Simpel lykke (Просте щастя)

Стояла на зупинці під дощами. Одягнена як проста маґла, трохи підсміюючись та чекаючи на свого хлопця. Гаррі біжить, з парасолю, вмочуючи черевики в усіх калюжах які тільки йому траплялись.
Вони зовсім не очікували, що сьогодні піде дощ, певно у власній ейфорії забувають про все.
Чоловік відриває свій погляд від асфальту, вже зовсім близько дивиться на неї крізь мокрі окуляри, а Пенсі стоїть уся така прекрасна, спокійна та неймовірно щаслива.
– Якби знав прихопив би з собою, – промовляє Поттер протираючи лінзи окулярів, об край майже сухої сорочки.
– Ми могли просто начаклувати, – незадоволено мурмотить вона.
– Ні, це маґлівський район, – сухо відрізає чоловік.
Пенсі лиш незадоволено кривить губи, обережно прибираючи з його обличчя мокре волосся.
– Тоді, наступного разу будемо гуляти лише магічною частиною міста, – не даючи Гаррі можливості висловитись, обхоплює його обличчя долонями. – Заперечення не приймаються.
***
– Як тобі? – солодко посміхаючись питає дівчина, але руки трохи нервово проводять по пасмах.
– Прекрасно, – щиро, навіть не думаючи відповідає він.
Пенсі одразу розслабляє напружену спину та ледь помітно видихає. Гаррі ж підходить до неї та тихо майже торкаючись губами почервонілого вушка шепоче:
– Ти прекрасна, тому що щаслива, – він ніжно обіймає її за плечі. – В першу чергу має подобатись тобі.
Гаррі й сам червоніє від власних слів, дивлячись у світло сірі очі, наповненні теплом. Притискає трохи ближче, проводячи носом від вуха до маківки. Вона ж злегка шаріється, тепло посміхаючись.
І куди поділась та гордовита, холодна дівчина?
– Хах, ну звісно, – весело промовляє пафосно відкидаючи волосся.
От вона.
Вислизає з обіймів та мчить до озера, він біжить за нею швидко наздоганяючи, валить на траву, під веселий сміх та награне невдоволення. А сонце яскраво сліпить, голуб’ята ще трохи возяться та нарешті стихають, прислухаючись до дихання одне одного. Гаррі так і не відчув, як тріснула нитка та загубилась десь у траві, поки вони вовтузились.
Опісля вони довго сидять на траві, говорять, цілуються та просто відпочивають. Пансі різко напружується, завмирає, наче до чогось прислухаючись обережно повертає голову.
– Гаррі, ти це чуєш?
– Що? – розгублено питає.
– Цей звук, наче мокрими ногами по землі, – трохи занервовано та перелякано звучить. – Де твій оберіг? – обмацує його шию, заглядає за комір.
– Не знаю, – він теж обшукує себе та прислухається. – Певно загубив.
Вони обидва замовкають, щось зовсім недалеко за деревами хлюпає, подзвонюючи важким металом. А навкруги наче все застигло, навіть комахи не дзижчать. Пенсі переводить погляд за спину Гаррі та бачить руку, що обпирається на дерево. Їй відбирає мову, та рука з облізлою набухлою шкірою, зовсім без крові. Дівчина швидко приходить до тями та різко хапає хлопця за руку, трансгресуючи.
– Поттер, то в тебе талант такий постійно наражатись на небезпеку? – звучить роздратовано.

***
Постіль уся зім’ята. Він м’яко накручує її коротке пасмо на палець та зачаровано дивиться на та тонкі риси, що здаються йому примарою зі сну. Шкода, що бачить усе розмитим, тому й не змозі розглянути кожну прекрасну деталь.
Проводить пальцями вздовж білосніжної спини, всіяної родимками, і не змозі втриматись, цілує між лопатками.
Вона прокидається, не одразу розуміючи, що відбувається відкриває одне око. Зкидаючи ногами ковдру зі свого оголеного тіла.
– Ммм, – чутно від неї.
– Пенсі, – шепоче він цілуючи її у маківку.
Вона повертається до нього, ліниво цілує у губи обіймаючи одною рукою за шию. Він відповідає притискаючи її до себе, відривається шепочучи ніжності, на які дівчина ледь чутно фирчить та знову припадає до його вуст. Притискається усім своїм тілом до нього, трохи болісно смикаючи його за волосся.
Гаррі майже муркотить від цього, розриває поцілунок пронизливо дивиться їй у очі, заправляючи чорні пасма за світле вушко. Безпомилково розуміючи, яка прекрасна ця дівчина, що іноді червоніє від невинних жестів симпатії.
Цілує щоку, губи, осипає поцілунками шию та плечі, ніжно пестить пальцями, та чує тихий стогін. Легко посміхається і проводить язиком від родимки на плечі до сонячного сплетіння.
Пенсі м’яко гладить його волосся та плечі, заохочуючи тихо стогне, не знаючи куди подіти руки. Тільки з ним вона перестає себе контролювати, дозволяючи собі віддатися його ніжним обіймам.
Гаррі, одною рукою легко водить між лопатками, даючи можливість відсунутись, а іншою продовжує пестити її між стегнами. Тихі стогони стають дедалі гучніші, поки він вилизує один сосок іноді покусуючи. Трохи посилює пестощі пальцями, повністю валить на м’які подушки, вільною рукою кладе її ногу, собі на плече.
Дівчина ж вигинається, тягнеться за його губами усім тілом, постійно запускаючи довгі тоненькі, пальці у його волосся. Ще більше зіжмакує постіль. Дивиться на нього захмелілими очима, ледь збираючи до купи думки.
Він поводився з нею так обережно, так ніжно, наче з крихкою сніжинкою, проте марно, адже вона все одно танула у його долонях.
Злегка засмоктує шкіру між грудьми, залишаючи лиш мокрий сліди, що холодять шкіри, він цілує її у жижки, спускаючись нижче між розведених ніг. Використовує язика, допомагаючи все ще не прибираючи пальців.
Відчуває як вона здригається, трохи трясеться та важко дихає, доводить себе рукою та знесилено, чолом утикається їй у кісточку тазу.