saved by a stranger?

— Доброго дня! — чоловік з мікрофоном-петличкою звернувся до Гаррі, поки той йшов з університету до метро. Він витягнув навушник з вуха.

— Доброго.

— Пропонуємо вам взяти учать в соціальному експерименті від журналу «Vogue».

Гаррі нахмурився. Він не був людиною, яка любить зайву увагу до себе, особливо увагу камери, зараз направленної на нього.

— Експеримент полягає в тому, — продовжив журналіст, скористувавшись замінкою Гаррі, — що двоє незнайомців мають розділити поцілунок і потім сказати, чи зародилися в них почуття. Підтверджуємо чи спростовуємо теорію про те, що любов – це хімія, яка може зародитися від вибросу хімічних елементів в організмі, незважаючи на те, хто і як це спровокував.

— Чесно, я дуже… — почав Гаррі, але його перебили.

— Ваш типаж ідеально підходить, давайте хоча б спробуємо!

В очах журналіста була така надія, що Гаррі прийшов до висновку, що вони палювали на людей не першу годину, і погоджувалися далеко не всі.

— Добре, — видохнув Гаррі, витягуючи і другий навушник, — давайте спробуємо.

Йому здалося, що журналіст і відеооператор видихнули з полегшенням. Вони одразу ж сховали професійний кенон в футляр, журналіст підхопив Гаррі під ручку і повів у білий фургончик-студію.

Всередині було так світло від білого фону на стінах і підлозі, що аж сліпило. Камеру встановили на штатив, Гаррі провели у центр, позначений червоним хрестиком.

— Дивіться, зараз ми приведемо вашого партнера, — Гаррі трохи дьорнувся на цьому слові, — ви не можете говорити один з одним до поцілунку. На почуття або їх відсутність має впливати тільки поцілунок, ні жарти, ні голос, ні харизма.

Гаррі хитнув головою, що було сприйнято як згоду, і журналіст видалився в інший відділ фургончика. Чесно, це все нагадувало абсурд. Але саме за безбашеними молодістю і студентськими роками Гаррі переїхав до Лондона. Щоправда, з безбашеного були тільки посиділки в бібліотеці за навчанням до восьмої вечора, а потім — вдома до першої години ночі.

І якщо доля давала йому лимони, то він мав зробити з них лимонад.
Гаррі зітхнув.

— Увага! — рознесся голос журналіста, пригортаючи увгау Стайлса. — За хвилину починається зйомка. Це ваш партнер. Імена один одного ви дізнаєтеся після поцілунку.

Гаррі поглянув на людину, яка стояла поряд з журналістом (ім‘я якого він так і не знав), і це теж був хлопець.

Щож, несподівано. Соціальний експеримент полягатиме не тільке в їхніх почуттях, а й в реакції авдиторії журналу.

Хлопець був схожим на горобця, з його розпатланим волоссям і хрупкою статурою. Він наблизився до Гаррі, виявившись на декілька сантиметрів нижче, і посміхнувся, вітаючись. Гаррі відповів тим самим.

Відеоператор показав палець до гори, позначаючи готовність, і журналіст залишив кадр. За декілька хвилин пролунало: «поцілунок. Кадр перший» і звук хлопушки.

Гаррі розгубився, невпевнено оглядаючи обличчя хлопця навпроти. Той виглядав так, наче знав, що робити.

І таки він зробив перший крок. Трохи підійнявся навшпиньки, огорнув руки навколо шиї Гаррі, притягуючи його до себе, і м‘яко доторкнувся губами до його губ.

Стайлс відчув, наскільки теплими і ніжними були вуста хлопця, якими гарячими були його руки на шиї, і зрозумів, що цей поцілунок може йому сподобатися, незважаючи на розгубленність і певний дискомфорт.

Він долонями охопив щоки незнайомця. Легка щетина трохи дряпала ніжну шкіру, а скули створювали ідеальну форму для рук Гаррі.

В момент, коли хлопець додав язик до поцілунку, його хватка зміцнилася, а сам він сильніше оперся на Гаррі, зариваючися пальцями в його волосся на потилиці. Той відчув, як слабішають коліна. Поцілунок йому стовідсотково подобався.

За декілька секнуд Гаррі відчув, як чужі губи перестали доторкатися його. Він мимохідь глянув у вічі незнайомця, зазначаючи для себе, наскільки чистого голубого кольору вони були.

«Знято!» — вигукнув журналіст і знов з‘явився у кадрі, між Гаррі і його партнером. «Тепер вам треба по черзі сказати пару слів з приводу того, що ви відчували під час поцілунку і після».

Гаррі хитнув головою. Цікаво, чи можна було тепер дізнатися ім‘я людини, з якою він щойно цілувався так, як давно не цілувався ні з ким?

— Я Луї, — гаряче дихання опалило вухо, і Гаррі перевів погляд на хлопця. Луї дивився на нього з посмішкою, демонструючи рівні зуби і зморщки-проміння навколо очей.

— Гаррі, — трохи із затримкою відповів Стайлс, поки журналіст і відеоператор домовлялися про щось.

— Кльово цілуєшся, Гаррі, — Луї дотикнувся його передпліччя, прикритого тільки легкою тканиною сорочки. — Треба повторити.

Гаррі залився фарбою. Щоки палали. І в момент, коли він хотів відповісти, до них знов підійшов журналіст.

— Так, ви, — він пальцем указав на Луї, — будете першим. Ходімо.

Луї знов відвели у маленьку кімнату. Гаррі залишився сам на сам з бажанням побігти за юнаком і попросити повторити їхній поцілунок «отпрямзараз». Він мрійливо доторкнувся пальцями до своїх трохи набухлих губ.

За п‘ятнадцять або двадцять хвилин, що Гаррі провів у своїх думках, журналіст і Луї повернулися. Перед тим, як Гаррі запросили піти, Луї встиг йому підморгнути і одніми губами сказати: «я чекатиму тебе».
Серце від цього забилося частіше.

Кімната нічим не відрізнялася від самого знімального павільйону, тільки особисті речі знімальної групи на дивані вибивалися з ідеальної картинки.

— Назвіть будь-ласка ваше ім‘я, вік і опишіть ваші почуття від поцілунку з людиною, яку ви раніше не зустрічали, — сказав журналіст і передав мікрофон Гаррі. Той ніяково подивився у камеру.

— Мене звати Гаррі, мені двадцять років, — прочистивши горло, він продовжив, — поцілунок був чудовий. Спочатку я дуже переймався, тому що це все…ну, не дуже звично для мене. Типу, я маю на увазі, цілуватися з незнайомцем, ще й на камеру, ще й для Vogue.

Гаррі посміхнувся, і журналіст хитнув головою, підтримуючи його.

— Ну а так, мені дуже сподобалося. Я б повторив.

Журналіст нахилився до мікрофону: «так, а ви відчули щось схоже на закоханність під час або після поцілунку?»

— Метелики в животі рахуються? — уточнив Гаррі, зарившись пальцями у своє волосся.

— Щось більше вагоме, ніж збудження відчули?

Гаррі почервонів, на лобі виступив піт. На камеру не сильно хотілося говорити про своє збудження або «щось більш вагоме».

— Певну прив‘язаність. В плані, мені буде, можна сказати, боляче, якщо він зараз піде або, знаєте, не зізнається в коханні, — Стайлс схилив голову вбік, прикриваючи очі. Здається, він говорив абсолютну маячню.

З іншого боку, якщо вони з Луї одружаться, це буде приємним милим спогадом. Особливо цей його коментар.

Журналіст задоволено «угукнув».

— Дякуємо за участь в нашому експерименті.

«Знято», — оголосив відеооператор.

Журналіст пожав руку Гаррі.

— Ще раз дякую, на цей експеримент мало, хто погоджувався, якщо чесно, — посміхнувся він.

— Нема за що, це було весело, — Гаррі потер потилицю.

Коли вони повернулися, Луї сидів на підлозі в телефоні.

— На цьому все, джентельмени. Можете дати мені свої соціальні мережі, я надішлю посилання на випуск з цим експериментом.

Луї підвівся, поки Гаррі вбивав в телефоні журналіста свій нік в інстаграмі, і підійшов до них, мимохідь поклавши руку на поперек Гаррі. Той знов відчув, як стрімко червоніють щоки.

Гаррі вийшов на прохолодну вересневу вулицю першим, загостренно відчувши свіже повітря на розігрітій шкірі. Він відволікся на телефон, тому не помітив, коли вийшов Луї.

— Які в тебе кудрі, — протягнув голос за його плечем, і Гаррі трохи відхитнувся. За спиною стояв Луї, його очі при денному світлі набули ще глибшого відтінку.

Стайлс тепло посміхнувся йому, розвертаючись. Луї витягнув руки з карманів своєї курточки, обіймаючи Гаррі за талію, але не притягуючи його до себе.

— Можна доторкнутися? — запитав він.

Гаррі зачарованно дивився на хлопця, який за півгодини знайомства і один поцілунок змусив очі загоратися при погляді на нього.

Можливо, Гаррі був у дупі.

— Можна, — ніжно.

Так, напевно, був.

Луї обережно кінчиками пальців доторкнувся м‘яких кудрів, завиваючи їх навколо свого вказівного пальця.

Мурашки пробігли по голові Гаррі. Він нахилився вперед, підставляючись під дотики. Під дотики, які перебралися на його обличчя, все ще гаряче, мимохідь пройшлися по вустах і накрили його вуха.

А потім на його губах були чужі. Знов. Гаррі вчепився в плечі Луї так, ніби від цього залежало його життя.

Гімнюк посміхнувся прямо у поцілунок.