Ultraviolence.

Нічний Київ черкає пилом по вікнах, що скупчуються сірим у куточках рам. Скло в розводах після недавньої зливи, хоча воно не таке вже й брудне — скрізь нього можна роздивитися тьмяно освітлені вулиці і навіть людей, що порушують комендантську годину, гуляючи в такий час попри заборону.

Хочеться сказати: я стомився, я так більше не можу, не витримую.

Янович не каже ні першого, ні останнього, тому що він боягузливо втік від того, від чого втомився. Що змушувало його так виснажуватися морально.

Але чи втік насправді?

Він стискає руку сильніше. До цих думок доведеться повернутися, хочеться цього, чи ні. Доведеться дивитися всім у вічі, доведеться вирішувати проблеми, грати свою роль і брехати, брехати та брехати.

Це складно: аналізувати свої думки, відчуття. Намагатися розібратися у почуттях, визначити їх початок та метафоричний кінець.

Але чи був цей кінець?

Кава остигає повільно, Женя палить швидко.

Йому хочеться загасити об зап’ястя сигарету, але він лише викидує недопалок у вікно, яке стає попільничкою тільки коли він губиться настільки, що забуває про розбиту кружку з купою зітлілих сигарет на пропаленому підвіконні.

Тремтячі від холоду і нервового збудження руки дістають чергову цигарку з пачки, повністю спустошивши її. Комом зім’ятий червоний папір уже через секунду падає під ноги, а сірники розсипаються, коли чоловік старається підпалити один із них.

Тіло легко трусить від холоду, а темінь і тишу нічних вулиць розбавляє чергова сирена.

Знову.

Гіркий дим осідає в горлі неприємним присмаком, коли Женя затягується і опирається руками на виступи, опускаючи голову донизу. Вдихає запах морозу і табаку, який заполонив уже все приміщення. Фільтр, притиснутий губами, розм’якнув, а очі вже сльозилися від сигаретного диму.

— Спартак точно буде незадоволений, — шумно видихає і здригається від гучного звуку, який пролунав з вулиці в декількох кілометрах від будівлі.

Зіниці поневолі розширюються, а по шкірі пробігає холод. Ні, не від температури в приміщенні, яка стрімко повзла вниз через відчинене вікно.

Він завжди боявся вибухів.

Для хлопця це було більшим, аніж звичайний страх. Тіло паралізує в лічені секунди, а в голові проносяться десятки думок, поки так і не спалена цигарка тліє між пальцями, а попіл невдало осідає на одежі, залишаючи на ній почорнілі цятки.

— Жень, ти знову знехтував моїм проханням перестати палити на балконі.

Ззаду чується легке шурхотіння. Спартак важко вдихає і ледь стримує бажання зморщити ніс, коли їдкий дим з морозним повітрям пробирається в його легені. Він ненавидів цей запах дуже сильно.

Але в цей момент його більше хвилювало те саме, що так настирливо не давало спати хлопцю, який так і не потушив сигарету.

— Спартак, — сиплим і тремтячим голосом прозвучало у відповідь.

Чоловік схилився над його постаттю, видихаючи в шию тепле повітря. Шукає холодну долоню і міцно її стискає, наче після довгої і болісної розлуки, яка тривала роками.

Він все розуміє.

— Жень, — тихо шепче і дбайливо перехоплює чужий зап’ясток, пробираючись пальцями вище, щоб забрати тліючу сигарету, викинувши її в попільницю до решти окурків. — Поглянь на мене.

Великі скляні очі зіштовхуються поглядом з чужими, в яких відображається щире хвилювання і турбота, в той час як у перших — всепоглинаючий страх, який володіє кожною клітиною в його організмі, заставляючи впасти в транс.

Спартак, не гаючи, пригортає до себе льодяне тіло і відчуває грудьми, як заспокоюється серце, що шалено б’ється. Не випускає зі своїх обіймів: перебирає пальцями кудряве волосся і чухає за вухом, доки той не видихає розслаблено, відчувши заспокійливий аромат.

Запах дому і спокою.

Тиші, коханої всім серцем людини, яка зараз притискає його до себе і намагається заспокоїти, захистити.

Руки тепер не безвольно звисають вздовж тулуба. Приобнімають чоловіка, а сльози, які він стримував до цього моменту, котяться крупними краплинами по червоним щокам, гублячись в горловині чужої футболки.

Вони обов’язково проживуть цю ніч разом, як і десятки попередніх ночей.

Під обстрілами і звуками сирен, у власній квартирі, підтримуючи один одного.

Закохані.