POV. Женя

          POV. Жені.

Той день 11 квітня, перевернув його життя та сприйняття довколишнього. Він пережив всі п’ять стадій прийняття неминучого.

        Заперечення. Згадує. В той день після виходу розслідування він просто не зміг повірити в це, це неможливо, якийсь наклеп. Він відразу набрав Спартака, той йому повідомив, що нічого не потрібно робити, він все владнає. Але як, я не можу сидіти на місці, подумав Женя, потрібно відразу відреагувати, думаю потрібно зібратись всім та проговорити. Він викладає сторіс з закликом до Ільї прийти та проговорити, вияснити всі питання та розібратися в усьому цьому перш за все для себе. Та майже відразу розуміє, що це була погана затія та видаляє сторіс. Ніч він майже не спить, він думає про цю ситуацію, аналізує, перебирає в пам’яті всі їх розмови. Від Спартака ніяких новин, він просто мовчить, Женя не розуміє нічого, він хоче почути хоч щось. Отримує безліч дзвінків від знайомих та друзів і всі як один говорять йому, щоб він максимально відсторонився від Спартака, що його не зачепив цей хейт та не позначився на подальшому розвитку. Навіть батьки, мама…, сказала, щоб не водився з поганою компанією, він знову відчув себе 12 річним хлопчиком, якому забороняються спілкуватись з хуліганом.

            Гнів. І виходить з постом про закриття подкаст терапії. Його переповнюють почуття, Женя весь час задає собі питання – чому це трапилось саме зі мною, я завжди намагався поступати правильно, як так вийшов, я не заслуговує на це все. Все життя я був хорошим хлопчиком для батьків, гарним вірним другом для товаришів, працелюбним співробітником для роботодавців, намагався бути ідеальним, щоб мені ніхто не зміг дорікнути. Але тут, я просто не розумію.. Я знаю, хто в цьому винен – Спартак. Перебираючи в пам’яті наше знайомство, нашу зустріч. Перше, що мене вразило це його зовнішність, накачаний з татуїровками, такий не схожий на мене. Далі я дізнався, що він психотерапевт, да невже можуть бути такі психотерапевти, хмикнув Женя, сам собі. Але тільки почав спілкуватись з ним, відразу зрозумів настільки він розумна та освічена людина. Стільки нової інформації в галузі психології, я не чув мабуть і за все життя. Спогади так нахлинули на Женю, він зрозумів настільки він ідеалізував Спартака, він гордився, що знає його, що має доступ до ідеалу. Але він не розумів, що Спартак також людина, яка може і має право на помилки. Його розум повністю заполонив гнів, гнів на людину, яка останнім часом мала найбільший вплив на його життя, завдяки йому він кинув палити, зменшив вживання алкоголю, зайнявся спортом, вирішив проблеми зі здоров’ям. Він відчував, що його світ зруйнований, оскільки його ідеал, людина, яку він вважав ідеальною, впала в його очах. Це Спартак у всьому винен, я маю повідомити всім та вберегти від того болю, що я відчуваю зараз, подумав Женя. Він більше не зможе завдати болю нікому. Та він викладає відео в Youtube, з закликом вберегти якомога більше людей від впливу Спартака.

           Торг. Йшли дні, на Женю навалилось теж купа хейту, але вона було не співмірна з тим, що відбувалось в Спартака. Женя зрозумів, що закриватись в собі це не вихід, потрібно діяти. Він максимально хоче всім догодити, він робить те, що говорять йому друзі, його батьки, адже якщо він буде вести себе правильно, то всі зрозуміють, що він не винен. Він готовий на признати вину, але не знає, що як саме це зробити. Він хоче бути гарним хлопчиком для всіх. Виходить зі сторісами лише про збори на зсу та благодійність, надіється, що всі побачать який він хороший. Думає про новий проект, та намагається все організувати.

          Депресія. Я так більше не можу, я роблю вигляд, що зі мною все добре. Шукаю приміщення для нового шоу, намагаюсь писати сценарій, але все не те. Це величезна діра у мене в душі, вона поглинає мене, я ніби не можу дихати. Кожну ніч я засинаю в думках і прокручую все в голові, я втомився, Боже як я втомився, а найбільше від того, що повинен робити вигляд, що зі мною все гаразд. Я так хочу, щоб мене залишили в спокої, але не можу, потрібно щось робити, або хоча б робити вигляд, що зі мною все добре. Скільки ще це буде тривати, хочу щоб все закінчилося..

        Прийняття. Мені здається, все налагоджується, нарешті ми запустили нове шоу. Глядачам ніби сподобалось, є перегляди та гарні відгуки. Я все ще відчуваю пустоту всередині, але все добре, або мені так здається…

А чи було взагалі прийняття…?