The Game

Оригінальна робота автора: https://archiveofourown.org/works/28693863/chapters/70346592

! Попередження !
У роботі можливо є нездорові або тригерні для когось теми, Автор романтизує такі теми як секс-рабство та інші. Та читайте мітки до фанфіку тому, будь ласка читайте тільки на свій страх і ризик

Коли він допив пляшку, Дрім зняв стіл із високого стільця й підняла з нього Джорджа, який усе ще ридав. Він відніс свою ляльку на м’яке ліжко, колисав її, потім сів. Джордж намагався триматися в трюмі, але це лише змусило Дріма тримати його міцніше.

Джордж спробував підняти руку, щоб ударити по своєму “власнику”, але виявив, що зміг підняти її лише наполовину, перш ніж плюхнутися на бік.

Це змусило Джорджа трохи запанікувати. Він подивився на блондина, вимагаючи пояснень.

— Не хвилюйся, я просто додав трохи особливого інгредієнта у твоє молоко. Це допоможе тобі розслабитися і бути схожим на ляльку Очі Джорджа розширилися від жаху.

— НІ! — Він скрикнув, намагаючись звільнитися з колін свого викрадача, але наркотики вже почали брати своє. Брюнет відчував, як його тіло з кожною секундою стає м’якшим.

Його обличчя палало гнівом. Дрім намагався заспокоїти свою метушливу порцелянову ляльку, погладжуючи його обличчя, але це призвело лише до того, що Джордж закрутив головою, намагаючись вкусити свого господаря. Дрім швидко відсмикнув його пальці, перш ніж завдати сильного ляпаса Джорджу.

— Ти не кусаєш свого господаря, Доллі!

— ХАЙ ТИ! — крикнув він у відповідь, змусивши Дріма звузити очі.

— Я не твоя лялька, і ти не мій господар!

Коли Джордж продовжував кричати та сперечатися з Дрімом, він не зрозумів, що чоловік щось витягує з кишені його джинсів.

— І перестань називати мене «Доллі»! Мене звати Геор-ХМММ

Джорджа швидко змусили замовкнути, коли йому в рот застрягли соску. Як би він не хотів виплюнути це й продовжити лаяти Дріма, цю можливість швидко скасували, оскільки ремені, прикріплені до соски, були закріплені навколо його голови. Він усе ще намагався звільнити кляп від соски, хоча його зусилля можна було легко прийняти за смоктання.

— Аааа. Це набагато краще — сказав Дрім, насолоджуючись тишею, хоча Джордж продовжував кричати на нього крізь кляп:

— Можливо, це вас заспокоїть, поки я викладу деякі основні правила

— ХМММ ХМММ! — Джордж запротестував, але Дрім все одно продовжувала.

— По-перше, ти лялька і тебе звати Доллі. Мені байдуже, як тебе звали раніше, поки ти у мене є, це Доллі. Я твій господар, а ти моя іграшка. Твоє тіло більше не належить тобі, а мені. Я вас нагодую, викупаю, підберу вам одяг і пограю з вами, як мені заманеться.

— ФфмФ! ОФ! — Джордж закричав крізь соску. Наперекір приглушеність, Дрім зрозумів, що його лялька щойно сказала йому «від’їдь». Він підняв спідницю Джорджа з оборками й міцно вдарив його по сідницям.

— Ти не скажеш мені цих огидних слів!

Це змусило Джорджа розчухати ніздрі. Як цей чоловік сміє лаяти його, як дитину! Тепер Джордж хотів би вдарити чоловіка по його дурній довбаній морді й вимагати поваги, але, на жаль, його поточний стан зробив це майже неможливим. Єдине, що він міг зробити, це продовжувати нападати й слухати розповідь Дрім про його принизливі тортури.

— Тепер ти маєш зрозуміти, що ти МОЯ іграшка. Це означає, що я можу робити з тобою все, що захочу. Він легенько пом’яв дупу Джорджа, посилюючи його увагу.

— Це означає, що ти будеш ким я хочу. Якщо я хочу, щоб ти була моєю порцеляновою лялькою, моєю маленькою дитиною, моєю шльондрою, моєю дурною повією чи навіть моїм домашнім улюбленцем, то ти будеш цим. Поки Дрім це пояснював, його обличчя скривилося в зловісній усмішці, змусивши Джорджа здригнутися від жаху й огиди. Це все прозвучало, м’яко кажучи, неприємно…

— Будь-яка непокора буде покарана, тяжкість якої визначається провиною. Тепер ти можеш вибрати бути слухняним і жити у відносному комфорті, або ти можеш бути нахабою і, ймовірно, весь час бути нещасним. Дрім вщипнула Джорджа за рожеву щоку, змусивши його бурчати й дивитися на веснянкуватого блондина вогняними ненависними очима.

— Ти такий милий, коли ти сварливий! — Він зауважив, перш ніж продовжити.

— Тепер мені абсолютно байдуже, вирішиш ти бути хорошим чи ні. Мені все одно буде весело. Крім того, навіть якщо ти не хочеш, ти все одно будеш грати.

Дрім нахилила голову вперед, прошепотавши щось, що змусило Джорджа затремтіти від страху.

— Я можу тобі це пообіцяти, Доллі…

Від автора
Друзі, будь ласка, залишайте оцінки та хоча б якісь коментарі