I

Автор: faithwood

Переклад з англійської

Оригінальний текст: https://www.fanfiction.net/s/5225196/1/The-Ties-That-Bind-Us

I

— Ти впевнена? — спитав Драко й нахилився, наблизивши вухо до губ Пенсі.

— Абсолютно, — прошепотіла Пенсі надто голосно. Кілька студентів глянули в їхній бік, але група ґрифіндорців, що стояла на іншому кінці коридору, здавалося, їх не почула. Пенсі насупила брови й стишила голос.

— Дафна клянеться, що вона сама це чула. Дівка Візлі прямо звинуватила Поттера в тому, що він гей.

Драко крадькома кинув погляд на похмуре обличчя Поттера. Знаменитий Переможець Темного Лорда раптом широко посміхнувся, почувши щось сказане Фінніганом. Пізнє полуденне сонце освітило його обличчя, роблячи його задоволеним і безтурботним, але зміна настрою була надто раптовою, що викликало сумніви в її правдивості.

— Але він це заперечував, — Драко не стільки питав, скільки розмірковував вголос.

— Ну, так, але коли твоя власна дівчина стверджує, що ти гей… — Пенсі захихотіла. — Їй видніше, чи не так?

Підступна посмішка скривила губи Драко.

— Я не смію й припустити, що ж такого він у неї попросив, щоб змусити її зробити такий висновок, — він награно здригнувся. Пенсі прикрила рот рукою, щоб приглушити сміх.

Поттер глянув було у їхню сторону; та не встиг його погляд зустрітися з очима Драко, як він знову звернув свою увагу на Фіннігана. Вираз його обличчя знову став серйозним.

Драко засунув руку у кишеню і стис чарівну паличку.

— Ти впевнена, що вони розлучилися? — спитав він, невідривно дивлячись на Поттера.

— Я чула, як Візлетта сама так сказала.

— Блискуче, — Драко широко посміхнувся.

З тих пір, як закінчилася війна, з прославленим Обраним не траплялося нічого поганого. Драко катастрофічно не вистачало приводів для глузування, окрім хіба що окулярів, відсутності почуття стилю та жахливого вибору друзів, але ніхто більше не вважав ці образи смішними. Інші студенти дивно дивилися на Драко, коли він коментував жалюгідний вигляд Поттера. Сліпі ідіоти! Просто тому, що Поттер переміг Темного Лорда — вірніше, заморив його нудьгою до такого ступеня, що той не витримав і не мав іншого вибору, окрім як покінчити життя самогубством, — вони відмовлялися бачити, що їхній герой був всього навсього нікчемним очкариком із зачіскою наче швабра. Та ще й педик, судячи з усього.

Нарешті Драко отримав шанс спровокувати та висміяти цього придурка. Усміхаючись, Драко випрямив спину й навмисно рушив до ґрифіндорців. Він почув стогін Пенсі у нього за спиною, але проігнорував її.

Він швидко підійшов до Поттера, залишаючи між ними всього кілька футів, і голосно сказав:

— Так це правда, Поттере? Я чув, що Візлетта кинула тебе, тому що ти був недостатньо чоловіком для неї, — Драко зробив драматичну паузу. — Чи буде правильніше сказати, що вона виявилась недостатньо чоловіком для тебе?

Усі розмови затихли, а Поттер спантеличено підняв на нього очі. Драко здалося, що він бачить, як Поттерові щоки поступово втрачають колір. Тиша тривала кілька хвилин, а потім Поттер нарешті сказав:

— Іди знущайся з першокурсників, Мелфой. От до чого у тебе справжній талант, — Поттер повернувся до Ґрейнджер, всім своїм виглядом показуючи, що тема закрита.

Рука Драко міцніше стиснула чарівну паличку.

— Я планую зробити це трохи пізніше, — сказав він. — Я просто хотів висловити свої співчуття. Ви двоє були запаморочливим видовищем! Кожного разу, коли ви заходили до Великої зали, тримаючись за руки, мої нутрощі тріпотіли. Запитай Пенсі.

— Правда тріпотіли, — швидко сказала Пенсі.

— Насправді, — продовжив Драко, коли Поттер знову повернувся до нього. — Іноді вони так тріпотіли, що мені доводилося терміново бігти до вбиральні, щоб проблюватись.

— Схоже, у тебе розлад травлення, — прокоментував Рон Візлі. Драко проігнорував його.

— Здається жахливим, що ви розлучаєтеся лише тому, що Візлетті не вистачає яєць. Я впевнений, що є зілля, яке допомогло б їй вирішити проблему.

Декілька студентів засміялися і Драко із задоволенням помітив, що Поттер стиснув щелепу; його погляд тепер був повністю зосереджений на Драко.

— Якби це було правдою, Мелфою, — сказав Поттер, — ти б уже давно відростив собі парочку.

В вухах Драко луною пролунав гучний регіт.

Прокляття! Чому останнім часом образити Поттера стало так важко?

— Я помітив, що ти не заперечував, Поттере. — Драко підвищив голос, щоб перекрити сміх. — Отже, це правда? Великому героєві подобається в дупку? Провів надто багато часу з Дамблдором?

Сміх обірвався, а Поттер кинувся вперед, але руки стоячих поруч ґрифіндорців встигли утримали його й не дали кинутися на Драко.

— Не можу повірити, що ти маєш нахабність навіть вимовляти його ім’я! — гаркнув Поттер.

Попри свою волю, Драко відчув, як його щоки трохи почервоніли. Можливо, йому не варто було згадувати Дамблдора, мабуть, він зайшов занадто далеко, враховуючи, що колись намагався вбити старого. Злочин, за який його так і не було звинувачено.

Щоки Драко вже горіли. Чортів Поттер! Останнім часом його так важко було зачепити. Він поводився так, наче Драко став абсолютно незначним, і все, що він говорив, було неважливим і не заслуговувало дорогоцінного часу Поттера. Але тепер, нарешті, Поттер подивився на нього з тим самим вогнем в очах, який завжди був призначений тільки для Драко. Було радісно бачити, що він не втратив здатності виводити Поттера з себе. Можливо, він зайшов занадто далеко, але воно того варте.

Драко перевів погляд на руку Візлі, яка лежала на грудях Поттера, утримуючи героя Ґрифіндору в спробі втримати його від нападу.

— Нижче, Візлі! Він хоче, щоб ти торкнувся його нижче.

Як і очікувалося, Візлі моментально відсмикнув руки, вуха його почервоніли. Поттер виглядав скривдженим.

— Ого, Візлі, — скрикнув Драко. — Тепер ти засмутив його. Ну ж бо, будь хорошим другом і поцілуй його! Хіба ти не так зазвичай робиш? Поттер і правда обожнює рудих, веснянкуватих, достатньо тупих, щоб терпіти його, і настільки бідних, щоб він був потрібен, — Драко демонстративно пограв бровами, дивлячись на Поттера. — Весь цей час ти хотів брата, а не сестру, чи не так, Поттере?

Очі Поттера звузилися в щілини, а Візлі явно хотів крові. Драко задоволено посміхнувся, але потім чийсь голос застав його зненацька.

— Ревнуєш, Мелфою? Чому ти так цікавишся сексуальним життям Гаррі? Не хочеш поділитися цим секретом з усім класом?

Кілька глядачів захихотіли.

Драко зиркнув на ідіота, який заговорив. На диво, це був Лонгботом. Чортів Невілл “Я відростив крутизну і яйця, відпустивши волосся” Лонгботтомом. Драко змірив його невдоволеним поглядом.

— Не хвилюйся, Лонгботоме. Візлі — твій єдиний суперник. Я б не торкнувся Поттера, навіть якби від цього залежало моє життя. — Драко скривився від огиди. Подивившись на Поттера, він побачив, як гнів в його погляді змінився на подив.

Охоплений жахом, Драко повторив подумки власні слова, із запізненням зрозумівши їх значення та неправдивість. Він уже торкався Поттера, коли від цього залежало його життя.

Коридор видався занадто маленьким і раптово став занадто задушливим. Драко панічно думав, що сказати. Йому позаріз потрібна була фінальна репліка, щоб піти з недоторканою гідністю.

— Гадаю, я піду пошукаю Візлетту, — сказав він нарешті. — Втішу її, як подобає чоловіку. Я чув, що вона не з тих, хто каже «ні».

Це сталося моментально. Щойно Поттера надійно тримали його друзі, а за мить він опинився поруч із ним і його кулак боляче зіткнувся із щелепою Драко. Драко навіть не встиг підняти чарівну паличку, хоча вона була в його руці. Він відлетів назад і боляче вдарився об підлогу. Його зір затуманився, і він відчув смак крові в роті. Задихаючись, він силкувався підвестися, але все надто крутилося. Він почув стурбований голос Пенсі, але проігнорував її, щоб відкрити очі й зосередитися на Поттері. Коли його зір нарешті прояснився, він побачив Поттера, що стояв над ним, його обличчя було сповнене презирства.

— Я мав залишити тебе у тому вогні, — похмуро сказав Поттер і відвернувся.

Сором вдарив Драко, як бладжер. Він так намагався не думати про той день, пригнічений тим, що Поттер врятував його, як якусь дівчину в біді. Він завжди думав, чи не шкодує Поттер про це. Драко гадав, що тепер він має відповідь.

Поки Поттерові слова дзвеніли в його вухах, Драко підскочив, не звертаючи уваги на туман в голові та сердито дивлячись на спину відступаючого Поттера.

— Ти скажений божевільний, Поттере, — прогарчав він. — Тебе потрібно тримати на прив’язі! Інкарцеро!

Мотузки злетіли з кінчика чарівної палички Драко саме тоді, коли Поттер розвернувся й закричав:

— Експеліармус!

Драко спробував утримати свою чарівну паличку, але її жорстко вирвало з його руки. Вона злетіла і закрутилась в повітрі, випускаючи довгі товсті мотузки. Драко завмер, коли його чарівна паличка — його дурна паличка, яка досі не визначила свого справжнього власника — вистрілила мотузками в напрямку Драко.

У нього не було часу ні втекти, ні ухилитися. Мотузки обмотали його стегно і різко потягли його назад на підлогу. Він здивовано дивився, незважаючи на біль у голові та спині, як мотузки обвили Поттерову талію та шию, потягли його вперед і понесли до Драко.

Драко скрикнув, коли Поттер приземлився прямо на нього, вибивши повітря з легенів і знову вдарившись головою об землю.

Однак мотузки на цьому не заспокоїлись.

Мотузка на Поттеровій шиї розтягнулася й схопила Драко за праву руку, протягнувши її через Поттерову спину й міцно прив’язавши до Поттерової талії. І що ще гірше, його ліву руку смикнуло ще нижче. Поттер кашляв і задихався: чи то тому, що мотузка на його шиї була надто тугою, чи то тому, що його ліва рука була міцно прив’язана до стегна Драко, щільно притискаючись майже до промежини Драко.

У коридорі затихло, а мотузки нарешті заспокоїлись, але не раніше, ніж вони стиснули їхні тіла якомога міцніше одне до одного.

Драко задихався від болю, дивлячись на вражені зелені очі всього лише в кількох дюймах від його обличчя. Він відчував, як серце Поттера калатає в його грудях, а тепле дихання Поттера лоскотало його губи. Він нічого не міг зробити, але відчайдушно сподівався, що ніхто — включно з Поттером — не помітить, що його ліва рука була змушена обхопити напрочуд міцну дупу Гаррі Поттера.