UTF-8 = 31.08.2021 06:40
script14. <beginning>
Осіріс!
О, Хентіаменті Дома Мертвих! О, Володар покійників у Дуаті!
Закликаю тебе, лінчувач фортун людських!
З’явись же мені, на вороному фестралі чарівникові кровей футуристичних,
В архаїзмі Стародавнього Шумера зіккуратів!
Анубіс!
О, Вартовий терезів для сердець покійних! О, Оверлорд некрополів і мумій заклинатель,
Піддай постать мою астральну живописанню в палетці піктографій, увічни тіло моє в сикоморовому експонаті.
Нехай сонати чародійства тріпочуть струни арф і каденції виграють Хатхори систри,
У давньоассирійської балюстради зоряним пилом вкажеш ти шлях мені в підспудний Зал Двох Істин.
Лиш присвятіть відлуння волхву із ідеадора прорікань,
Як пуститься на Захід сонячна лодья горілиць променистим бризам Нілових долин.
І нехай воскреснуть сапфірні скарабеї з піщаних анфілад Луксорських сказань,
Коли дрейф гробниці Сета під вітками садів акацій подолає глибоководний серпантин.
І в лотоса сузір’ях імпозантних прославиться трон Сокара-Птаха,
Сплетуться хрестиком софіти Оріона серед кобальтових емпірея павутин.
Звільнить же місячний Уаджет Гора душу, заквітчаний виноградний вирідарій із праху
А я бачу прах свій, коли задушиш ти анкхом безсмертя єство моє в Аменті.
О, нехай сяють колони Джеда полум’ям кольору оніксу,
Великій Еннеаді судилося тільки спопелити мене.
Нехай серце це заледеніле, тяжке стане посмертним магнум опусом,
Як Анубіс віддасть імператив Аммат і в ермітажі трансценденції ретирується співання моє.
Нехай іскриться плеяда попелястих лілій на райдужці ока епітафією,
Вензелями Кодексу Мертвих вигравірувавши парсуни небуття.
Нехай яшмові сльози тетами Ісіди декларують прощальні епілоги моєї біографії,
Поки Ка на смертному одрі, в саркофазі, зрікається від спокусливого забуття в Іалу полях.
І врешт покинуть сеттинги Кемета ретро-форестьєр із вороним пегасом!
Але тільки поховавши безгомінь душ у сподіваних форштадтах міражів.
Адже ні Осіріс, ні Анубіс, ні інші боги ні за які принади і ні в якому часі
Не відправили б своє нижче творіння за його нікчемною примхою в екзистенції дар на смертному тлі.
Тому страждати і бути в резиґнації смиренним,
Одами пестити давньоєгипетських владик і інсургентом юдоль часопростору позбутись,
По суті, іманентне речовинне — то для душі стражденне,
Грааль у пеньюарі:
А справді тільки ми вирішуємо чи варто все-таки нам бути?
script14. <ending>