VII

VII

На смак Поттер не нагадував яблука. Він смакував краще. Це була дурна думка, бо Драко любив яблука.

Він провів губами по шкірі Поттера, обережно торкаючись її язиком. Проте Поттер смикнувся в сторону, забираючи свою чудову шкіру прямо з-під носу Драко. Лише після того, як Драко побачив, як Поттер вирячив на нього очі, він зрозумів, що знову вчинив щось божевільне.

— Що ти робиш? — спитав Поттер, тон його голосу переповнювався шоком.

—Я… — голос Драко обірвався, і йому довелося відкашлятися, перш ніж знову заговорити. — Я заснув. І моя голова впала на твоє плече. Це було випадково, — щоки Драко палали від сорому. Це було найгірше виправдання, яке він коли-небудь придумував. Він очікував, що Поттер сміятиметься з нього, але Поттеру, здавалося, зовсім не було смішно. Здавалося, що він розлючений .

— Випадково? — повторив він. — Та ти жартівник, Мелфой. Я ж сказав тобі, що не цілував тебе навмисно. Це сталося випадково. Що ти намагаєшся довести? Що ти від мене хочеш?

Драко втупився в сердите обличчя Поттера й нічого не сказав. Поттер зробив божевільні висновки щодо мотивів Драко, і Драко не збирався його переконувати в зворотньому. Його вигадки звучали більш гідно, ніж правда. Справа в тому, що Драко не мав уявлення, чого хоче від Поттера і чому в нього раптово виникло бажання кусати його, цілувати й облизувати.

— Ти хочеш, щоб я зізнався, що я гей? — спитав Поттер, і Драко нахмурився, подумав і кивнув. Але Поттер, очевидно, мав на увазі це як риторичне запитання, тому що він продовжував говорити, нічого не підтверджуючи.

— Ти ж розумієш, що навіть якщо я зараз скажу тобі, що я гей, то тобі ніхто ніколи не повірить? Ти навіть не зможеш використати це, щоб висміяти мене публічно, тому що коли ти це зробиш, я тебе прокляну, і ми, зрештою, знову влаштуємо бійку. І тоді нас виключать. Як ти не розумієш? Ти більше не можеш дозволити собі знову провокувати мене. Я не думаю, що Макґонеґел блефувала, вона виконає свої погрози. У нас немає іншого вибору, окрім як триматися подалі один від одного.

Драко нахмурився; до цього моменту він не задумувався над погрозами Макґонеґел, але тепер, коли це зробив, він зрозумів, що Поттер мав рацію. Йому не спало на думку, що попередження Макґонеґел означає, що йому більше не дозволять натискати кнопки Поттера. Якщо Поттер втратить самоконтроль — а в цьому й полягала суть цькування Драко — він знову вдарить або прокляне Драко, то усе буде скінчено. Драко навіть не зможе переконати Макґонеґел, що в усьому винен Поттер, бо вона сказала, що їй байдуже. Це була неприємна думка — дратувати Поттера було улюбленою розвагою Драко.

— Знаєш, — міркував Драко, зненацька побачивши в цьому світлу сторону, — Ти маєш рацію. Це означає, що ніщо не заважає тобі сказати мені правду. Я не зможу ні з ким поділитися цим знанням, як ти вірно зазначив.

Поттер дивився, наче громом уражений.

— Навіщо мені зізнаватися в чомусь подібному тобі? І яке тобі до цього діло, якщо ти навіть не можеш використати ці знання проти мене?

“А от і зможу”, — подумав Драко, але зумів не сказати це вголос. Чесно кажучи, Поттер був до смішного наївним. Знання завжди можна використати проти людини.

— Мені просто цікаво, — сказав Драко. — Я думаю, було б смішно, якби ти був геєм. Подумай про всіх тих дівчат, які без розуму від тебе — вони були б невтішними.

Поттер відкрив рота, безсумнівно, щоб заперечити існування фанаток, але Драко швидко додав:

— О, будь ласка, Поттере, я бачив, скільки листів від шанувальниць ти отримуєш. До того ж, ти отримав нагороду від “Магічного тижневика” за “Найчарівнішу посмішку” цього року. І, чесно кажучи, в цій школі стало важко ходити в коридорах після тебе. Кількість слини, яку виробляють твої фанатки, викликає тривогу. — Драко скривився, згадавши мрійливий вигляд деяких дівчат, щойно з’являвся Поттер.

Поттер витріщився на нього.

— Я отримав нагороду від “Магічного тижневика” за “Найчарівнішу посмішку”?

— Ніби ти не знав, — засміявся Драко.

Поттер виглядав засмученим.

— Я не знав, — визнав він. — Вони надсилали мені кілька листів, але я завжди їх викидав. І я не знаю нікого, хто читає “Магічний тижневик”.

— Пенсі читає, — швидко сказав Драко. — Вона показала мені статтю.

Це було не зовсім правдою. Насправді, побачивши фотографію Поттера, Драко вирвав журнал з її рук. Але Поттер не мав цього знати.

— Це ж дурість. — Поттер недовірливо похитав головою.

Драко кивнув, погоджуючись. Це була дурість. Він не міг зрозуміти, чому Поттер виграв те змагання, якщо він майже не посміхався. А коли він це зробив, посмішка не досягала його очей. Це було не що інше, як удавання, фанати Поттера були вкрай неуважними.

Драко скривив губи:

— Ти хвилюєшся, що твої фанатки перестануть тебе обожнювати, коли дізнаються, що ти гей?

— Не будь смішним, — огризнувся Поттер. — Просто це моя особиста справа, яка більше нікого не стосується. І вже точно вона не стосується тебе.

Драко зачаровано похитав головою.

— Ти ж гей, чи не так?

Поттер цілу хвилину з докором дивився на нього. Він відкрив рота, а потім закрив його, виглядаючи стурбованим.

— Давай, Поттере. Не соромся. — Драко посміхнувся. — Ти не тільки гей, але й запав на одного диявольськи привабливого слизеринця, який за збігом обставин — як же зручно вийшло, чи не так! — сидить поруч з тобою.

Поттер знову виглядав наче громом уражений.

— Ти такий… — Він зітхнув. Але Драко так і не дізнався, який він, тому що Поттер різко змінив хід своїх думок і сказав:

— Гаразд, Мелфой, нехай буде по-твоєму. Я скажу тобі правду. — Поттер зробив паузу й глибоко вдихнув, дивлячись Драко прямо в очі. — Поняття не маю, — сказав він, і вираз його обличчя став жалюгідним. — Джіні сказала, що так, але я… я просто не знаю.

Поттер кинув на нього довгий, стурбований погляд.

— Це все так заплутано. Мені було легше, коли мені доводилося думати про інші речі, — він хмикнув, а потім криво додав: — І де Темний Лорд, коли він так потрібен? Тоді все було таким простим, я знав, чого я хотів. І я знав, чого від мене очікують люди. О, якби я й справді був закоханий в тебе! Тоді я знав би напевно, що я не гей, просто у мене проблеми з головою. — Поттер посміхнувся йому, але потім опустив очі на стіл.

— Давай, — стомлено сказав він. — У тебе дві години, щоб висміяти мене. Краще почати зараз, щоб ти нічого не упустив.

Однак Драко не міг говорити. Він все спланував. Якби Поттер зізнався, що він гей, Драко крикнув би: “Я знав це!” і почав би його нещадно дражнити. Якби Поттер заперечив це, Драко закричав би: “Брехун!” і почав би над ним насміхатися. Він не мав відповіді на сумніви Поттера. Це мало бути смішно, але Драко не міг з цього сміятися. Було щось у цьому, що його непокоїло. На секунду, слухаючи жалюгідне скиглення Поттера, він відчув співчуття . Він знав, що це таке — не знати, як зібрати докупи те, що ти хочеш зробити, і те, що від тебе очікують. Не розуміти, чи ти хочеш чогось, тому що маєш цього хотіти, чи ти хочеш чогось іншого через якусь нелогічну потребу бунтарства. Це було не смішно.

Мовчання Драко, мабуть, засмутило Поттера, бо він роздратовано засопів і відвернувся, ніби збираючись знову писати рядки, але пергамент згорнувся в сувій, а чорнильниці ніде не було видно. Мабуть, вона відкотилася, коли Поттер раніше різко сіпнувся.

Після того, як Драко навмання поцілував його в шию.

Зусиллям волі Драко швидко спрямував свої думки в інший бік; його член знову почав твердіти. Ймовірно, це сталося через усі ті випадкові поцілунки та інтимні дотики, які вони були змушені терпіти. Зрештою, Драко був здоровим молодим хлопцем; такі реакції були цілком природними. На щастя, Поттер знову стиснув руку, тому не міг відчути збудження Драко. Цього разу Драко не планував просити його розтиснути кулак.

Поттер понуро дивився на пергамент.

— Я нікому не скажу, що ти… переживаєш кризу, — сказав Драко, здивувавши сам себе.

Поттер хмикнув.

— Ти вже розповів половині школи, Мелфою.

— Правда. Але мені ніхто не повірив, — зауважив Драко.

— Це не має значення. Можливо, я повинен просто сказати всім, що я гей. Тоді, принаймні, ці фанатки залишили б мене в спокої, — Поттер знову хмикнув.

— Ні! Ні, ти не повинен! — вигукнув Драко, перш ніж встиг зупинитися.

Поттер кліпнув на нього очима.

— Чому?

— Оскільки… — Драко нахмурився, намагаючись зібратися з думками. Тепер це був їхній секрет — тільки їхній — щойно він зрозумів, як позбутися Візлетти — і він не хотів ділитися знаннями з усіма. — Тому що ти станеш мішенню кожного гея в країні. Вони всі кинуться до тебе приставати.

— Тому що всі геї — розбещувачі?

— Я цього не казав! Це просто… — Драко силився сформулювати свої занепокоєння. — Це здається небезпечним. Чи не ти щойно скиглив про те, як все складно? Тобі подобається страждати? — Драко закотив очі. — Звичайно, подобається. Забудь, що я питав.

Чесно кажучи, у Поттера був небезпечний комплекс мученика. Хіба він не розумів, що різні чоловіки вважатимуть, що мають шанс спокусити його? Вони обов’язково будуть його домагатися і сама думка про це дуже тривожила Драко. Чому Поттер не розумів цього?

— Я зворушений твоєю турботою, — урочисто сказав Поттер, а потім додав. — Але, хто знає? Можливо, я хотів би, щоб вони до мене приставали. Це може допомогти мені зрозуміти, чого я хочу.

В очах у Драко потемніло, а потім перед його очима розгорнулося видіння. Він побачив Поттера, що лежав на столі — столі, трохи схожому на той, що стояв перед ними, — над ним схилився чоловік, пестив його тіло — його оголене тіло — і цілував його в шию, і Поттер не смикався й не звивався, а стогнав від захвату і вимагав ще.

— Я жартую , Мелфою, — роздратовано сказав Поттер.

Драко побачив, як Поттер помахав рукою перед його очима, але не міг позбутися видіння з Поттером, який лежить на столі й насолоджується гіпотетичним розбещенням.

— Мелфою, ти живий? — запитав Поттер, а потім зробив дещо жахливе: мабуть, маючи намір ущипнути Драко за ногу, щоб привести його до тями, розтиснув руку на стегні Драко.

Драко миттєво вийшов із заціпеніння й негайно відреагував, але вже нічого не можна було зробити. Пальці Поттера завмерли на контурах твердого члена Драко — тепер повністю випрямленого — і його губи розтулилися в абсолютному шоці, погляд упав на промежину Драко.

Від цього інтимного дотику приємне відчуття пронизало Драко наскрізь, але він не встиг насолодитися цим. Рот Поттера рухався, намагаючись скласти слова, і Драко не міг думати ні про що інше, окрім як перешкодити Поттеру заговорити. У нього не було готової відповіді; він не мав логічного пояснення своєму збудженню. Поттеру не можна було дозволити запитувати. Драко мусив заткнути йому рота, будь-якою ціною.

Наступної миті він зробив це — рішуче поцілував Поттера в напіввідкриті губи.