги, Мейбл одразу запросила Кордрой на дівич-вечір. Дівчата дивились «Красунчики. Повернення», якийсь надзвичайно популярний фільм про любовний трикутник звичайної дівчини, вампіра та перевертня, смакували  прострочені батончики з автомату прадядечки Стена та обговорювали знайомих. Все як у людей. Вечірка була пречудовою, допоки дівчата не почули незвичні звуки в відкритому вікні. Венді припустила, що то гноми знову риються в смітнику та вирішила піти зігнати їх.

Дівчата вийшли та тихо прослідували за джерелом звуків. Світло ліхтарика Кордрой освітило жахливу істоту, суміш гремліна і гобліна.

— Гремоблін! — злякано крикнула Пайнс. Створіння одразу повернуло свій погляд на дівчат. Червоні очі готові зустрітися з карими, Мейбл впевнена, що монстр захоче показати їй кошмар. — В-венді, ти не маєш з собою люстерка? — безнадійно спитала дівчинка.

Замість відповіді відважна дівчина кинулась на Гремобліна і з силою наступила йому на лапу. Він загарчав та відвернувся від Мейбл.

— Тікаймо! — Кордрой схопила подругу за светр та помчала геть. Мейбл, перечепившись за каменюку, яку Стен все ніяк не міг прибрати, впала на холодну землю. А далі все наче картинка з фантастичного фільму. Венді спробувала підняти її, та монстр виявився швидшим. Він вдарив сильною лапою бідолашну дівчину. Мейбл крикнула від жаху.

Раптово кольори вицвіли. Ліхтарик, що валявся на землі, припинив моргати, а крила комара, який прилетів на світло — рухатися. Життя в Гравіті Фолз завмерло.

— Так-так-так, — протягнув знайомий металічний голос. Мейбл повернула голову та очікувано побачила трикутний силует, який з‘явився в вікні їх з Діпером кімнати. Він завжди ефектно з‘являвся. — Зіронько, та в тебе справжні проблеми! — з награнним занепокоєнням сказав Сайфер.

— І що ти пропонуєш? Вкласти угоду?

— Постривай-постривай, Зіронько, в мене сьогодні чудовий настрій, — сказав демон, закинувши чорні ручки за передбачувано те місце, де повинна була б бути голова. — Я готовий пробачити своїй дорогій подрузі її минулорічний вибрик та запропонувати дуже вигідну угоду.

— Що ти хочеш? — зневірено запитала дівчинка. Що йому може бути потрібно? Фактично, це може бути що завгодно. Наприклад, той самий щоденник.

— О ні, Зірочко, я зрозумів, що забирати в тебе щоденник це марнувати час. Я можу зцілити тіло Крижинки, зайнявши його.

Мейбл була готова просто зараз потиснути руку Сайферу. Але він щось задумав, тому слід не спішити.

— А як надовго? Чи забов‘язана я щось ще зробити? Що буде з душею Венді? — на одному подиху видала Пайнс.

— Оскільки тобі не залишається нічого іншого, окрім як погодитись, я займу її тіло до повернення Пайнсів. Чи забов‘язана ти мені ще щось? Дай подумати, — Біл прикрив єдине око, створюючи вигляд посиленої мозкової праці. — Так! Ти знімеш захист з волосся єдинорогів і будеш мовчати про нашу угоду, доки я в тілі. Душа рудої буде роздивлятись красу мультивсесвіту. Порукам?

— Порукам, — зітхнула Мейбл, пожимаючи тонку чорну ручку трикутника.

Раптово кольори повернулись, наче мить тому все не було сірим і безбарвним.

На обличчі Кордрой розповзається широка посмішка, тільки відкриті очі стали жовтими, а зіниці вертикальними. Регенерація Біла спрацювала на ура — болі в тілі поступово припинялись.

— Придумала! — викрикнула Мейбл. Сайфер вже знав, що придумала вона далеко не спосіб свого порятунку. — Ти не Біл, не Венді, а Венбі!

— Чудово, а тепер заховайся за той сміттєвий бак і розірви захист, доки ця істота не почала плюватися вогнем.

Новонареченний Венбі хутко побіг в сувенірну лавку, а вже через мить вибіг з уламком кривого дзеркала. Якщо не Гремоблін, то прадядечко Стен вб‘є її.

Сайфер за допомогою уламку зміг зупинити монстра, показавши йому його власний кошмар.

 

                                   ***

 

— Зіронько, знаєш, — продовжив доводити Біл, — в нашій угоді не було такого пункту, як твій порятунок.

— Не хочеш вкласти ще одну угоду? — несподівано запропонувала Мейбл.

— М? — ліниво спитав Сайфер, знаючи, що попросить Падаюча Зірка.

— Зніми з мене чари кохання, а то я серйозно починаю тебе слухати і ледь не повірила, що ми давні друзі.

— От чому для цього потрібні були якісь чари?

Біл справді вважав Мейбл подругою. Просто Пайнси заважають їй це зрозуміти. Сайфер знайшов в Зіронці своє відображення на цій примітивній планетці. Така ж дивачка, анархічні погляди якої ніхто не поділяє. З неї може вирости велика людина. Звісно, якщо він їй допоможе.

Пайнс підвелась з дерева, що згодом зробив і демон.

— Але я не можу зрозуміти, — сказала дівчинка. — Чому нам довелось битися? Ти ж знав, що не вистоїш проти мене.

— А чому ти не пропустила мене в підвал? — відповів питанням на питання Сайфер.

— Біле, ну чому я повинна була покохати такого злого доріто, як ти? Це нечесно! — Мейбл штовхнула Сайфера в бік, тікаючи по дорозі до Хижини Таємниць.

Відповідний удар не змусив довго на себе чекати.

Дівчинка дзвінко розсміялася, штовхаючи Сайфера знову.

Веселячись, мов діти, вони дійшли додому, проте замість того, щоб боротися, Біл та Мейбл просто розмовляли. Хто зна, чим це закінчиться, але чорт з ним, адже зараз вона почувається самою щасливою дівчинкою у цілому мультивсесвіті.

 

 

Ця праця присв’ячується дорогому Олександру Шинці

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь