Stray kids and u ( присутні граматичні неточності, вибачаюсь зразу ≧﹏≦)

Вечір.

На вулиці темніє,але місто,як і раніше світиться від усіх тих вогнів навколо,а сніг, який йшов стіною і закручувався в різні боки, робив атмосферу ще більш чарівною.Вікна у квартирі частково глушили звук вечірнього дорожнього руху.У самій кімнаті,а точніше на кухні,чуються тихі біти з пісні ‘her-Chase Atlantic’, яка стояла на повторі вже деякий час.М’яко-жовте свічення ламп та запах кави повсюди,що може бути кращим?
Пританцьовуючи незрозумілий танець у ритм пісні,кладу печиво в духовку,а потім закриваю її і ставлю 180°С на регуляторі.
— і так, печиво готується,залишилась кава – але як тільки в моїй голові промайнула ця думка,вхідні двері квартири відчинилися і хтось благополучно зайшов усередину.Я не здивувалася,бо була впевнена на 100%,що це був мій найкращий друг – Синмін.

Моя квартира знаходилася ближче до JYP,ніж його,тому ми домовилися,що він може коли захоче приходити сюди після тренувань/ заходів /концертів і т.д. та залишатися на ніч. На свята він їздить до сім’ї і на деякі вихідні також.

За кроками хлопця,розумію,що він попрямував в одну з кімнат,щоб покласти речі. Я ж у свою чергу,продовжувала далі займатися своїми справами і, крім своєї чашки кави,роблю ще одну,тільки з чаєм.Синмін любить випити кави з ранку або на тренуваннях,чи логічно перед концертами,а ось увечері таке не завжди буває.Він вип’є каву ввечері у випадку,якщо йому потрібно ще якийсь час попрацювати і тоді він сам проходить на кухню і сповіщає, що буде каву або робить його сам.Ну або ж якщо буде дивитися дораму,то приготує собі айс-латте.
Наливши гарячу воду в чашки, попутно дістаю печиво з духовки.
— виглядає досить симпатично, сподіваюсь не отрую нікого з нас — пролетіло в моїй голові.Але цей потік думок зупинив дотик до моїх плечей.Сильні руки лягли на мої плечі та підсунули ближче до тіла ззаду.Тепло в мить огорнуло мою спину,а на моєму обличчі сяяла посмішка.Як би я не намагалася стримуватися,у мене нічого не виходило.

Подивившись на Синміна,можна помилково подумати,що він не любитель дотиків чи скіншипу і рідко виявляє його по відношенню до інших(хоча так і є пхахаха)
Але це не зовсім правда,він може прийти і обійняти,або просто лягти на коліна і іноді його пре на таке,що з мемберами,що зі мною.І зараз саме такий момент.І ця рідкість стояти в його обіймах увечері настільки прекрасна, що хочеться зупинити час.
— Що це тебе сьогодні,на обійми потягло? – не відриваючись від справи,з усмішкою промовляю слова.
Він нічого не відповівши, уткнувся у вигин моєї шиї. Гаряче дихання вмить огорнуло своїм теплом і приємні мурашки пробігли по моєму тілу.
— все добре чи щось сталося – я все ж стараюся щось дізнатися в мого мовчазного друга.
Синмін так і далі не давав жодної відповіді і просто притиснув мене сильніше до себе.Я закінчивши свою роботу з печивом,обернулася до нього обличчям і обняла у відповідь.
— Мінні все добре?
— я втомився – почувся хриплий голос хлопця – пішли зі мною.
— Я так зрозуміла, печиво з чаєм трохи пізніше – поглажую руками його спину,все так само посміхаючись,до речі.Зараз він особливо вразливий і його так і хочеться захистити і не відпускати від себе.
— Так,я обов’язково спробую твого печива але трохи пізніш – після цих слів Синмін без будь-якого попередження підняв мене,тим самим змусивши обвити мої ноги навколо його торса.
— Синмін ти чого вдумав,пусти мене зараз же,я важка,а ти ще до всього втомився з тренування,пустии —я відразу ж почала протестувати,тому що він втомлений і надумав ще мене на руках тягати,я в шоці.
— Ще раз таке скажеш і щодня робитиму таке – він ще міцніше стиснув мене в своїх обіймах і потягнув до кімнати.

Я хоч і не дуже сором’язлива людина,але даю сотку,моє обличчя на той момент було схоже на помідор.

Його міцні руки обвилися навколо моєї талії,а я просто трималася за нього як коала. І коли ми опинилися в кімнаті, одразу лягли на затишне ліжко. Збоку лежала колонка,яка так само програвала пісню Chase Atlantic,а панорамні вікна були наполовину прикриті темною тканиною.Синмін поклав мене на себе і моя голова відпочивала на його грудях,а хлопчачі руки знайшли місце на моїй талії.Тепло його тіла, запах,серцебиття.. все таке рідне і дороге.
— дякую – раптово над моєю головою чується приємний тихий голос
— Я нічого ще не зробила,щоб мені дякувати Мінні – не знаю чому,але в такі моменти я засоромилася і тим самим вткнулася в його шию,щоб заховати обличчя.
— ти зі мною. Завжди. І це вже вагома причина сказати тобі дякую – навіть не дивлячись на його обличчя,можу сказати,що він усміхався.В той же момент одна його рука легко і спокійно погладжувала мою спину.Я нічого не відповівши, підвелася з мого містечка і з’єднала наші губи в теплому поцілунку.Хлопець спочатку не зрозумів,що відбувається але через декілька секунд відповів на мій жест.Його руки міцніше стиснути мою талію і підсунули ближе до його фігури.Його ніжні губи не давали моїм відсторонитися ні на секунду і затягували все в нові і нові солодкі поцілунки.

Не впевнена, що з цього моменту ми будемо носити ярлик’найкращі друзі’.Думаю,це новий ступінь у наших стосунках.

Я кохаю тебе,Кім Синмін