X

X

Драко заплющив очі й видихнув. Його дихання промайнуло над вухом Поттера, змусивши того тихо зітхнути.

— Мудре рішення, — похвалив Драко.

Він почекав, доки Поттер повільно поверне до нього голову, що Поттер і зробив. Їхні обличчя були на одному рівні — очі дивилися в очі, носи майже торкалися, губи перехоплювали подих.

— Тепер ти можеш мене поцілувати, — прошепотів Драко.

Він боявся, що Поттер передумає; на мить він виглядав нерішучим, але потім нахилився ближче й легенько притиснувся губами до губ Драко.

Драко затамував подих, очікуючи, що Поттер заплющить очі й почне ворушити губами, але Поттер завмер, невідривно дивлячись на Драко. Драко більше не міг витримувати цей погляд, тож заплющив очі, дозволивши віям торкнутися щік, а потім нахилив голову і запрошуючи розкрив рота.

Поттер видав звук, прекрасний вимучений звук, ніби щось зламалося всередині нього. Його руки злетіли вгору й захопили обличчя Драко, теплі долоні притиснулися до його щік, тиск Поттерових губ посилився, а його язик увірвався в рот Драко.

Це був не поцілунок; це був напад. Напад мав на меті дезорієнтувати Драко і змусити його забути, що він насправді не хоче цілувати Поттера. І це працювало.

Поттер цілувався із тією ж рішучістю й пристрастю, які Драко бачив у нього на полі для квідичу. Він завжди викладався повністю, навіть коли знав, що не впіймає снича.

Драко відчув себе спійманим в пастку. Спійманим не тільки руками Поттера, а й наполегливим язиком, який пестив внутрішню частину рота Драко, захоплюючи його дух. Язик Поттера ковзав по його зубах, піднебінню, безупинно досліджуючи, не прагнучи домінувати, а вимагаючи бою. І Драко дав йому це, щойно він прийшов до тями й згадав як дихати через ніс. Він ковзав своїм язиком по Поттеровому, віддаючи все, що міг; на цей раз йому було байдуже, виграє він чи програє, аби ця гра тривала якомога довше.

Як він міг подумати, що цілувати Поттера — це жахливо? Напевно, він забув справжнє визначення цього слова. І наскільки смішною була його пропозиція навчити чогось Поттера? Поттер не потребував уроків.

Поттер відірвався від нього, задихаючись, і Драко відкрив рота, щоб сказати те, що він так хотів сказати: нагадати Поттеру, що він стверджував, що ніколи не поцілує Драко навмисно. Але зуби Поттера стиснули нижню губу Драко, покусуючи, а потім Поттер заспокоював укуси короткими вологими дотиками язика. Зв’язні слова покинули Драко, він міг лише важко дихати й стогнати без жодного сенсу й логіки.

— А ти на смак зовсім не як ваніль, — навмання сказав Поттер.

Драко хотів запитати, який він на смак, і дізнатися, добре чи погано не смакувати ваніллю, але Поттер голосно застогнав і атакував його обличчя гарячими, відчайдушними поцілунками, і Драко вирішив, що отримав відповідь.

“Поттеру було цікаво, який я на смак,” — подумав він, і задоволення розтіклося в його животі, зігріваючи його сильніше, ніж пекучі губи Поттера.

Він нічого не міг зробити, окрім як схопитися за стегно Поттера, коли Поттер цілував усе його обличчя, явно не переймаючись, куди потрапляють поцілунки. Він цілував і його щоки, і щелепу, проводив губами по підборіддю, цілував повіки і навіть кінчик носа, що проти його волі розтягнуло губи Драко в посмішку.

Поттер видихнув, відсунувшись, і влаштувався зручніше на своєму сидінні, перш ніж притиснутися чолом до чола Драко, важко дихаючи й час від часу пригощаючи Драко тривалим поцілунком. Його пальці пройшлися по волоссю Драко, граючи з пасмами та ковзаючи по ним вниз, доки вони не лягли на вузол краватки Драко.

Драко розплющив очі і побачив запитальний зелений погляд.

— Так, — одразу ж погодився Драко. Звук його хрипкого голосу, пронизаного бажанням, міг би його збентежити, якби Поттер не затремтів, коли його почув.

— Експеримент, пам’ятаєш? — додав Драко, поки Поттерові пальці гралися з вузлом. — Роби, що хочеш.

Рука Поттера стиснула краватку, він якусь мить дивився на Драко, а потім кивнув, опустив очі й спритно розв’язав тугий вузол.

У класі було моторошно тихо; єдиним звуком було їхнє уривчасте дихання, поки Поттер повільно розстібував ґудзики на сорочці Драко. Рухи Поттера були впевненими й умілими, але він витратив багато часу на погладжування тканини й щойно відкритої шкіри, а також на перебирання маленьких витончених ґудзиків, наче він втратив розум не від Драко, а від його сорочки. Дотягнувшись до пояса штанів Драко, він смикнув сорочку — заправлену, як того вимагають шкільні правила — і висмикнув її кінці, перш ніж розстібнути два ґудзики, що залишилися. Він повністю розкрив сорочку, проводячи долонями по грудям Драко, широко розчепіривши пальці, щоб зачепити якнайбільше шкіри.

Вії Драко затріпотіли, коли кінчики пальців Поттера досягли його плечей й потягнули сорочку вниз, оголяючи їх.

— Ти такий… — сказав Поттер.

Гарний?

— …блідий.

Драко нахмурився, не знаючи, як до цього відноситись.

— Смачний, — додав Поттер, ледь не простогнавши це слово.

З відчуттям полегшення Драко повільно видихнув, а потім знову різко вдихнув, коли Поттерові руки опустилися нижче, а його великі пальці мимохідь торкнулися сосків Драко.

Поттер підвів на нього очі, а потім зробив це знову, цього разу легенько обвівши соски пальцями, а потім ущипнувши їх.

Не в силах стриматися, Драко сильно затремтів, його соски затверділи під наполегливими дотиками Поттера. Поттер сприйняв це як своєрідне запрошення і накинувся на шию Драко, гарячково цілуючи та кусаючи шкіру, поки його пальці ковзали по грудям і животі Драко; Драко відчував, як м’язи стискаються від кожної ласки Поттера. Руки Поттера ніколи не залишалися нерухомими; вони дражнили соски Драко, терли їх, щипали, потім опускалися нижче, щоб легенько погладити живіт, майже лоскочучи, а потім підкрадалися ще нижче, щоб погратися з маленьким острівцем волосся, що визирало з-під поясу штанів Драко.

Цей страхітливий дотик змусив Драко отямитися й повернути свій голос.

— Не залишай слідів, — наказав він, коли Поттерові губи виціловували дорогу від плеча Драко до його шиї.

— Гаразд, — охоче погодився Поттер і в ту ж мить грубо поцілував ніжне місце на шиї Драко, майже до болю втягуючи шкіру.

— Ідіот! — прошипів Драко, незадоволений тим, що те, що мало бути образою, прозвучало більше як ласка. Не кажучи вже про те, що його вільна рука незрозумілим чином знову заплуталась в брудних пасмах Поттера. Драко нахилився вперед і вдихнув запах Поттера, подумки роблячи замітку, щоб пізніше дати собі ляпаса за такий дурний вчинок, як обнюхування Поттерового волосся.

Поттер відволікся від шиї Драко — безсумнівно, залишивши на ній синці — і подивився на нього веселими очима.

— Тобі дуже подобається мій шампунь.

Погляд Драко впав на червоні, злегка розтулені губи Поттера; він відхилив голову назад, дивлячись на Драко. Це було схоже на запрошення.

— Я просто здивований, що ти взагалі миєш голову, — пробурмотів Драко, уже не дбаючи про те, що його образи звучали недостатньо різко. Він нахилився й поцілунком стер посмішку з обличчя Поттера, міцніше схопив його за талію й притягнув ближче. Він смикнув Поттера за волосся, змушуючи його відкрити рота ширше, і просунув язик всередину. Поттер не скаржився, але посмоктав язик Драко, перш ніж обгорнути його своїм, перетворивши поцілунок на ще одну приємну битву.

Драко знову відчув запаморочення, але Поттер відсунувся і пробурчав:

— Це незграбно.

Обурена відповідь ледь не зірвалася з губ Драко, але він зрозумів, що Поттер мав на увазі мотузки, а не поцілунок; він вертівся, намагаючись звільнитися.

Драко потягнувся до Поттерової шиї, збираючись допомогти, але замість цього його пальці почали розв’язувати вузол на червоній ґрифіндорській краватці.

Поттер перестав боротися.

— Що ти робиш? — він подивився на Драко крізь вії й додав: — Хіба піддослідні так роблять?

Рука Драко завмерла, і він примружив очі, побачивши веселе обличчя Поттера.

— Тобі потрібно знати, чи хочеш ти, щоб тебе торкався — вибач, домагався інший чоловік.

Поттер затремтів.

— О. Твоя правда.

Поттер усе ще виглядав так, наче знав щось, чого не знав Драко, і Драко прагнув стерти усмішку з Поттерового обличчя. Йому миттєво спала на думку ідея, і Драко хитро усміхнувся, провівши рукою по сорочці Поттера. Це змусило його задихатися, наче Драко торкався його шкіри, а не просто тканини.

Дійшовши до штанів, Драко, витримуючи погляд Поттера, повільно провів пальцями по контуру його члена. У Поттера потемніло в очах, і він почервонів, коли Драко притис руку до його промежини, обхопивши член крізь штани. Ноги Поттера розсунулися, даючи кращий доступ, і Драко стало цікаво, чи Поттер взагалі це усвідомлює. Він заплющив очі й тихо стогнав, поки Драко стискав, пестив, досліджував теплу твердість під тканиною, злегка вологою в місці, де вона торкалася головки члена.

Драко міцніше стиснув талію Поттера, збільшив силу і швидкість своїх поглажувань, жадібно спостерігаючи за почервонілим обличчям Поттера. Поттер голосно застогнав, штовхнувшись в руку Драко, його щелепа й губи беззвучно ворушилися, коли він міцно заплющив очі. Він схопив Драко за зап’ястя, але не зупинив його, просто міцно тримав, щоб Драко не міг відсунути руку.

Зачарований, Драко спостерігав, як Поттер втрачає контроль над собою, віддаючись його ласкам, не замислюючись.

“Я міг би змусити його кінчити просто зараз”, — зрозумів Драко. Він міг змусити Поттера кінчити прямо в штани лише від кількох погладжувань.

Захоплююче відчуття влади знову охопило його, і Драко застогнав, коли Поттер зумів видихнути:

— Драко, — простогнав Поттер з чистою хітью у голосі.

Драко затремтів і заплющив очі. Мерлін, він був приречений…