hugs

Кажуть, що існує п’ять мов кохання: слова, проведений разом час, подарунки, допомога і дотики. Кожен виражає свої почуття по-своєму, і кожен потребує, щоб і інші виражали їх у відповідь. Ось чому Джей, який є дуже тактильним, уже другу годину лежить у ліжку і намагається заснути. Хлопці вже давно пішли відпочивати, а він раптом зрозумів, що йому чогось бракує. А бракує йому звичайних обіймів. Подушка, яка не є людиною, і не в змозі обійняти у відповідь, була благополучно відкинута на підлогу. Чонсон вирішив прогулятися до кухні, сподіваючись, що він так втомиться і все-таки зможе поспати. Він обережно ступає, намагаючись не потривожити сон Чонвона, який є його сусідом по кімнаті завдяки жеребкуванні, адже саме так мембери вирішують всі важливі питання.
Виявляється, до кухні і тридцяти кроків немає. Ця безвихідна ситуація трошки дратувала, адже завтра в них зйомки, а виглядати і почувати себе як вичавлений лимон ніхто не бажає. Присівши на стілець і повзиравши в одну точку, він почав чекати дива. А диво прийшло буквально через мить, намагаючись розліпити свої сонні очі.

– Джей-хьон?
– Я таки тебе розбудив? Вибач, просто не міг заснути.
– Все гаразд, – каже молодший сідаючи поруч – Тобі поганий сон наснився?
– Ні, мені ще не встигли наснитися сни.
– Тож ти ще зовсім не спав?-Чонвон трохи дивується, він знає про його проблему, але останнім часом це відбувається частіше.
– Тебе знову треба пообнімати? Якщо хочеш я можу – йому шкода старшого і він зовсім не проти йому допомогти.
– Справді? – хоч Джей і соромиться трохи, але спати дуже хочеться.
– Так, звісно.
– Я таааак тебе люблю, Чонвон-а, ти б знав! – Чонсон відразу ж нападає на молодшого з обіймами.
– Як би я хотів, щоб ти сказав мені ці слова з трохи іншим сенсом.

Упс. Здається, в сонному стані краще зовсім не відкривати рота, а то можна ляпнути те, що ти довгий час намагався сховати.
– Що?
– Нічого, хьон, пішли вже спати. – Чонвон вже встав зі стільця і збирався втілити своє прохання в життя, сподіваючись, що Джей більше хоче спати аніж розбиратися з чимось.
– А ну сідай назад, – Але сьогодні йому не щастить – поясни будь ласка.
– Ну Джей-хьон! – Чонвон почуває, що вже починає істерити. Він дуже боїться, що його почуття не взаємні, тому навіть не думав зізнаватись в них.
– Спокійно, давай поговоримо, будь ласка. – Джей далі наполягає на своєму.
– Ну добре. – він погоджується, адже розуміє, що від старшого вже не втікти.

Джей починає говорити ще до того, як Чонвон встигає подумати.
– Знаєш, про свої почуття краще розповідати. Так, це не легко і страшно, але нести їх з собою ще важче. Навіть якщо, тобі відкажуть, ти більше не будеш нести на собі цілий вагон сумнівів, а з часом вже і полегшає.
“Напевно, так і є” – думає Чонвон, але думка про те, що любимий хьон йому зараз відкаже, змушує перші сльози покотитися з очей.
– Ей, ти що? – в наступну секунду Джей вже тримає молодшого за щоки і витирає їх від сліз. Він не хотів його образити чи налякати, а просто поділитися своїми думками.
– Ти мені подобаєшся, – в сльозах зізнається Чонвон – але я не уявляю як мені жити далі, якщо ти мені відкажеш. Раптом, він почуває на своїх устах чужі ніжні губи, які зникають через мить. Він шоковано дивиться на людину навпроти.
– Але ж я не казав, що це не взаємно. – посміхаючись мовляє він. – Я люблю тебе, Чонвон.
Тепер вже Чонвон обіймає Чонсона і бурчить тому щось в шию.

Нарешті, всі щасливі і можуть спати спокійно в обіймах один одного.