intrigued

Локі не приймав Грандмайстра.

Точно не тоді, коли сонце яскравими променями вдарило йому в обличчя.

Точно не тоді, коли відчинилися двері в його покої, неприємно рипнувши.

Точно не тоді, коли він раптово прокинувся від чийогось дотику.

— Ваше Високосте, — пролунав голос слуги над вухом принца, готового вже встромити ніж у порушника свогоспокою, — Грандмайстер хоче бачити Вас.

Істота, що зовсім віддалено нагадує людину, вклонилася і, побачивши роздратований погляд, покинула кімнату, залишивши Локі одного, розлюченого, стискаючого руки в кулаки. Ні, йому абсолютно точно не можна ігнорувати запрошення імператора, це в його інтересах. Гнів Грандмайстра краще не відчувати. Але й підступитися до нього надто відкрито не можна.

Що це за бісова істота?

Перебувати з ним в одному приміщенні небезпечно. Як мінімум, зрадницькі тремтячі від страху, хоч це й ретельно приховується, руки занадто відволікали. Свідомість, що залишала тіло, забирала контроль. Голос зривався на першому ж слові, не дозволяючи власнику вимовити те, що хотілося б.

Не можна втрачати пильність при чужинцях. Не можна втрачати пильність при могутніх чужинцях. Не можна втрачати пильність при могутніх чужинцях, які сидять на троні і керують смертельним жезлом.

Локі вже точно не зрадів, коли побачив широку усмішку, що розповзалася по чужому обличчю, коли принц увійшов до кімнати. У напускній люб’язності просвічувалося все те, що чоловік не міг проаналізувати. Невідомість небезпечна, страшенно.

— А, Локі, — голос, який вього лише мить тому цілком міг виносити жорстокий вирок, раптом пом’якшав, розтікся насолодою. – Проходь, прошу тебе.

Рука володаря вказала на м’яке крісло навпроти того, в якому він сидів сам. Ледве помітно кивнувши головою на знак вітання, що здалеку нагадувало напівпоклон, принц подолав відстань між надто величезними дверима і опустився в крісло, схрестивши пальці в замок.

Грандмайстер нахилив голову набік, роздивляючись трикстера.

Хвилина.

Імператор підпер голову рукою, задумливо водячи пальцями по губах.

Дві хвилини.

Правитель закинув ногу на ногу, бовтаючи нею.

Три хвилини.

Надто довго. Занадто тихо. Дуже дивно.

— Ви від мене чогось хотіли? — Локі щосили намагався контролювати голос, що погрожував зірватися. У тиші було комфортніше, але витримати її надто складно. Грандмайстер здригнувся, ніби прийшов до тями недовгою, але барвистою дрімою, і тут же сплеснув руками, сміючись своїм бісовим заразливим сміхом. Як навіть у сміху може відчуватись влада?

— А, так… Хотів пригостити тебе, — рука правителя потяглася до столика, хапаючи келих з рідиною надто неприродного блакитного кольору. Чоловік простяг напій Локі.

Пити з рук чужинців загрожує. Пити з рук могутніх чужинців загрожує ще більше. Пити з рук могутніх чужинців, що володіють цілим окремим світом, загрожує всім загрожуванням у Всесвіті. Але не підкорятися могутнім чужинцям смертельно. Принц зробив крихітний ковток, звернувши погляд до очей Грандмайстра, і в ту ж секунду трохи відвернувся, гарячково переносячи погляд по всьому залу, шукаючи хоч чогось, за що можна було б зачепитися. Але єдиним цим «чимось» був правитель.

— Невже так страшно? – чоловік вигнув брови.

– Що?

– Напій. На мою думку, дуже смачний, — володар забрав зі столика той самий келих, клацнув пальцями, викликаючи слуг, які одразу ж прибрали решту напоїв, і облизнувся, майже миттєво поглинувши рідину. — Відчуваю крапельки ожини та… як це називається? Мило? — чоловік засміявся у відповідь на ошелешений погляд трикстера, що вже відставив келих подалі. – Жартую, жартую! Тобі не подобається?

— Напій цікавий; жарт — не дуже, — принц знизав плечима, зухвало посміхнувшись.

— Який дотепний хлопчик, — Локі на мить здалося, що Грандмайстер просто не може жити без того, щоб не сміятися.

— Дякую, — мало не питання, що маскує приголомшення та обурення від зухвалої поведінки володаря.

Занадто фамільярно.

Занадто дратівливо.

Занадто непогано для імператора.

— Може, розкажеш про себе, принце Асгарду?

— Тільки якщо ви розповісте про себе.

— Тоді перенесемо це до наступного разу, цукерко.

Грандмайстер, безумовно, неординарний. Виразно психічно нестабільний. Безперечно зациклений на певній ідеї, а на якій — знав би він сам!

І Локі зовсім не приймає Грандмайстра.