early sunsets

Хлопець прокинувся від нестерпного головного болю, сухим горлом, і це контрастувало з яскравим сонячним світлом, пробиваючимся крізь незакриті штори, котрі його мати, дбайливо відкрила перед тим, як піти на роботу. Вчорашня “прогулянка” проявилася ще й у вигляді сильного потовідділення і синцями під очами, і Вея змусило це не тільки відчувати себе жахливо, а й виглядати відповідно. Брудне, темне, сальне волосся, на корінні якого виднілася світла лупа, бліда шкіра з хворобливим сірим відтінком, синюваті кінцівки і невелика кількість “зайвої ваги”, через неправильне і непостійне харчування. Кімната, наспраді, виглядала не краще, брудна постільна білизна, якісь папірці і пластикове упакування на другій половині ліжка. Розкидані по підлозі начерки, сміття, банки з під газировки, пил. Все бажає лишати на краще, але Джерард не скаржиться. Він перевдягається в чорне худі і темні джинси, після чого йде вниз. Обмінявшись з Майкі, його молодшим братом, і ліпшим другом обміняшись парочкою слів, він поспішаючи робить собі каву і мішає холодне молоко з кукурудзяними пластівцями.

Синці від істерик не перестають боліти, і не сходять. Швидко закічивши снідати, Вей-старший бере пошарпаний рюкзак і не забувши тубус, обліплений різними наліпками він вибігає з напів пустого будинку.

Дорога до колледжа складається з невеликої прогулянки до автобусної зупинки і вхід у будівлю, де йому доведеться з’являтися найближчі декілька років, награно спілкуватися з вчителями, заздячи популярним, “звичайним” одногрупникам, і малювання, останнє, звісно, не погано.

Входячи в колледж, він знову усміхнувся охоронцю, і плюхнувся на підлогу, очікуючи відкриття авдиторі