Once again

Пізній вечір. Я сиджу на сходах перед чорним входом до павільйону. Це мої перші хвилини спокою після насиченого дня. Вдихаю свіже повітря глибокими вдохами і дивлюсь на такі яскраві зірки, що поволі з’являються на темно-синьому тлі неба. Десь поруч, якщо трохи відвести погляд убік, яскраво світить місяць, сьогодні повний, щоби це не значило. Легкі пориви вітру дують мені в обличчя, через що просто хочеться закрити очі та дати їм колихати своє розпущене волосся

Цю неймовірну ідилію перериває скрегіт петель тяжких дверей за моєю спиною. Рефлекторно обертаюсь і, на свій подив, бачу Тіну. Вона нервово намагається закурити, та запальничка все ніяк їй не дається, випускаючи короткі іскри під такт механічному звуку коліщатка, яке Тіна так невблаганно крутить

— Це ж треба таке…

Ще трохи поспостерігавши за цією картиною, встаю зі свого місця, привертаючи її увагу. Вона дивиться на мене здивованим поглядом, наче не знала до цього, що я тут знаходжусь. Підходжу ближче та м’яко забираю з її рук запальничку

— Дай я спробую

Декілька моїх впевнених рухів і маленький вогник все ж таки загоряється. Підношу його до Тіниної сигарети, що була вже деякий час у неї між зубами. Вона робить затяжку, а коли дим покидає її легені, повертає голову до мене та вдячно киває:

— Дякую

Я усміхаюсь до неї у відповідь та сідаю назад, на сходи, плескаючи по місцю поруч, залишеному спеціально для неї

— Сідай, розповіси, що сталося

По її обличчю на секунду було видно вагання, але вона тяжко видихнула та все ж сіла на запропоноване мною місце. Кароль знову зробила затяжку, дивлячись кудись у сторону та потім повернулась поглядом до мене:

— Знову мутки з цим Баланом. Кажуть, що наша солодка парочка непогано піднімає рейтинги, тому попросили його ще трохи погратися в героя-коханця, а мені мовчки терпіти його залицяння і навіть фліртувати у відповідь.

Тіна витримала невелику паузу, наче сумніваючись, а потім додала:

— Боже, я вже так від цього втомилася

І знов за рибу гроші. Цей Дан вже починає конкретно діяти на нерви нам обом. Тіні то ясно чому, а мене ця історія просто змушує почуватися… не особливою. Якби важко це не було визнавати для себе. Я хочу бути особливою в її очах. Хочу щоби вона радісно усміхалася лише мені. Обіймала з легким трепетом лише мене одну. Як можна продовжувати вдавати закоханість в іншу людину, коли поруч є я, га?

Заправляю Тінине волосся їй за вухо, ніжно проводячи пальцями по її скроні

— Чому б тобі не сказати, що ти хочеш перестати приймати участь у цьому цирку?

Вона підіймає на мене свій задуманий погляд. Через деякий час відповідає:

— Напевно, я просто не можу цього зробити. Нічого, я думаю, що це не буде тривати довго

— Як скажеш

Знову це відчуття. Не хочу її відпускати, нікуди, нехай буде поряд зі мною. Тіна дивиться кудись на небо, а я нахиляюся, уткнувшись носом в її волосся, вдихаю запах. Тіна починає тихенько сміятись:

— Перестань, мені лоскотно

Бере моє обличчя в свої долоні, уважно дивиться мені в очі і притягує до себе для ніжного поцілунку. Я усміхаюсь їй в губи, поволі відповідаючи. Поглиблюю поцілунок, притягуючи її ще ближче до себе за талію. І ось, наші тіла настільки близько, що я можу відчувати як здіймаються при вдиху, та опускаються при видиху її груди.

Колись ми про це все поговоримо. Про наші почуття, про наші абсолютно неясні стосунки. Але зараз… мені просто добре і так.