I

Якось я проходила повз цього будинку і все моє нутро говорило мені, щоб я в нього заглянула. Але до цього моменту я проходила повз. Цього разу я йшла пізно додому і на мене виїхала машина. Я зійшла з дороги. Але вийшов якийсь чоловік і пішов за мною. І я була просто змушена зайти у цей будинок. Хоча в мене був дикий страх що тут сталось щось дуже погане. Але дороги назад не було тому я зайшла. Дім був на диво відчинений. Запах не дуже приємний. Походивши по першому поверсі я нічого дивного не помітила. Але страх не відступав. На другому поверсі я теж не помітила нічого щоб привернуло мою увагу. Тоді я спустилася на кухню. Вирішила подумати що тут не так. Мій погляд попав на стелаж з книгами. Там щось виглядало. Відставши декілька книг я помітила схованку. І там лежав щоденник. Я звісно не читаю чужі думки. Але відкрила і декілька хвилин читала і гортала сторінки. І це кошмар. Там написано дати і назви дівчат які тут загинули. Не дарма в мене страх. Так, потрібно заспокоїтися. Пішла на кухню. Чомусь моя рука потянулась до холодильника. І я в ту ж секунду відскочила. Мене в прямому сенсі трясе. Там куча банок з кровью і на кожній написано ім’я з цього щоденника. Це взагалі як. А ще окрім крові в тих банках щось є. Я не боюсь але краще тікати. Тоді я кинулась до дверей. А двері зачинені. Як це? Вони ж були відчинені. Значить хтось тут є…