nothing new. V

наче й було щось навкруги, можливо дещо оточувало і було щось особливе, однак в його очах це було нічим більшим, як суцільною чорною темрявою. той стояв на чомусь гладкому, та не камінь і не килим, щось дивне, як ситуація, що склалась. взагалі це справді дивно, що він зараз тверезо мислить, рухається і щось відчуває, хоча мав би зараз бути нерухомим, дивлячись у вічі свого друга.

– кейсі?

раф гукає його. він точно пам’ятає, як став продовженням дивного дерева, очі джонса і як кристалізувався та втратив свідомість. думати про те, як він зараз, як не дивно і не тавтологічно, міг хоча б думати не було ні бажання, ні часу: у нього німіли ноги, а це може бути знаком, що варто поспішити.

бігти рафаель зміг, тому, не довго думаючи, він скористався цією здібністю. він знає свою мету, знає, чого хоче добитись – врятувати кейсі, витягнути його звідси та загоїти рану в грудях, хоча б допомогти з цим. але от біда – якщо простим оком він від хокеїста був на відстані менше витягнутої руки, то тут же раф не бачив нічого, в тому числі й друга.

ноги німіли з надзвичайною швидкістю, черепаха уже не відчувала ніг по самі коліна, біг давався з великим трудом, але невдовзі рафаель виснажився: ну звісно, ще його стан в додачу, не дивно, що це сталось так швидко. кейсі був тут, він поруч, раф відчував це, але чомусь той не являвся поруч, не підходив ближче. якщо усе тіло оніміє, це буде означати лише одне: програш, себто смерть.

усе відбувалось занадто стрімко, сил вже не було озиратись і бігти кудись у порожнечу, проте раф не мав наміру, та що там, права здатись, бо на його плечах було не тільки його життя, а ще й друга. те, що він перестав бігти, а тіло оніміло по пояс не означало, що він здається: тепер треба задіяти у свою тактику не лише банальні звертання до хокеїста, а спробувати звернути до себе більше уваги, зацікавити джонса, поговорити з ним, хоча це був би не діалог, а монолог, але це краще ніж нічого. у думках на момент з’явилось питання: чому той має зацікавити джонса у його ж спасінні? відповідь прийшла сама – це дерево кренга, можливо при мутації щось почало діяти на його мозок.

– кейсі! – рафаель зупинився, піднімаючи голову вверх. – кейсі, це я, рафаель. я знаю, що останнім часом я приніс тобі стільки проблем… пробач.

черепаха зітхнула, раптом він переставав відчувати кінці своїх пальців на руках.

– кейсі, ти повинен боротися! ти маєш зрозуміти, ким ти є насправді, не здавайся, кренг це проста пилюка у зрівнянні з твоєю силою, йди лише вперед! – слова відлунням охопили порожнечу, поширились по невидимим стінам емоційної в’язниці, та ефекту не було ніякого. – …і якщо у тебе усе вийде, я нарешті зможу сказати тобі слова, які не зміг сказати мало не з першого дня нашого знайомства.

…

– прощавай.

з цими словами, як по команді підлога під ногами рафаеля зникла. він стрімко почав падати, бо навіть у дереві кренга гравітацію ніхто не відміняв: не було за що схопитись, зачепитись, щоб не розбитись, або не пошкодити собі панцир при падінні, але, не зважаючи на швидкість падіння, раф впав, однак болю не відчув. на цей раз це було щось тверде, не таке ніжне, як тоді – те було як трохи твердіша, ніж зазвичай подушка, а це холодна, крижана плитка. тіло майже оніміло, рафаель майже не відчував себе, дихання важчало, але той вперто підвівся і глянув вперед, на кейсі, який стояв просто навпроти, проте одна річ у ньому відрізнялась – у нього були білі очі, без зрачка і райдужки, та він не діяв агресивно, нічого не казав, лише простягнув руку черепасі, невагомо тримаючи її у повітрі. так, нічого не було даремно! рафаель тут таки взяв хлопця за зап’ястя, притягнув і притиснув до себе у міцних обіймах так, ніби захищав джонса, і хоч це виглядало як маячня, але чуття ніндзя підказувало, що це зробити правильно, необхідно. не обійми, а ривок назад, який звільнив їх обидвох з цієї в’язниці.

раф, притискаючи хлопця до себе, трохи стрибає вверх і падає назад: те саме сталось і там, де зараз дон і лео сперечались як витягнути їх з цього клятого дерева. і тільки тоді, коли нерви почали поступово казати прощальні слова, раптом дерево розлітається та маленькі кришталі, а рафаель і кейсі, в такому ж положенні, буквально вилетіли з нього, падаючи на нерівну землю.

– раф, кейсі! – леонардо блискавично підбіг до них: рафаель так і притискав до себе хлопця, бо не знав, чи вони вижили, чи це галюцинації перед смертю.

майкі підтримував донні під плече (земля була дуже нерівна від завалів, був ризик, що той на рівному місці впаде), нардо обережно взяв джонса на плече, затискаючи рукою рану на грудях, карай допомогла рафаелю підвестись.

– бігом у лігво, він ще дихає! серцебиття слабшає, але шанс є!

черепаха у червоній пов’язці змогла оговтатись від оніміння тіла лише тоді, коли він пробіг може хвилини дві: не віриться, вони врятувались! вони змогли, хоча шансів майже не було!

– брате, ти в порядку?? – поцікавився майкі, біжучи разом з ді поруч з рафом.

– цілком, не я зараз допомоги потребую.

вже у лігві почалась невелика паніка: коли раф і лео допомогли телло для того, щоб надати допомогу кейсі, раптом його охопила тривога. на нього, незрячого, лягає відповідальність врятувати їхнього друга, де як раз потрібні очі, щоб обробити і зашити рану. звичайно, брати не стали кидати його напризволяще, але мати власний зір у цій ситуації було б набагато краще.

бачити тремтячі долоні брата майкі не хотів абсолютно, він справді хотів чимось допомогти йому, крім того, щоб стояти поруч з карай і сподіватись на того ж донателло. часу було обмаль, діяти треба вже, але як же було важко без зору там, де потрібна акуратність і чистота!

– ді?

– що, майкі? – не зважаючи на тремтячі долоні та каламбур в голові, дон без агресії та дратування відповідає брату.

– слухай… а-а, я бачив у якійсь із частин “супер команди”, що з допомогою магії комусь із команди повернули зір, коли його забрав злий маг: може у мене вийде так само дати зір і тобі? ну, може хоч якийсь!

– ні, майкл. – лео втрутився у цю розмову, доки телло не погодився на ризикований крок.

– чому? – цілком логічно цікавиться карай. – у цій роботі потрібен зір, та й не думаю, що дону добре лазити по світу повного небезпек незрячим.

– ми не знаємо, як магія майкі подіє на донні, крім того…

– ну точно, що не негативно! – раф не міг стояти осторонь, коли їхній друг, член команди так просто лежав з пораненням у грудях.

– лео, тут або пан, або пропав. нам потрібен час, якого у нас немає! – у свій захист вчений вирішив швидко привести аргументи, бо втратити кейсі хотілось найменше. – якщо майкі вийде повернути мені зір, то я не тільки врятую кейсі, а й зроблю тобі протез, доведу стан рафа до пуття, та й взагалі зможу жити повноцінно, а не спираючись об твоє плече, щоб просто не впасти!

слова донателло змусили лідера переможено підняти руку догори у знак того, що він здається. вчений хотів ще щось сказати, напевно інструкцію для брата, але мікіланджело швидко поклав долоні на голову ді, змушуючи його зігнутись, і спробував щось зробити своєю магією.

і, трясця, це справді працювало! щось почало діяти, долоні майкі стали світитись помаранчевим сяйвом, телло заплющив очі, розуміючи, що гірше точно не буде. майкл продовжив тримати долоні на голові брата, доки його очі не стали білими, наче у бойовому режимі, а руки не стали сяяти ще яскравіше: він обережно забрав долоні від дона, вони перестали світитись, очі хлопця знову стали блакитними. усі разом затамували подих, так як очі ді були заплющеними, але він і сам згорав він нетерпіння, тому тут же розплющив їх, і…

– о господи!! о господи боже мій!!! – вчений від радості мало не стрибав від щастя: він бачить!! не ідеально, але щось бачить! – я… я щось бачу! мій зір становить приблизно -3, але я не сліпий!! о боже мій, треба заспокоїтись… але я бачу, трясця!!!

– брате!! – майкі на радощах обійняв його, дон чув слова і лео, рафа, карай, однак він знав, що радіти треба пізніше.

– так, дякую тобі, майкі, за повернення зору, але давайте порадіємо пізніше. мені потрібна допомога когось одного, вирішуйте хто це, а я підготую усе до операції “спасіння кейсі джонса”, – більш уже серйозно мовив вчений, але тоді, коли він шукав бинти та усе інше, він тихо для себе додав: – трясця, я бачу!

порішили так: карай відправила лео на відпочинок, але він поставив умову, що піде, якщо вона теж піде, довелось поступитись, бо кунаїті в душі знала, що втомилась. нардо взяв з собою мікіланджело, бо, по-перше, таку штуку йому краще не довіряти, по-друге, усе сталось так швидко, що ніхто не пояснив йому хто кого де знайшов і хто що втратив, тому лідер взяв на себе роботу пояснити брату ситуацію, яка склалась зараз.

отже, залишився разом з доном раф. вчений заспокоїв себе з приводу його появи, хоч і мінусового, але зору, і приступив до спасіння їхнього друга. джонс був доволі пониклий, так як і рана в грудях і мутація в дерево не стала б позитивно впливати навіть на того ж кренга. рафаель допомагав з усім, у чому його просив донні, а сам він обережно і делікатно обробляв рану, а після зашивав – усе заради кейсі, усе заради того, щоб він знову спокійно дихав.

– готово, – шепоче телло, знімаючи імпровізовані рукавички: недорозуміння з поліетилену, – тепер залишимо його у спокої, я буду періодично приходити і дивитись на його загальний стан, але він скоро оговтається і прийде до тями, йому просто потрібен спокій.

– думаю, ми можемо піти до карай, майкі та лео. – видихнув раф, нарешті розслаблюючи тіло цілком: це був напружений процес, тому не дивно, що саме так сталось.

– звичайно.

– і ще, донні, – раф кладе долонь на плече брата і трохи усміхається, – з поверненням зору тебе.

– дякую! – ді усміхається у відповідь: повірити важко у це, але він дійсно бачив свого брата і усе, що відбувається навколо. за короткий термін він почав забувати як воно, бачити.

у більш менш прибраній вітальні на дивані сиділи карай та леонардо, а на підлозі, навпроти них сидів мікіланджело, який в шокованому стані вислуховував усі історії, які він слухав від них: це звучав як сюжет одного з його коміксів, але це ставалось наяву, це уже сталось!

– на голодний шлунок так важко це сприймати… – майкл похитався справа наліво, коли дослухав історію впритул до цього моменту подій.

– ти так кажеш, ніби не візьмеш нічого пліснявого з хододильника і не зробиш з нього якесь недорозуміння у вигляді піци. – хороший момент для рафа, щоб пожартувати над братом, це привернуло увагу усіх, вона одразу закріпилась на цих двох.

– раф, донні! як усе минуло? – поцікавився лео, коли хлопці підійшли ближче: рафаель всівся біля лідера, а дон залишився стояти.

– гладко, ми обробили і зашили рану, я періодично буду приходити і дивитись на його стан, зараз кейсі потрібен спокій, він невдовзі сам прийде до тями. – на обличчі телло закріпилась маленька усмішка: це його радість від зору досі не могла вгамуватись.

– прекрасно. – поправляючи маску мовила карай. – ми тільки-но розказували майклу про усі події, які стались, і ми подумали, що було б нічого, якби ми, точніше ти, донателло, показав нам загальну картину і плани на майбутнє, вирішення проблем і так далі. а то я бачу, що радість так і піднімає кутики твого рота. – кунаїті теж під маскою усміхнулась, на що ді посміхнувся, здавалось, ще тепліше.

– кхм, непогана ідея, я готовий розказати про це. – тихо кашляючи перед промовою, телло складає руки на грудях. – лео, твоя рана буде деякий час загоюватись, але якщо ми переможемо кренгів, то коли відновляться усі виробництва і постачання, то я зможу зробити тобі протез. на худий кінець зробити його з того, що є під рукою, але це займе набагато більше часу і сил. – леонардо кивнув, у знак розуміння. – зі мною усе зрозуміло, я втратив зір через скло кренгольоту, але майкі повернув мені його. нюанс один, я не знаю іншої сторони медалі, себто час, чи він обмежений, чи ні, чіткість зору, чи вона буде падати, чи зросте з часом, чи не буде рухатись взагалі. раф, усе відбувалось надто швидко, тому поки є можливість я розповім тобі те, що з тобою робили кренги. спочатку вони планували взяти на експеримент людину, але параметри, які були їм потрібні у роботі мозку мутанта були такі, як їм потрібні, тому вони взяли тебе. якщо коротко: вони планували переселити тобі у мозок кренга, тобто замінити твій, на живий організм кренга. виходить, що це була б жива оболонка, але з мозком кренга, типу живий кренгдроїд.

– гидота. – той трохи скривився. – як ви взагалі про це дізнались?

– через їх же комп’ютер: ми вставили флеш-пам’ять у їхню систему і вкрали ці данні. – пояснив дон.

– ще ми покрали креслення машини, яку кренги планують спроектувати та запустити на нашу планету. – додала карай.

– в яблучко! – ді почав повільно ходити по вітальні, продовжуючи розповідати про ситуацію та плани. – тому я вже приблизно знаю як розставити детонатори, та й взагалі знищити ту штуку. ну, якщо повернутись до твого мозку, раф, то в ньому досі є рештки кренга, але вони вимруть з часом і самознищаться. це може супроводжуватися головним болем і проблемами зі сном, але нічого більшого, тому вважай, що ти у безпеці.

– а… а не може бути такого, а-ля неочікучано в нього в голові щось клацне і він вирішить повбивати нас, бо він під контролем кренга? – ніяково цікавиться мікеланджело, не відриваючи погляду від вченого.

– ні, такого не буде, я, разом з карай і лео обробили та вивчили дані вздовж і впоперек, тому такого не буде, можете бути впевнені на 99%.

– 99%?! – перелякано запитав майкі, притискаючи до себе зігнуті коліна.

– бо ніхто не може бути впевненим у чомусь на усі 100%, навіть у генетиці та тестах днк. – ді знизив плечима. – до речі про тебе, ти так і не розказав нормально, що з тобою трапилось в день твого воскресіння.

– а я все що мав, те й розказав! в мені щось прокинулось, щось таке тепле в грудях, а потім горло і живіт заболіли, і я впав. потім я помітив, як світились мої руки, а потім стовп, де я був розп’ятий. м! а я знайшов кейсі, а потім шум бійки, а потім… ну, далі ви знаєте, хе.

– хотів би я сказати, що це звучить нереально. – зітхає лідер, розминаючи шию.

– я також, лео. – донателло продовжує: – на рахунок ейпріл… я навіть не здогадуюсь, де вона може бути, але є одна версія, де ми можемо дізнатись, чи не у кренгів вона: технодром. там ми знайдемо інформацію про неї, якщо вона все ж у кренгів, а якщо ні, то з більшою вірогідністю вона… вона просто… – язик не повертається домовити речення, раф підійшов до брата і обійняв його за плече.

– усі ми віримо, що вона жива, дон. не падай духом, ми знайдемо та відновимо її здоров’я, з нею все буде в порядку! – той відчував, що вчений потребував підтримки, тому рафаель вирішив негайно надати її для ді, бо знав, як ейпріл важлива для нього.

– дякую, раф. – трохи усміхнувся донні, рафаель же знову сів біля лео. – хм, а з приводу кейсі я можу сказати, що він у порядку, при чому, знаючи його темперамент та інші якості, у повному. здається, що він гори переверне, як тільки прокинеться, його показники просто зашкалюють!

– це втішні новини. – усміхається леонардо. – хоча я не здивований, він ще той зірвиголова, ха-ха.

– це точно! а ось ти, карай, я не зміг дізнатись…

– зачекай! – раптом підвищила тон голосу дівчина. усі погляди тут же впали на неї, а сама вона почала думати як би це вийти сухою з води. – дон хотів сказати, що не зміг дізнатись чи кренги вводили мені якісь препарати, чи ні, знаєте, профілактика, треба бути впевненим.

– ти щось приховуєш, принцесо, не хочеш казати. – закотує очі рафаель.

– тоді зроби вигляд, ніби це так і потрібно.

– так, не починайте з мухи слона робити. – це місце уже б вибухнуло, якби не втручання нардо. – донні, карай правду каже?

– так. через сліпоту я не міг закінчити експертизу, скоро я зможу впевнено сказати, чи усе з нею в порядку. – аби не провокувати нові сварки, телло вирішує підіграти дівчині, вирішуючи для себе, що правду дізнається пізніше.

– от і чудово. дон, якщо це усе, то подивись як там кейсі.

– як раз збирався піти перевірити.

можливо ви вже здогадуєтесь, а може й ні, але у вітальню телло повернувся не один: той підтримував кейсі, який, до речі, досить не погано виглядав як для людини, яка недавно вийшла з мутації і якій зашили рану на грудях.

– він пішов на бунт і сказав, щоб я взяв його з собою і взагалі, що він капець який здоровий.

– хіба ні?? – сміється джонс. – привіт усім, хе!

– виглядаєш як “мрія”. – саркастично мовила карай, дивлячись на хлопця.

– хто б казав, зміюка! ти взагалі як тут опинилась, якщо останній раз ми тебе бачити як змію? – хокеїст сів біля кунаїті, на його обличчі розпливлась невелика усмішка.

– ох трясця, тепер ще раз це саме треба переказувати? – ніби у відчаї вчений кладе долоні на своє обличчя.

– треба, брате, треба. – сміється раф.

наша пісня гарна й нова: донателло знову почав розповідати усе, що з ними сталось, відповідаючи ще на питання кейсі, хлопець щось пам’ятав перед мутацією та пораненням, але згадати точно поки не зміг. і, звичайно ж, коли мова пішла про технодром та спасіння ейпріл, джонс одразу ж пішов на бунт, що він добре почувається для місії, тому може йти разом з ними. нардо розумів, що кейсі не ступиться, але команда все рівно намагалась залишити хлопця в лігві на відпочинок. все ж, коли фінальне слово було за лідером, той дозволив хокеїсту піти разом з ними, але витягнув з нього обіцянку, що вип’є усі пігулки, які дасть йому дон, щільно перев’яже рану на грудях і поспить 2-3 години. з останнім кейсі намагався торгуватись, але довелось поступитись і піти пити таблетки в лабораторію ді.

друзі пішли на відпочинок, вони вирішили дозволити собі поспати на пару з кейсі тих 2-3 години перед важливою місією: проникнення в технодром. кому вийшло заснути, як майкі, а хтось не зміг очей заплющити, як донні – важко заснути перед обличчям такої важливої місії. не важливо чи усі спали, чи ні, через 2 години команда уже була зібрана напоготові, усі були готові до надважливого завдання. карай згадувала раніше, що від технодрому відпав шмат, тому через нього можна було б знову залізти, використавши ту саму карай з її здібностями.

у них був план: коли кунаїті пролізла в обліку змії в технодром, вона з допомогою гачка (який їй позичив лео) пустила його вниз, даючи можливість черепахам і кейсі залізти у лігво кренга. тут таки вони активували режим ніндзя, дуже тихо, непомітно вони пробирались у головну залу технодрому, де з вірогідністю ста відсотків зберігалась найважливіша інформація. а так як ейпріл була дівчиною, чийого днк кренги добивались тисячоліттями, то вона точно має бути там, якщо дівчина взагалі у технодромі.

у цьому випадку друзі дійсно шукали мідь, а знайшли золото: вони сподівались знайти лише інформацію, а знайшли й саму ейпріл, яка була в доволі моторошному стані. таке відчуття, ніби від самої о’ніл залишилась лише оболонка, вона виглядала в’ялою, виснаженою, ніби вижата губка, а до самої дівчини було під’єднано дуже багато різних пристроїв, шнурів, дротів, сама вона стояла вертикально, схиливши голову.

– схоже кренги проводять якийсь тест, напевно психологічний. – тихо шепоче донні, примруживши очі.

– кренг, психологічний стан людини, яку називають ейпріл о’ніл є тим, що називають нормальним. – після вдивляння в екран один із кренгів заговорив до іншого.

– кренг, почати те, що називають повторним запуском. підготувати те, що називають посадкову капсулу пілота.

не встиг кренг і кнопочку натиснути, як раптом щось жовте, схоже на вогники та промінці, різко відбили голови двом роботам, від чого вони тут же впали на землю. увага інших кренгів сфокусувалась на джерело промінців, а ось увага черепах пішла на майкі, бо дійсно, хто ж ще міг це зробити.

– майкі!

– упс, хе-хе… нападаємо!!