Significance In The Real World/ Призначення у справжньому світі

Цей фанфік є перекладом.

Авторка: justgotowisharder

Оригінал: https://archiveofourown.org/works/4305189/chapters/9757917

Пісня розділу: Waiting For Love – Avicii

 

 

Порожній листок покоївся на столі ніби знущався з Луї. Якщо і є те, що молодий продюсер не може терпіти, то це – блядська творча криза. В цьому немає сенсу, натхнення не повинно з’являтись і несподівано зникати. Він живе за це, заради бога, музика – його дохід, він не може мати вигорання.

Луї смиренно зітхає, поглядаючи на жалюгідну ритмічну основу, яку мав для написання. Він підвівся і пройшовся до вікна. Студія звукозапису, в якій він працював, знаходиться на дев’ятнадцятому поверсі модної, сучасної будівлі; з великою кількістю здоровенних вікон, в котрих можна споглядати найкращий вид на нічний Ліверпуль. З приходом ночі в студії залишились тільки Луї і Ліам.

Телефон в кишені завібрував і його серце зупинилось. І якщо перша людина, яка спала йому на думку – Гаррі, то Луї не визнає цього.

Два дні минуло, як Гаррі переїхав до нього (тимчасово, але все ще) і Луї вже відчував хаос.

Проте, він відчув гіркий смак розчарування побачивши ім’я мами на екрані.

 Милий, ти прийдеш? Х

Відповідь – ні. Луї сімейний хлопець, він насолоджується часом проведеним з рідними, але знає, що його сім’я залежить від грошей, які він заробляє в студії звукозапису. Отже, йому краще підібрати правильний текст, або він не скоро буде кудись збиратись.

Ні, мам, вибач. Потрібно працювати.

Джей відразу відповідає:

Гаррі принесе тобі їжу 🙂 Бережи себе, дорогий, не перетрудися будь ласка! Хх

Гаразд, якщо мама відправляє Гаррі до нього, то це означає, що вони повечеряють разом. Одна лише думка викликає у Луї особливу радість, відчувається ніби мама благословила його, прибираючи всі побоювання (принаймні, на мить).

Гаррі – найкраща компанія, яку Луї міг би мати. Луї не пам’ятає, яку насолоду він отримував будучи з ним, не беручи до уваги пов’язані почуття (почуття, яких, без сумніву, не повинно бути). Гаррі завжди був його кращим другом і тим, хто знав його найкраще. Вони завжди могли поговорити на будь-які теми, починаючи музикою, закінчуючи Платоном, без найменшого натяку на дискомфорт.

Гаррі частина Луї, і це лякало його найбільше.

Лу, відчиняй, це я 🙂 хххх

Луї хихикає читаючи повідомлення, відповівши, що двері вже відчинені. Почувши кроки Гаррі, він обирає поводити себе тихо, підводиться і прямує до дверей. Він знайшов його за розгляданням платівок і плакатів на стіні, уважно вивчаючого дати і назви гуртів.

Луї оцінює його, очима впиваючись в нескінченно вишукане і чарівне тіло Гаррі. Луї жадає його, жадає більше всього на світі.

Нікчемний твінк.

Він здригається від слів Троя в своїй голові, котрі нагадують йому, хто він і ким повинен бути. Найвеличніший Луї Томлінсон не бажає тіла іншого чоловіка, це точно.

– Дуже подобається?

Гаррі повертається на його голос.

– Ти смієшся? – запитує Гаррі, дивлячись на Луї, – Ти працював з Lights! Це приголомшливо!

– Ми також створюємо пісні для Foxes, – Луї роз’яснює, вказуючи на зображення, – Вона неймовірна. Всі групи і виконавці з якими ми працюємо не супер популярні, але у них є особистість.

– Так, – погоджується Гаррі, – Я люблю Lights.

– Як ти можеш не любити? Милий мій, ти – хіпстер.

– Мовчи, – Гаррі хихикає. Він показує Луї ланч-бокс, який Джей підготувала для них, – Твоя мама передала тобі вечерю. Хочеш їсти?

– Будь ласка, я зголоднів, – киває Луї, вказуючи на офіс, – Ходімо друже, – він називає його другом але це не звучить правильно. Він хоче назвати його : кошеня, милий, ягідка, мій гарний маленький хлопчик, якого я хочу обіймати до кінця своїх днів. Він обирає «друг», бо це достатньо гетеросексуально.

Між ними досі є трохи ніяковості, або принаймні, Луї так відчуває. Гаррі не говорить багато і коли він так робив, Луї почувається так ніби звинувачує його в чомусь. Він чортовий параноїк і ненавидить це.

– Як ти спав минулої ночі? Кімната для гостей зручна?

– Насправді достатньо зручна, – киває Гаррі, поглинаючи до смішного несмачний салат в той час, як Луї їсть свій гамбургер, – В мене ковдра з Могутніми Рейнджерами.

– Це моя. Мама зберігає все сміття з мого дитинства, – глузує він, відкушуючи шматок їжі, – вона була в захваті, коли ти прийшов.

– Твоя сім’я завжди була мила зі мною, – Гаррі згадує, посміхаючись від спогадів, – Джей постійно нарікала, кожен раз, коли ми спали разом, пам’ятаєш?

Луї пам’ятає. Він пам’ятає це дуже добре. Він ненавидить те, як Гаррі закидає питання, видаючи за риторичне, коли він знає його достатньо добре щоб зрозуміти, що він випробовує Луї.

– Так, я пам’ятаю, – він намагається приховати тремтіння свого пульсу, помішуючи каву.

– То, – Гаррі кашляє, облизуючи губи. Його фальшивий спокійний голос попереджає Луї: щось насувається. – Ти дійсно зустрічаєшся… з Даніелою?

Луї давиться їжею, важко ковтаючи. Вираз обличчя Гаррі говорить про те, як він сильно хотів запитати ще відтоді, як Джей згадала Даніелу, але не відчував, що має право на це. Гаррі завжди був ревнивцем і не мав проблем визнати це.

– Ні, – Луї був чітким у своїй відповіді.

– Добре, – Гаррі сумнівно киває, – Але Джей сказала….

– Ми швидше друзі з привілеями, але цього мамі не скажеш.

Він клянеться, очі Гаррі іскряться ревнощами, що спричиняє у Луї неописане відчуття адреналіну.

– Ох. Так, зрозуміло.

– Вона подобається мені, – швидко додає він. Луї відчуває ніби його горло закривається з кожним новим звуком, потопаючи в брехні, яку він не хоче казати, – Я маю на увазі по дружньому. Вона славна, але… ти розумієш, так?

– Думаю, що так, – Гаррі киває, випромінюючи подобу нещастя на його милому обличчі. Серце Луї болить, він волів би поцілувати його і сказати, що все стане на свої місця, або він сподівається на це.

– Тому, так. Просто, я не хочу одружуватись на ній чи щось таке, якщо чесно.

– Я радий, – Гаррі бурмоче собі під ніс, розуміючи, що тільки-но сказав, – Я маю на увазі, ні, я н-не радий, що ти не хочеш о-дру-жуватись, – нервуючи він намагається проковтнути клубок, що підступив до горла, – Я на-насправді хочу щоб ти взяв шлюб, але….

Луї посміхається: «Ти такий милий коли заїкаєшся.»

– Від-відчепись, Луї, – гаркнув Гаррі, закочуючи очі.

– Ти перший, Стайлс.

На думку Луї оце те, ким вони є. Пара кращих друзів, котрі дражняться і веселяться, без прогалин між ними.

– Отже, Луї, – говорить Гаррі, викидаючи пустий контейнер від салату, – Як твоя робота?

– Як лайно, – Луї відповідає, розкинувшись на стільці, – Я не можу написати навіть одного речення і не знаю чому. Я найгірший продюсер з усіх.

– Ні, Лу. В тебе вигорання і це все. В тебе є акорди?

– Так, – Луї киває, вручаючи Гаррі блокнот, – Мелодія без тексту, я марний.

Гаррі мовчки вивчає акорди, наспівуючи та намагаючись знайти співзвучність. Коли він закінчив і Луї вважає, що серце не може битись швидше, Гаррі вимовив: «Я можу тобі допомогти з цим.»

– Що ти маєш на увазі?

– Не знаю, – відверто говорить Гаррі, він тільки зловив ідею, але не мав плану, – Можливо, ми можем… створити багатобарвне звучання? Ми могли б написати чудовий сингл разом.

Луї не подобається ця ідея, він обожнює її. Це означає, що Гаррі буде поруч; невинне виправдання бути з ним будь де і в будь-який час. Це означає все, чого Луї потребує і хоче. Повернувшись з неба на землю він відчув огиду від своїх намірів, йому не подобається те, що залишалось для Гаррі. Він заслуговує когось кращого, Луї знає його, але мозок не може впоратись з думкою про Гаррі з іншим, навіть якщо він не може сприйняти себе разом з Гаррі також.

– Гаррі, ти жартуєш? – він говорить з захватом, – Мені подобається ця ідея! Звісно так!

– Ми можемо зіграти правильне звучання, знайти найкращі висоту та динаміку звуку, щоб створити різні вкраплення пастельних і флуоресцентних відтінків, – вираз обличчя Луї очевидно показує, що він ледь щось розуміє, – Вибач, я знаю, це заплутує тебе.

– Ні. Мені просто потрібен час щоб вивчити колірну палітру. Я навіть не знаю основних кольорів.

– Було б корисно, – з ентузіазмом киває Гаррі, – Звучить захоплююче.

– Я знаю, – Луї киває, підморгуючи. Гаррі старається не червоніти але нічого не виходить. – Зараз тобі потрібно познайомитись з Ліамом.

– Ліам?

Щасливий настрій Гаррі миттю зник. Похмурий вираз обличчя не залишився не поміченим Луї, хоч Гаррі і намагався приховати його за натягнутою посмішкою.

– Він мій партнер по бізнесу. Чудовий приятель, ми також дружим, – пояснює Луї, невпевнений в своїх словах, не здавалось, що Гаррі вірить в них.

– Добре, – Гаррі погоджується, але його обличчя бліде та дуже серйозне.

– Гарольд – буркотун, – говорить Луї, піднявши брову, – Що не так?

– Я не буркотун, – Гаррі хитає головою, кусаючи нижню губу, – Мені некомфортно зустрічатись з людьми, це все.

– Що? Ліам чудовий друг, тобі не потрібно хвилюватись.

Гаррі розчаровано зітхає.

– Можливо Ліам хороший, – він киває. Він поводить себе дивно, для Луї схоже на те, це не справжній Гаррі. Гаррі ніколи не буває похмурим і смутним, все в точності до навпаки, якщо відверто. – Але я не хочу з ним бачитись.

– Гаррі, Ліам не вкусить тебе.

Луї підвищує тон, усвідомивши це намагається знизити його, оскільки не хоче робити Гаррі боляче насиченими відтінками.

– Луї, припини, – говорить Гаррі, його позиція чітка, – Я не хочу знайомитись з людьми зараз, можливо, я не захочу більше ніколи їх зустрічати. Мені добре так, як є, мені не потрібне постійне нагадування який я фрік.

– Гаррі звідки це все? – запитує Луї, стараючись зберігати спокій, – Розкажи мені, або ми не зможем це виправити.

– Говорячи про людей, яким не можна допомогти, – гаркнув Гаррі, дивлячись на Луї з злобою.

Гаррі зачіпає Луї у відповідь, тому що він розчарований теж, і його розчарування призводить до цинічності, що буває не часто. В усякому разі Луї не злиться, вони знають одне одного занадто добре.

– Перестань бути лайном і розкажи мені, що з тобою не так.

– Все зі мною не так.

– Гаррі!

– Мій батько вже все сказав! – кричить Гаррі у розпачі.

Це зачіпає Луї і перший кого він згадав – Трой, не Дес. Та сила, яку мають батьки щоб зруйнувати самооцінку і самоповагу дітей, настільки велика, що змушує Луї здригнутись. Він розбито зітхає. І в кінці кінців вони обидва зруйновані.

– Я насправді не хочу говорити про свого батька, – додає Гаррі, під кінець голос його підводить.

– Він – причина твого повернення, Гаррі? Він – причина по якій ти кинув коледж? Він скривдив тебе, милий?

Гаррі сідає підібгавши ноги і обіймає їх своїми довгими руками. Все ще не відповівши. Він просто чекає, чекає чогось, чого Луї не знає.

– Хей, кошеня, – він не помічає, як ласкаве слово злітає з його вуст. (Добре, він усвідомлює, але прикидається, що ні. Йому подобається називати Гаррі кошеням.) – Що сталось?

– Я… Так. Мій батько – причина. Мм просто. Ненавидів деколи бути вдома, – Говорить Гаррі шморгаючи носом, – Він не вірить в моє сенсорне перенавантаження. Він говорить, що я невдаха.

– Хаз, коханий, – шепоче Луї, підводячись щоб бути ближче до Гаррі. Він стає навколішки поруч з Гаррі, цілуючи його в лоба. Гаррі здивований поцілунком Луї, але не коментує цього. – Заради бога, ти не невдаха. Хіба він не бачить, як твоя надчутливість впливає на тебе? Це неможливо підробити, це не брехня.

– Мій батько думає, що я нікчемний, – пояснює Гаррі і його зелені очі наповнюються слізьми, – Я… Я люблю свою синестезію, завжди любив, – він задихається з кожним словом, схлипуючи, – але він думає, якщо я не можу чути правильно, я просто… Йому не подобається те, ким я є. Він хотів, щоб я вивчав бізнес. Коли я сказав йому, що хочу мистецьку спеціальність – він посміявся з мене і сказав, що я марна трата часу.

Серце Гаррі уривчасто б’ється в грудях. Все в цьому моменті змушує його нервувати, а нервування робить його ще більш тривожним. Замкнуте коло, він радий, що Луї тут щоб допомогти йому.

– А твоя мама?

– Вона не говорить багато, коли це стосується батька. Вона… Я не знаю, занадто закохана?

– Я розумію, – киває Луї, навіть якщо не розуміє. Гаррі теж, він ніколи б не поставив когось вище за своїх дітей і він навіть не має дітей.

– Я так втомився від людей, які ненавидять мене чи люблять за цю мою якість, – Гаррі зітхає Луї в плече, тримаючись за нього. Луї обіймає його міцніше; і хоча Гаррі не розуміє, чому Луї тактильний з ним, він дозоляє тілу розслабитись і розчинитись в його руках. – Я пішов в коледж з надією, що люди будуть звучати барвисто. Але ні. Вони знущались з мене, всі сірі. Ти… Тобі завжди подобалась моя синестезія, як мені, коли я дізнався про неї. Навіть коли… Я сказав тобі—

Це влучає Луї прямо в серце, створюючи криваву рану в ньому. Гаррі не продовжує, але і не потрібно жодних уточнень. В його погляді біль і це зачіпає Луї, більше ніж він міг уявити. Розірвати їх відносини тоді було найкращим варіантом, певно тому, що вони уявлення не мали куди можуть зайти їх стосунки.

– Мені досі подобаєшся ти і твоя синестезія, – Луї запевняє, ігноруючи посилання Гаррі на його зізнання в коханні.

– Всім все одно на мене, – Луї вагається, стоячи так близько, але так далеко від Гаррі. Його очі прикуті до щік Гаррі, щік, які він хоче поцілувати. Гаррі потребує любові. Мурашки бігали по спині Луї, коли він повільно нахиляється. Молодший хлопець не реагує, що зупиняє Луї на півшляху до його обличчя. Гаррі дивиться на нього своїми заплаканими очима, які буквально змусили його завмерти. Він залишається нерухомим, як камінь, не маючи можливості робити нічого, окрім як витріщатись. Він відчуває, як тепло в його серці збільшується з кожним поглядом і не знає, як довго це буде продовжуватись, але хоче щоб продовжувалось вічно. – Всі знущаються з мене оскільки говорять, що я перебільшую, хоча насправді це ніщо.

Бачити хлопця таким безпорадним в його руках – розбиває Луї серце, такого розгубленого і приниженого через щось, що повинно бути красою. Ніхто ніколи не повинен висміювати його надчутливість до цього.

– Хаз, – Луї ніжно звертається, витираючи сльози Гаррі своїми руками, коли хлопець подивився на нього. Луї думає, що Гаррі дуже гарний. – Гаррі, милий, я знаю це важко, але ти не повинен сприймати свій розлад на основі суджень інших людей. Я знаю, люди не розуміють.- Гаррі відкриває рота щоб відповісти але Луї прикладає палець до його губ, змушуючи мовчати. Його ніби пронизає електричним струмом від відчуття вуст Гаррі на своїй шкірі, але він намагається це ігнорувати. – Вони не можуть зрозуміти, що для тебе це не просто розлад. Гаррі, ти побудував філософію і стиль життя на цьому. Ти навчився бачити світ інакше, ти навчився жити в кольорах, не просто чути. Це робить тебе унікальним, Гаррі. Якщо люди не можуть цього побачити, то ганьба їм.

Гаррі вдивляється на Луї з широко розплющеними очима, що сяють слізьми, слізьми, які Луї сподівається від щастя. Молодший хлопець просто дивиться, намагаючись обробити, що він йому сказав і не може знайти слів, не може знайти жодної відповіді.

– Я кохаю тебе, – шепоче Гаррі сором’язливо і абсолютно несподівано.

Луї чує слова але не розуміє їх. Добре, так, він розуміє, що означає «Я кохаю тебе», але він не може впоратись з думкою, що хтось, Гаррі Стайлс серед всіх, кохає його.

Він зізнавався йому так само два роки тому, відкриваючи своє серце і почуття для Луї, Луї котрий панікував настільки, що втік, намагаючись сховатись від когось хто вже оселився в його серці.

Гаррі не може кохати такого, як він, але робить це.

– Гаррі…, – говорить Луї слабким, майже нечутним голосом.

– Я мав на увазі, як друга, – Гаррі миттєво уточнює, витираючи ніс манжетою своєї сорочки.

Ох. Дійсно.

Голова Гаррі звисала в одну сторону, обличчя до обличчя з Луї. Вони дивляться один на одного, невпевнені в наступному кроці. Луї хоче перестрибнути Гаррі і поцілувати його, але безумовно це не дуже гетеросексуально з його боку.

– Друзі, – шепоче Луї, повторюючи слово і намагаючись вірити в це, – Ми друзі.

– Ми друзі. – Голос Гаррі хриплий. Це не збуджує Луї. Звісно ні, йому подобаються жіночі голоси. – Тільки друзі.

Слова роблять Луї боляче, ніби удар в живіт.

– Вибач, що наполягав, – він шепоче, переможений, – Можливо не час знайомитись з Ліамом.

– Ні, Лу. Я прийняв це близько до серця. Зараз саме час.

– Впевнений? – спантеличено запитує Луї.

– Я маю на увазі… Це лякає мене, але… В мене є ти.

– Звісно в тебе є я, – Луї киває і це так по дурному, скільки довіри Гаррі вкладає в ці слова, – І ще, ти не повинен хвилюватись. Ліам чудовий хлопець.

– Добре, – Гаррі киває. Його нещодавній сум, здається, зник остаточно.

– Зараз буду, Хаз.

Гаррі спостерігає, як Луї вилітає з кабінету і опісля витирає засохлі сльози і поправляє своє неслухняне волосся. Високий і елегантний чоловік з’являється в кімнаті разом з Луї.

– Гаррі, це – Ліам, – представляє Луї нервуючи, – Ліам, познайомся з цим кучерявим телепнем.

– Гаррі, приємно познайомитись, – говорить Ліам. Він милий, Гаррі помічає це. Його голос помаранчевий, як літній ранок, теплий і привітний. – Луї багато про тебе розповідав. Я не можу повірити, що ти чуєш кольори, це така неймовірна здібність.

– Дякую, – Гаррі дійсно вдячний. Він не хоче брехати, його дивує, що Ліам насправді схвильований його синестезією і називає її здібністю, а не розладом. – Я… Це дивно, знаєш. Дізнатись, що ти здатен на таке.

– Можу уявити, – Ліам усміхнено киває. Він повертається до Луї щоб по дружньому погладити його по спині, – Цей маленький чоловік довіряє тобі, тому я теж.

– Дякую, але забудь про «маленький», – Луї дратівливо глузує. Гаррі вважає, що Луї не може звучати лячно, навіть коли злиться, бо насправді він маленьке кошеня. – Я не маленький. В мене немає нічого маленького.

– Добре, занадто багато інформації, – говорить Ліам, кривлячись від огиди, поки Гаррі хихикає, – Отже, Гаррі Стайлс, вітаю в нашій студії звукозапису. Тепер ти її частина.

Гаррі не очікував цього. Він думав допомагати Луї буде чудовим виправданням щоб насолоджуватись його компанією, але він не думав, що це призведе до реальної роботи, яка дійсно йому подобається. Це більше ніж Гаррі міг хотіти.

– Я?

– Звісно. Ти хочеш щоб я написав офіційне оголошення? – Ліам радісно дражнить його.

Глянувши на Луї з широкою усмішкою на обличчі, Гаррі знаходить страх в його очах. Йому не подобається цей погляд.