Parlez-vous français?

Женька:

“Привіт. Сьогодні о восьмій в тебе, як домовлялись?”

Спартачок🦊:

“Вибач. Мабуть, не вийде. Я трохи занятий”

Женька:

“Робота?”

Спартачок🦊:

“Майже. Вчу французьку 😌”

Женька:

“Ого 😄”

Спартачок🦊:

“Якщо хочеш – приходь”

Спартак відставив телефон в сторону. Повернувшись до ноутбука, натиснув кнопку “відтворити” і продовжив слухати відеоурок.

Його запросили виступити з лекцією по скайпу перед студентами університету в Ніцці, де колись він сам навчався. Лекція мала відбутись через тиждень. Увесь свій вільний час Суббота присвятив вивченню мови. З часів навчання він пам’ятав декілька фраз. Міг прочитати написане, але з вимовою були складнощі. Спартак звичайно міг виступити англійською, яку він краще знав, але вирішив зробити це французькою.

За півтора тижні перегляду відеоуроків, Спартак уже розумів базові фрази. Навіть без проблем прочитав текст своєї лекції, яку йому переклали. Але досі залишалась одна проблема. Вимова. Йому ніяк не вдавалось правильно вимовляти деякі звуки. Особливо “r”.

І як вони це роблять?

Дзвінок в двері перервав роздуми Спартака.

Відчинивши, він побачив перед собою Женю. Той стояв засапаний, тримаючи в руках пакети їжі з ресторану.

– Привіт ще раз. Впустиш?

– Так, проходь, – Спартак зробив крок назад, впускаючи товариша всередину.

– Бачу, ти не очікував, що я прийду, – Женя поглянув на здивоване обличчя Спартака, – але ти сам написав “Якщо хочеш – приходь”. Я й прийшов. Не залишати ж тебе голодним. Знаючи тебе, як на чомусь сильно зосередишся, то забудеш поїсти.

Янович відпровадив Спартака у вітальню, а сам пішов на кухню. Женя намагався не відволікати свого друга розмовами, тому мовчки накладав на тарілки їжу з пакетів.

Коли все було готово, покликав Спартака вечеряти.

– І як успіхи? – з набитим ротом їжі, запитав Женя.

– Непогано.

– А для чого тобі французька?

– У мене лекція перед студентами французького університету.

– Круто!

– Женя! Спочатку дожуй, а потім говори, – Спартак взяв серветку і витер своє обличчя.

– Ой, вибач, – хлопець прикрив рот своєю долонею.

Повечерявши, Женя помив весь посуд і вже збирався йти, але Спартак його зупинив. Він бачив, як товариш не хотів повертатись додому, і якими щасливими були його очі, коли йому дозволили залишитись.

– Можемо разом повчитись, – запропонував Спартак.

Женя з радістю погодився. Йому здалось це цікавим. Проте через пів години стало нудно. Слухати одне й теж по кілька разів. Але він мовчав. Дивився, як уважно Спартак слухає викладача. Як ретельно намагається повторити за ним. Як лається, коли нічого не виходить. У хлопця це викликало посмішку.

– Спартачок, ти неправильно це робиш. Треба не кінчиком язика, а коренем. Послухай, –  Янович вимовив єдину фразу, яку пам’ятав, – “Parlez-vous français?*”

Суббота здивовано на нього подивився. Вимова Женьки була… ідеальна. Це “r” настільки природньо звучало, що, здавалось, ніби той все життя розмовляв французькою.

– Як у тебе це вийшло?

– Ха, досвід, – задоволений собою, хлопець відкинувся на спинку дивана і гордо підняв голову, – роки практики.

– Ти що, вчив французьку?

– Ні, я просто досконало володію технікою французького поцілунку.

Спартак пирснув від сміху.

– Женька, це так не працює, – регочучи, промовив Суббота, – якщо керуватись твоєю логікою, то більше 80% людей мали би так досконало вимовляти слова французькою.

– Але у моєму випадку це працює, – дещо ображено відповів Женя, – я можу і тебе навчити.

– Чого саме? Поцілунку чи вимови? – все ще сміючись, запитав Спартак.

Схрестивши руки перед собою, Женя відвернувся.

Спартак вирішив повернутися до уроку. Але не встиг він дотягнутись до ноутбука, щоб увімкнути відео, як чуже тіло навалилось зверху і прижало його до дивану.

Янович дивився в очі своєму другу очікуючи, що той зараз його відштовхне, назве “придурком”. Але Спартак лише з цікавістю спостерігав за його подальшими діями. Женя, опираючись однією рукою, іншу поклав на груди Спартаку. Якщо його серце шалено билось, що, здавалось, от-от і вилетить з грудей, то серцебиття Спартака було спокійним.

Повороту назад немає. Не вийде віджартуватись. Тому Женя вирішив продовжити втілювати свою, як йому декілька секунд тому здавалось, геніальну ідею.

Він кидається до губ Спартака і пірнає язиком в його рот. Цілує палко, шалено. Секунда, і Спартак відповідає на поцілунок. Однією рукою обіймає Женьку за талію, притягуючи до себе, а іншою заривається в густі кучері, легенько стискаючи їх. Язики сплітаються мов у запеклому двобої за домінування. Женя кусає губи Спартака і той голосно стоне в поцілунок. Старший задоволено посміхається кутиками губ, відвоювавши право домінувати у чужому роті.

Нарешті Янович відривається від цих солодких губ. Важко дихаючи, дивиться в розчервоніле обличчя Субботи.

– А тепер спробуй щось сказати.

Спартак спантеличено дивиться на Женьку не зрозумівши відразу, що той має на увазі. Стряснувши головою, спробував ще раз вимовити той дурацький звук “r”. Майже вийшло. На його обличчі з’явилась легенька посмішка.

– Непогано, але здається, що мені потрібно ще декілька додаткових уроків. Як гадаєш?

*Parlez-vous français – Чи розмовляєте французькою?