IV
від Hill JonIV
- Dank ferrik! Якщо ти не йдеш до сепаратистів, то сепаратисти йдуть до тебе!
- Де твої манери, сестро. Ну не винна ж я що лідер сепаратистів також лорд-сит.
Новоприбулі мандалорські союзники з неприхованою люттю дивились на присутніх поруч джедаїв та офіцерів.
Здавалося прибули усі великі клани чи угрупування. Врен з Кроунеста, Крайз та Меррік із Калевали, Ордо з однойменної системи, Захисники з Конкорд-Доуна. Навіть старша гілка великого дому Візсла пішла на співпрацю з Республікою. Кровна помста – мета, що виправдовує засоби.
Не прибув тільки клан Саксон. Обоє братів, Ґар і Тайбер присягнули Колективу Тіней. Нічого дивного.
- Це змінює всі наші домовленості. – підтримав молодшу Крайз Фенн Рау. – Сепаратистська армія дроїдів вдерлась на Мандалор, хоча ми на офіційному рівні не підтримуємо жодну із сторін. А це уже повноцінний прецедент для введення республіканських сил у сектор.
- Мандалор вступив у війну ще тринадцять років тому, коли зрадник Джанго Фетт став донором для армії клонів. – висловив дещо іншу думку Арліч Врен. – А потім він особисто захищав Графа Дуку на Геонозисі, де й загинув. Наше щастя що він був усього лише знайдою, а не спадкоємцем великого клану. Бо в протилежному випадку наші сили уже б на другий галактичний місяць війни бомбардували Корусант, а голова Мейса Вінду прикрашала б довгу піку на носі крейсера Пре Візсли.
- Арліч, притримай язика. – втрутилась його дружина Урса. – Колись то давно, коли наш народ був могутнішим у стократ ніж зараз, ми за довгий період війни з Республікою ледве зайняли Середнє Кільце. А зараз, дивлячись на те як ми між собою гриземось, швидше банта на горі свисне ніж ми зайдемо за Кейто-Неймодію. Про армію дроїдів на яку можна сказати ходячий металобрухт я взагалі мовчу.
На мить запанувала тиша.
- То чого вимагають наші союзники? – порушив мовчанку Кенобі.
- Ми прибули сюди не висовувати вимоги, джедаю. – прогудів з-під шолома Паз Візсла. – Ми прийшли домовлятися. Хоч я і не поділяю погляди герцогині. – він кинув косий погляд на Сатін. – Та вважаю армію бляшанок спільним ворогом.
- Тому. – підхопив Врен. – Ми просимо вас захисту. Я певен що разом із Ґрівусом ідуть недобитки Варти Смерті, котрі скоріш за все й попросили Дуку ввести війська на планету.
- А можна конкретніше? – запитав Пло Кун.
- Ми просимо допомоги нам військами для захисту сектора від дроїдів а також злочинних синдикатів. – відповів Арліч. – Мандалорці сильні, проте нас надто мало. І ми потребуємо союзників.
- Гаразд, а коли війна закінчиться, що робити армії клонів на планеті?
- А це уже на розсуд народу. – відповіла Бо-Катан. – Поки ми воюємо із ситами ви наші союзники. Проте якщо народ забажає виведення військ з сектору, рекомендую зникати одразу після того як почуєте ці слова.
- Майстре Пло, що ви на це скажете? – запитав Обі-Ван.
- Я погоджуюсь із цим. Та стосовно виведення військ із сектору не ми це вирішуємо. Усе вирішать канцлер та Рада Джедаїв.
- А на вашому місці я б краще не чекав наказу згори. – відповів Рау. – Я просто нагадаю скільки джедаїв у одній битві знищив тільки Фетт.
- Це погроза? Ви смієте погрожувати союзникам?
- Формально ми ще не союзники. А з тими, хто ще не друг мандалорці розмовляють як хочуть. – відповів Візсла.
- А ми, джедаї, тим хто нам не друг на допомогу не поспішаємо. – відповів на це Скайвокер.
- То як нам стати друзями? – нарешті подала голос винуватиця усього дійства, Сатін.
- А це дуже просто. – відповів Юларен. – Ви не будете опиратися нашим військам після перемоги над Молом та його бандою, не влаштовуватимете диверсій на опорних пунктах і будете максимально лояльними до Республіки. У протилежному випадку дула наших бластерів розвернуться на колишніх союзників.
- Скажу що ручаюсь за своїх побратимів та присутніх тут лідерів. – порушила мовчанку Бо-Катан. – Але не певна щодо тих, хто зараз під окупацією в Сандарі та інших містах на Мандалорі. У нас є зустрічна вимога – жодного затягування гайок в питаннях статусу планети і сектору. Мандалор вступить до Республіки тільки коли не буде інших варіантів для виживання.
- Я не можу вам гарантувати чогось подібного. – відповів Пло. – Але я готовий ручатись за вас перед Сенатом і Радою. Тому умови приймаю.
- Я згоден із генералом Куном. – продовжив Юларен.
- І я. – підтримав Обі-Ван.
- Тоді вважатимемо угоду укладеною. – відповіла Бо-Катан. – Розпочинаємо атаку.
- І я б не проти вступити в агресивні переговори з бляшанками. – стис кулаки Енакін…
***
- Що значить материнський корабель знищено?! – Ґрівус в той момент ледь не порубав дроїда на шматки.
- Сер, схоже до Мола прибуло підкріплення. Не певен але це можливо ті відщепленці від Варти.
- Жоден мандалорський корабель не прорве нашу блокаду! Це точно джедаї! Вишикуйте ар’єргард у оборонній формації! Клони можуть напасти в будь-який… – калієць перервався на останньому слові. Небо вкрили десантні кораблі Республіки та мандалорців.
Із одного з них зіскочили двоє джедаїв. Обоє не були представниками людської раси. Кел-дор і тоґрута. Майстер Пло Кун та падаван Асока Тано.
- Здавайся Ґрівусе, твій володар у нас у полоні, а флот розбито. – почала Асока.
- Ха-ха-ха! Граф Дуку був хорошим лідером та наставником! Але якщо він у полоні, тепер військами сепаратистів командую я. А генерал не кидає війська посеред битви!
- Сказав той, хто зі страху опинитися в полоні Республіки тікав за першої ж можливості.
- Не цього разу, джедайська погань! – він розділив свої руки і активував чотири світлові мечі та завертів ними як лопатями.
- Цей меч! Він належить моєму другові, Надару Веббу! – крикнула Тано.
- Той малий джедай мон-каламарі?! Я вбив його на очах того наутоланця Кіта Фісто!
- Тоді ми відплатимо тобі за його загибель!
І троє майстерних фехтувальників зійшлися в бою. Асока була прудкою і гнучкою, а Пло майстерно прикривав її з тилу. Ґрівус же з люттю засипав обох суперників ударами під будь-яким відомим усім кутом. Стиль графа Дуку передбачав атаки з одноручним мечем. А права рука лорда-сита довів цей стиль до ідеалу.
Та без володіння Силою перемогти в такій дуелі джедая вкрай непросто. Тим паче коли твій опонент відрубує твої механічні руки. І Асока швидко позбавила ворога двох. Третю вже відрубав Пло.
А останнього, смертельного удару, що пробив броню генерала завдали обоє.
І так закінчив свій шлях найлютіший генерал сепаратистської армії.
Решта розбитої армії дроїдів вступила в нерівний бій з клонами та мандалорцями. І тривав він недовго. Усі загинули від бластерного вогню чи світлових мечів…
0 Коментарів