Hungry heart

Твір написаний для Осіннього фікрайтерського з’їзду 2023. Використана композиція: Bruce Springsteen – Hungry heart, #офз2023

12 листопада 1989, 04:49

Автомобіль зупинився на тихій вулиці, в цей час доби вона здавалась безлюдною.

По листю, що ще де-не-де хапалось за гілки, стукали краплі дощу. Піднявся вітер і от вже вони були на його обличчі. Декілька з них потрапили на потилицю, стікаючи по шиї намочили комір сверта. Коротке волося неприємно прилипло до шкіри. Здавалось, що сама природа була обурена появою живої істоти.

Він знизав плечима, оглянувся якраз вчасно, щоб побачити як з дому навпроти вийшов низький чоловік, швидко відкривши парасолю, побіг, наче він теж розумів, що зараз не час бути на вулиці. За кілька хвилин він зник за поворотом.

Марк глибоко вдихнув, легені обпекло холодне повітря.

«Вона має сказати так!», Брюс не помилився, «ніхто не хоче бути самотнім», а після всього, що трапилось, залишати її на одинці неприпустимо.

«Але чи чекає вона мене?».

Відмахнувшись від дурних думок, він пішов до будинку з червоної цегли. На другом поверсі ледве жевріє майже непомітне мерехтіння свічки, а отже вона не спить.

Піднявшись на другий поверх, підійшов до потрібної двері та підняв руку, щоб стукати, але завмер.

Ось він, проїхав всю ніч до тої, з якою спілкувався двічі по півгодини. Може вона його прийме за божевільного чи психа. А може він такий і є.

Затамувавши подих, він постукав. П’ять секунд, десять, двадцять. За дверима тиша.

Ну хто буде відчиняти двері о п’ятій ранку? Звісно ні…

Двері тихенько скрипнули.