i never did believe in miracles (but i’ve a feeling it’s time to try)

Перекладено з Archive of Our Own RegalDreamer – i never did believe in miracles (but i’ve a feeling it’s time to try)

Це був довгий день для Лін. Сьогодні їм вдалося зловити деяких членів тріади, але не без бою. Пропустивши кілька ударів вона вже розуміла, що під її бронею утворюються болючі синці, її лівий бік неймовірно болів, як і стегно. Їй дійсно варто припинити виходити на поле бою і залишити це запальним новобранцям, яким кортить затримати когось силою. Коли вже майже опівночі Лін нарешті відчинила двері своєї квартири, вона відчула присутність іншої людини у своєму будинку і перш ніж розпізнати знайоме серцебиття, Лін стрімко зайняла бойову позицію. Побачивши Каю вона помітно розслабилась, радіючи що їй не довелося вступати в чергову бійку за цей день. 

– О, Лін! Я думала, ти не повернешся додому сьогодні ввечері, – Кая радісно визирнула з кухні. Вона готувала чай, коли помітила як володарка магії землі перетинає вітальню.

У неї був запасний ключ від квартири Лін і запрошення на ночівлю, ще за молодості. Одного разу Каю заарештували під час візиту в Місто Республіку і Лін довелось витягувати її з відділку поліції. Було вже надто пізно, так що пором на острів вже закрився, а старша жінка була надто втомлена, щоб шукати притулок для ночівлі і Лін запропонувала їй вільну кімнату. Коли Кая залишилася вдруге, Лін прийшла додому доволі пізно, вона мала на роботі купу паперової тяганини, а володарка магії води сиділа біля її квартири. Пором відпливав пізніше, ніж очікувалося, і легше було легше дістатися до Лін. Після цього вона дала їй ключ і дозвіл залишатися у неї, коли вона була в місті, що Кая з радістю робила.

З роками вона іноді використовувала ключ, лише для того щоб дозволити собі принести вечерю Лін, (коли Кая знала, що Лін не зможе піти пообідати додому, вона приходила в її відділок з обідом) і просто провести час з Лін, коли начальниця поліції була вільна. Вони розробили гарну та зручну рутину. Лін не визнавала це в голос, але їй подобалося, коли старша жінка приходила до неї додому з розповідями про свої подорожі. Можливо вона навіть трохи заплакала, коли після її розриву з Тензином Кая вперше прийшла до неї додому, від полегшення, що її трохи дивна, але втішаюча дружба з Каєю не постраждала від розриву з її ж братом.

У віці сорока років Лін зізналася собі, що її приваблює Кая. Жінка знала спосіб змусити Лін зменшити стіни, які вона вибудувала навколо себе дуже давно, вона почувалася в безпеці поруч з Каєю. І там, де більшість людей вважали б її холодною та відстороненою, Кая знаходила її дотепною та вдумливою. Лін неодноразово ловила себе на тому, що воліла б, щоб це було її татуювання, набите на шкірі Каї, роблячи їх спорідненими душами; але Лін визнавала, що це було якесь дурне бажання. Чому з усіх людей Кая цікавиться саме нею?

– Сьогодні ми затримали деяких членів тріади, було дуже багато роботи з документами.  Коли ти приїхала? – спитала Лін.

– Пару годин тому. Я насправді люблю свою сім’ю, але у мене реально нема бажання бути залученим до однієї з ігор Міло та Іккі після того, як провела п’ять днів на кораблі, тому я вирішила приїхати сюди.

– Тут тобі завжди раді, ти знаєш. Я недаремно дала тобі ключ. – Кая повернулась і усміхнено каже: – Я знаю. Вона відповіла просто, і Лін проклинає себе за те, що її так зачарувала ця чудова посмішка.

– Я взяла їжу на винос із китайського ресторанчика поблизу порта, думаю вона ще має бути теплою. Чому б тобі не піти прийняти душ, а потім ми можемо повечеряти? Розкажеш мені все про поганих хлопців, яких ти зловила.

Лін закотила очі на насмішку Каї, але не змогла стримати легку посмішку, яка з’явилася на її губах. Незабаром після цього Лін повернулася з ванної, щойно вийшла з душу, босоніж і в білій безрукавці. Вираз обличчя Каї змінився на стурбований, коли вона зайшла на кухню. Збентежена Лін глянула на себе й помітила синці від сьогоднішніх ударів, які з’явилися на її руках. Інстинкти цілителя Каї, без сумніву, спрацювали.

– Лін, все гаразд? Що трапилось? – спитала Кая з явним занепокоєнням в голосі. 

– Тріада влаштувала з нами невелику боротьбу. Нічого такого, правда. У бувало і гірше. Так що саме у нас на вечерю? – Лін сіла за стіл, явно намагаючись змінити тему із своїх травм на щось більш приємне, тягнучись до коробки з локшиною, але Кая все ще була занепокоєна.

– Лін, дай-но мені подивитись на них. Ти же знаєш що я можу заживити їх за пару хвилин, – володарка магії води наполягала. 

Лін намагалась відмовитись, але через пару хвилин віджартовувань Лін нарешті прийняла допомогу Каї, дозволивши старшій жінці загоїти свої синці. Вона схопила миску з однієї з шаф і наповнила її водою. Спершу Кая попрацювала над синцем на руці, який швидко зник, коли вода розслабила її м’язи. Лін дозволила собі заплющити очі, втома яка і так була з нею протягом дня наздогнала її.

Лін підкорилася, надто втомившись, щоб зараз сперечатися, поки Кая займається тим болісним місцем на лівому боці.

– Це воно? – спитала володарка магії води після кількох хвилин тиші, змусивши Лін збентежено розплющити очі. Кая вказує на її торс, – твоє татуювання. Я бачу, як воно визирає з-під твоїх пов’язок, – вона уточнює, – це твоя споріднена душа чи у ти маєш ще інші приховані татуювання? – посміхаючись дражнила Кая.

Лін тихо засміялася: – Ні, це той.

– Що це? Виглядає… гостро..?

Тату Лін з’явилось на ребрах на її 18-му дні народження, прямо під правою груддю, це досить прихована частина її тіла. Після Тензина її татуювання бачили лише декілька партнерів. Щоразу, коли вона шукала щось повсякденне, вона намагалась відвернути увагу від цього, зазвичай вважаючи за краще не світитись чи не знімати пов’язки. Лін не почувалася надто комфортно, показуючи своє татуювання, але було щось в Каї таке, що змусило Лін забути про всі її попередні страхи, щось таке, чому вона просто не могла відмовити.

Молодша жінка трохи підняла пов’язку, рівно настільки, щоб Кая могла подивитися: – Це просто півмісяць, зроблений із квітів і стебло, яке стирчить, – з приголомшеним обличчям Кая мовчки дивитись. – З тобою все гаразд? – спитала Лін. 

Кая виглядала так, ніби зараз знепритомніє, її засмагла шкіра раптово зблідла, і Лін зрозуміла через сейсмічні відчуття, що її серцебиття прискорилося.

– Лін, я… ти… – запинаючись, промовила Кая, її погляд все ще був прикутий до маленького татуювання на її грудній клітці, і вона швидко почала піднімати спідницю. Там, у верхній частині її правого стегна, був півмісяць із лілій і лаванди, точно такий же, як той, що на ребрах Лін.

Володарка магії землі і металу не змогла встояти перед бажанням простягнути руку вперед і торкнутися чорнила на тілі іншої жінки. Здивовано дивлячись на це зображення, вона погладила його великим пальцем, відчувши тепло Kаї. Добра, безтурботна, життєрадісна, Кая стояла посеред кухні Лін з позначкою на стегні, яка підтверджує їхню спорідненість і дивилася прямо на неї.

– Я не можу повірити, що весь цей час це була ти, – дуже тихо каже Лін, надто боячись, що вся ця ситуація може обрушитися на неї, якщо вона хоч трохи підвищить голос.

Кая відпускає тканину своєї спідниці і її руки тягнуться до обличчя Лін. Коли вона дивиться на стегно Каї, Лін помічає, наскільки близько вони тепер, лише в дюймах одна від одної. Старша жінка нахиляється, і Лін із задоволенням скорочує відстань між ними. Її губи зустрічаються із м’якими губами Каї, руки тягнуться до її талії, опускаючи її собі на коліна. Поцілунок ніжний, але пристрасний. Це викликає в ній пристрасть, яка дозволяє їй повірити, що вона нарешті може отримати те, від чого відмовлялася стільки років. Вони цілуються поки не починають відчувати потребу в повітрі, Лін розриває поцілунок і притискається своїм чолом до чола Каї.

– Ти не уявляєш, як довго я хотіла це зробити, – Кая порушує мовчанку, провокуючи посмішку на губах володарки магії землі. Вони залишаються в такому положенні ще деякий час, даруючи одна одній поцілунки. Ніщо  в світі не було більш правильним.